2. Текстовий редактор microsoft word

• Текстові процесори і текстові редактори

• Інтерфейс редактора Microsoft Word 2003

• Редагування тексту

• Форматування тексту

• “Гарячі” клавіші

У

Текстові редактори і текстові процесори

ся текстова інформація, що обробляється комп’ютером, міститься у текстових доку­ментах, тому для того, хто працює з ком­п’ютерною технікою, необхідні навички роботи з текстовою документацією.

Усі текстові програми можна поділити на три групи: текстові редактори, текстові процесори і настільні видавничі системи.

Текстові редактори. Основні вимоги для програмного засобу, які визначають його призначення як текстового редактора:

• наявність методів вводу текстової інформації;

• можливість пересування по тексту;

• наявність базових операцій редагування тексту (посим­вольного та поблокового виділення, копіювання, переміщення, вилучення, пошуку та заміни тексту);

• можливість збереження результатів роботи та отримання твердої копії текстового документа.

Саме такими етапами і характеризується спрощений процес діалогу користувача з комп’ютером при роботі з текстовою ін­формацією. Цього достатньо для базової роботи з текстом: для підготовки чорнових варіантів рукописів, обміну повідомлення­ми, внесення записів. Із розповсюджених у наш час простих текстових редакторів цими властивостями володіє, наприклад, текстовий редактор Блокнот (Notepad, Wordpad). Більш роз­ширеними можливостями для роботи з текстовими даними володіють текстові процесори.

Текстові процесори. Під текстовим процесором розуміємо прикладну програму, яка, окрім базового набору роботи з текстом, володіє додатковими можливостями, такими як форма­тування тексту, перевірка правопису, перенос слів, вставлення ілюстрацій та ін.

Із поширених прикладних програм безперечним лідером є Microsoft Word. Він уже давно відомий як потужний текстовий процесор, що надає великі можливості користувачам різного рівня та кваліфікації. Зручний інтерфейс і можливість налаштувати його під конкретного користувача, розгалужена система довідок та підказок, відкритість для модифікацій і доповнень з боку самого користувача вигідно вирізняють цей продукт серед інших. Крім звичайних засобів редагування тексту, Microsoft Word має цілу низку властивостей, які дають змогу віднести його до видавничих систем середнього класу.

Настільні видавничі системи. Це прикладні програми, за допомогою яких можна створювати високохудожні оригінал-макети, що містять у собі складні комбінації тексту і графічних зображень із можливостями високоякісного виводу результатів роботи для їх подальшого тиражування.

Вибір видавничих систем вже є значно ширшим. Серед популярних пакетів можна виділити Adobe PageMaker, Adobe InDesign, QuarkXPress, Corel Draw та низка інших. Крім того, як зазначалось вище, Microsoft Word теж володіє властивостями, притаманними простій видавничій системі. Вибір застосування певної видавничої системи у кожному конкретному випадку за­лежить від досвіду користувача і характеру роботи: кожен із пе­релічених пакетів має свої сильні і слабкі сторони (детальніше – див. розділ “Видавнича система Adobe PageMaker”).

Текстовий процесор Microsoft Word для Windows – це складова частина сімейства Microsoft Office, програма для про­фесійного редагування та форматування тексту, макетування текстових документів. Для цього у розпорядження користувача надаються потужні можливості меню, панелі інструментів, кон­текстних меню, розгалужена система допомоги. Практично всі перераховані вище вимоги для роботи з текстом у Word реалі­зовані просто та зрозумілі інтуїтивно.

Microsoft Word як програмний засіб дотримується принципу WYSIWYG (What You See is What You Get) – “що бачиш, те й отримуєш”. Те, що користувач бачить на екрані, збігатиметься, наприклад, із роздрукованим з високою точністю. Крім того, Microsoft Word забезпечує повну інтеграцію даних з іншими програмами сімейства Microsoft Office, а також широку під­тримку технології OLE (можливість вставки у документ фраг­ментів, виконаних в інших прикладних програмах та їх активі­зації й редагування у цих програмах).

Д

Інтерфейс редактора Microsoft Word 2003

оступ до всіх функцій програми можна отримати через її головне меню, розташо­ване у верхній стрічці під назвою доку­мента. Воно містить дев’ять пунктів: Файл (File), Правка (Edit), Вид (View), Вставка (Insert), Формат (Format), Сервіс (Tools), Таблиця (Table), Вікно (Window) і Довідка (Help). Нижче від головного меню розміщені панелі інструментів “Стандартна” та “Форматування”.

