Забезпечення військ водою Завдання польового водопостачання

Забезпечення військ водою в польових умовах є одним із важливих завдань інженерного забезпечення бою.

До завдань польового водопостачання входять: розвідка джерел води; добування води; очищення й опріснення води; зберігання води; видача води споживачам і контроль за її якістю.

За призначенням воду поділяють на: господарсько-питну, санітарно-побутову та технічну. Господарсько-питну воду вживають для пиття, первинної обробки продуктів, приготування їжі, вмивання та миття кухонного посуду й інвентарю, медичні потреби. Забезпечення військ водою на господарсько-питні потреби здійснюється з пунктів водопостачання й водорозбірних пунктів.

Санітарно-побутова вода використовується для миття особового складу і прання білизни. Технічна вода використовується для приготування дегазуючих, дезактивуючих і дезінфікуючих розчинів, миття техніки та озброєння, а також для заправки системи охолодження двигунів.

Забезпечення військ водою на господарсько-питні потреби здійснюється виходячи з добових норм споживання.

Санітарно-побутова та технічна вода не повинна містити в собі патогенних (здатних визвати хвороби) мікроорганізмів і вірусів, а також хімічних і радіоактивних речовин більше допустимої межі.

Господарсько-питною водою війська забезпечуються тільки з пунктів водопостачання й водорозбірних пунктів. Використання її на санітарно-побутові та технічні потреби допускається тільки у випадку сприятливих умов водопостачання.

Підземні води, в більшості випадків, можна вживати для пиття, але після перевірки їх якості й надання дозволу представниками медичної служби. Вода з відкритих джерел використовуються головним чином для санітарно-побутових і технічних потреб.

Забезпечення військ водою здійснюється з мінімальних добових норм її споживання в залежності від клімату: помірний – до +25⁰С, жаркий – більше +25⁰С (Додаток 12). При виняткових обставинах (на термін не більше трьох діб) допускається видача води тільки для питних потреб (приготування чаю й створення запасу води в флягах) в об’ємі 3,5 в помірному кліматі та 6 літрів у жаркому кліматі на одну добу.

Для повної санітарної обробки одного військовослужбовця при виведенні з шкіряного покрову радіоактивних речовин і при митті в польовій бані потрібно 45 л води.

Розвідка джерел води

Розвідка джерел води проводиться з метою вивчення й уточнення водозабезпеченості місцевості в районах розташування військ або їх бойових дій, що необхідно для прийняття рішення командиром на організацію водопостачання й вибору місць та засобів для обладнання пунктів водопостачання.

Основними завданнями розвідки джерел води є:

виявлення джерел води, визначення їх технічного стану, продуктивності (об’єм) та якості води;

наявність та оцінка стану під’їздів (підходів) до джерел води, наявність загороджень, захисних і маскувальних властивостей, а також місцевих будівельних матеріалів, придатних для обладнання пункту водопостачання;

наявність місць, які забруднюють воду (заправка й мийка машин, прання білизни, водопою тварин, купання людей тощо), особливо вище по течії річок, каналів;

уточнення хімічної, радіаційної, санітарно-епідемічної обстановки району, в якому передбачається обладнання пункту водопостачання;

обґрунтування пропозицій про умови використання штатних і табельних засобів водопостачання.

Розвідка джерел води, як правило, проводиться силами підрозділів (обслуг) польового водопостачання, інженерно-розвідувальними дозорами (ІРД), одразу по прибутті їх в район обладнання пунктів водопостачання за участю представників хімічної і медичної служб самостійно, або в складі органів загальновійськової розвідки.