Левову частку вікна програми займає робоче поле. Спеціальні лінійки для встановлення табуляції в тексті розміщені ліворуч та зверху робочого поля, а праворуч та знизу – відповідно вертикальна та горизонтальна смуги прокручуван­ня. В нижньому лівому кутку розташовані піктограми, з допомогою котрих можна керувати виглядом документа (зви­чайний режим, веб-документ, розмітка сторінки, структура, режим читання). Завершує вікно програми статусний рядок внизу, в якому міститься корисна контекстна інформація (кіль­кість сторінок, поточна сторінка, позиція курсора, кількість знаків у рядку, увімкнений/вимкнений режим заміни символів, мова).

Основні команди меню Файл (File):

Створити (New) – створення нового документу або шаблону;

Відкрити (Open) – відкриття наявного документу або шаблону;

Закрити (Close) – завершення роботи з документом;

Зберегти (Save) – збереження документу або шаблону;

Зберегти як (Save as) – збереження під іншим іменем;

Параметри сторінки (Page Setup) – задавання параметрів сторінки;

Попередній перегляд (Print PreView) – перегляд доку­менту перед друкуванням;

Друк (Print) – друкування документу;

Надіслати (Send to) – оперативне розсилання документів;

Опції (Properties) – активізація вікна властивостей до­кументу;

Вихід (Exit) – завершення роботи з програмою Word.

Команди меню Правка (Edit):

Назад (Undo) — відміна останньої операції; Вперед (Redo) – повторення відміненої операції (варто зазначити, що ці дві ко­манди діють так само і в деяких інших програмах, скажімо Corel Draw, в інших – діють лише один раз, наприклад, у програмі PageMaker. Відповідно, потрібно постійно уважно слідкувати за своїми діями, бажано працювати не з первинним документом, а з його копією).

Використовуючи цей блок команд, можна вирізати виділе­ний фрагмент, копіювати, вставляти (команди Вирізати (Cut), Копіювати (Copy), Вставити (Paste)), вставляти інформацію як спеціальну (з іншої програми, як гіперпосилання тощо), виді­лити весь текст у документі (Виділити все (Select all)). Можна здійснювати пошук окремих елементів і їхню заміну (команди Знайти (Find), Замінити (Replace)), редагувати зв’язки з ін­шими файлами (команда Зв’язки (Links)).

Команди меню Вид (View) відповідають за режими пере­гляду (масштаб) і структуру документа, макета, ескізу, виби­рають панель інструментів. За допомогою відповідних команд можна утворити колонтитули, примітки, коментарі, а також увімкнути повноекранний режим перегляду документу.

Команди меню Вставка (Insert) виконуються, коли є по­треба у додаванні до основного тексту: номерів сторінок, дати і часу, поля, спеціальних символів, коментарів, приміток, підпи­су, посилання, ілюстрації, вмісту іншого файлу, об’єкта, закладки, гіперпосилання, текстового поля або поміщення у це поле виділе­ного фрагменту. Використовувати цю групу команд слід, якщо потрібно розпочати новий розділ з нової сторінки чи колонки. Також тут можна формувати зміст і алфавітний покажчик.

Команди меню Формат (Format) забезпечують роботу з текстом документу. Тут можна вибрати параметри шрифту, абзаців, рамки й тіні, формату колонок, табуляції, створювати список, великі заголовкові літери (буквиці), стилі (їх можна створювати й вибирати з бібліотеки шаблонів). За допомогою команди Напрям тексту (Text Direction) можна змінювати напрям тексту в текстових полях або комірках таблиці. Є також можливість змінювати колір тла сторінок електронного доку­менту, форматувати виділений об’єкт або поміщення виділеного фрагменту тексту в текстове поле.

Команди меню Сервіс (Tools) допомагають встановлювати перевірку правопису і граматики, вводити/вимикати параметри автоматичної заміни під час набору тексту, працювати з функ­ціями, пов’язаними з мовою тексту, виводити статистичні дані про документ (команда Статистика (Word Count), важлива при підрахунку заданої журналістові знакокількості газетного чи електронного матеріалу). За допомогою цього меню можна ство­рювати автореферат документу (щоправда, тільки для англій­ської мови), комбінувати документи за допомогою функції злиття (команда Злиття (Mail Merge)), встановлювати захист документа. Працювати з конвертами та етикетками, макроко­мандами, шаблоном документа, інтерфейсом користувача, на­лаштовувати параметри Word.

Команди меню Таблиця (Table) дає змогу користувачеві вставляти таблицю шляхом рисування, задавати їй потрібних розмірів; додавати або забирати певну кількість комірок, рядків чи колонок, об’єднувати, розділяти, виділяти окремі елементи таблиці або всю таблицю; вмикати й вимикати режим по­вторення заголовків. Можна також перетворювати виділений текст у таблицю, і навпаки – таблицю в текст, розділяти таб­лицю, вмикати/вимикати відображення обмежувальних ліній комірок тощо.