Оснащення підрозділів розвідки повинно забезпечувати проведення розвідки якості поверхневих і наявність підземних джерел води, водозабірних споруд і повинно включати: карту (схему маршруту) джерел води, радіостанцію з дальністю зв’язку не менше 20 км, компас, годинник з секундною стрілкою, лабораторію для оперативного визначення якості води, чистий посуд для взяття проб води, блокнот для проведення записів і складання донесення, олівці з гумкою, рулетку або трасуючий шнур, складний багор, електричний ліхтарик, засоби для проведення хімічної і радіаційної розвідки, шанцевий інструмент, комплект розмінування, міношукачі, індивідуальні дозиметри на кожного військовослужбовця. Основними, найбільш ефективними способами ведення інженерної розвідки є пошук і безпосередній огляд.

Один ІРД за 10...12 годин в змозі обстежити до 50...60 км² місцевості або розвідати 4...6 і більше джерел води.

Обстеження джерел води починаються з огляду навколишньої місцевості з метою виявлення можливих осередків заражень, отруєнь, замінованих ділянок місцевості, після чого здійснюється безпосереднє обстеження самого джерела води.

У разі виявлення в джерелі води забруднень або заражень воно вважається непридатним, про що робиться запис у донесенні, і біля джерела води ставлять покажчик.

Зовнішніми ознаками отруєння води є невластиві воді запахи і присмаки, маслянисті жирні плями на поверхні води тощо.

Про наявність хвороботворних бактерій можуть свідчити інфекційні захворювання серед місцевих жителів, а також серед домашніх тварин, які користуються водою з джерела.

Наявність у воді отруйних речовин більш точно встановлюється аналізом, який проводиться медичною службою.

Радіоактивні речовини у воді визначаються за допомогою спеціальних приладів радіометрів-ренгенометрів.

Для взяття проб води використовують будь-який чистий посуд. Проба води береться у відкритих водоймах поблизу берега з поверхні, в криницях – з дна. Під час відбору проб з криниці воду слід скаламутити, опускаючи декілька раз відро з водою на дно й, витягнути його ривком з води. Потім вода з поверхні виливається назад в криницю й тільки після такого перемішування береться для аналізу.

Якщо необхідно направити пробу води в лабораторію, то беруть дві проби, одну з них у герметично закритий посуд разом із супровод-жувальним листом відправляють в лабораторію, а другу використовують для аналізу на місці.

Дебіт (продуктивність) води в невеликих джерелах (струмках) визначають за допомогою тари відомої ємності. Тара встановлюється таким чином, щоб до неї поступала вся витікаюча (протікаюча) вода й фіксується час її заповнення.

Дебіт витрати джерела розраховується за формулою:

Q=3,6V/t, м³/год

де V – ємність тари, л;

t – час заповнення тари, с.

Визначення повторюють два-три рази. З одержаних значень береться середньоарифметичне значення.

Витрати води невеликого струмка визначаються за формулою:

Q = 0,5×b×h×V, м³/с

де b – ширина струмка;

h – найбільша глибина в місці вимірювання ширини струмка, м;

V – швидкість течії води, м/с.

Швидкість течії визначається за часом переміщення по воді плаваючого предмета на ділянці 10 м за формулою:

V = s/t, м/с

де s – відстань, пройдена плаваючим предметом, м;

t – час переміщення предмета, с.

Запас (об’єм) води в невеликих озерах і ставках визначається приблизно за формулою:

м³;

де L – середня довжина водойми, м;

b – середня ширина водойми, м;

h – найбільша глибина водойми.

Продуктивність (дебіт) шахтних криниць визначається за формулою:

Q=V/ t, м³/с

де V – об’єм підступаючої води, м³;

t – час заповнення, с.

Для визначення продуктивності криниці з неї попередньо відкачують воду, а потім визначають час, протягом якого вода в криниці знову піднімається до попереднього рівня.

Наявність підземних вод визначають за довідковим матеріалами (картками умов водопостачання), за зовнішніми ознаками, а також бурінням.

Командир ІРД у встановленому порядку у задані строки подає НІС (командиру) результати розвідки у вигляді письмового донесення (Додаток 12), до якого прикладається карта (схема) розвіданих джерел з легендою.