З допомогою команди меню Вікно (Window) можна від­крити у новому вікні той самий документ як копію, упорядку­вати всі дочірні вікна в головному вікні програми і розділити вікно на дві частини.

Команди меню Довідка (Help) мають довідковий характер: тут можна дізнатися про саму програму, отримати довідку від “Помічника”, увімкнути/вимкнути інструмент інтерактивної під­казки, установити чи переглянути зв’язок з Web-сайтами компанії Microsoft.

В

Редагування тексту

ведення і редагування тексту. Текст у документ вводиться з того місця, де зна­ходиться курсор. Перед уведенням тексту бажано вибрати основні його параметри (гарнітуру, розмір шрифту, накреслення тощо).

Щоби вставити в документ символи, яких немає на клавіатурі, або спеціальні символи, використовують команду Вставка → Символ (Insert → Symbol). Після її виконання відкривається вікно Символ (Symbol), де слід вибрати потрібну вкладку – Символи (Symbols) або Спеціальні символи (Special Characters), а на ній – потрібний символ. Під час роботи з вікном Символ (Symbol) можна переходити у текст документа, переносити курсор на нову позицію і продовжувати процес вставлення. У вікні Символ (Symbol) можна призначати для кожного символу комбінацію клавіш, щоби не відкривати щоразу вікно, а набирати текст відразу.

Недруковані символи. Основна структурна одиниця тексту – абзац, кінець якого позначається спеціальним символом (¶). Його вводять натисканням на клавішу Enter, що автоматично переносить курсор вводу на новий абзац. Інший вид абзацу (у формі стрілки) створюється комбінацією клавіш Shift+Enter (у цьому випадку останній рядок тексту “розтягується” до правого краю, а текст, що йде після натискання клавіш Shift+Enter, починається з нового рядка без абзацу). Таку маніпуляцію ще називають “примусовим розривом рядка”.

Обидва згаданих символи належать до категорії недру­кованих, куди входять також:

• символи табуляції (→);

• пробіли (·);

• нерозривні пробіли (°);

• умовні (або м’які) переноси (¬), які стають видимими лише тоді, коли опиняються на правому краю тексту і відповідно виникає потреба перенести слово;

• прихований текст;

• маркери кінця (розриву) сторін­ки, колонки та розділу.

Показати або сховати недруковані символи у тексті можна за допомогою піктограми Недруковані символи (див. виділену піктограму на ілюстрації справа) на стандартній па­нелі інструментів.

Виділення тексту. Більшість операцій у Word викону­ються над виділеними фрагментами тексту. Взагалі, головне правило роботи з текстом звучить: “спершу виділи, потім – працюй”.

Для виділення фрагмента за допомогою миші слід поміс­тити курсор у потрібне місце, натиснути на ліву кнопку і, не від­пускаючи її, перемістити курсор на кінець фрагмента. Якщо ж робити це за допомогою клавіатури, то треба натиснути на клавішу Shift і, не відпускаючи її, розширити межі фрагмента клавішами переміщення курсора. Якщо натиснути разом з клаві­шею Shift ще й клавішу Ctrl, то текст виділятиметься не по одно­му символу, а по одному слову. Також з клавішею Shift можна використовувати клавіші Home, End, PageUp, PageDown – для виділення відповідних зон тексту.

Подвійне натискання мишею на будь-якому слові виділяє його, а потрійне – цілий абзац. Натискання мишею з утри­муванням клавіші Ctrl виділяє поточне речення. Щоб виділити весь текст, використовують команду Правка → Виділити все (Edit → Select All) або тричі клацають мишею зліва від тексту.

Виділений фрагмент конвертується (зображається білим кольором на чорному тлі). Щоби виділити вертикальні блоки, використовують мишу при утримуванні клавіші Alt.

Виділені фрагменти можна вирізати або копіювати в буфер обміну за допомогою команд Правка → Вирізати (Edit → Cut) та Правка → Копіювати (Edit → Copy), щоби потім мати змо­гу вставити їх у довільне місце тексту командою Правка → Вставити (Edit → Paste). Для вилучення виділеного фрагмента використовують команду Правка → Очистити (Edit → Clear) або клавішу Delete. Таким чином можна обмінюватися фрагмен­тами тексту не лише з іншими відкритими документами Word, а й з усіма іншими програмами, які містять команди роботи з буфером обміну.

У текст активного документа можна також вставляти вміст інших документів. Для цього необхідно виконати команду меню Вставка → Файл (Insert → File), вибрати потрібний файл і на­тиснути на кнопку ОК. Текст буде вставлятися, починаючи з місця, де знаходиться курсор вводу.

Виділені фрагменти тексту можна копіювати або перемі­щувати не тільки через буфер, а й за допомогою миші: для цього потрібно лише захопити виділений фрагмент і перетягнути його (якщо натиснута клавіша Ctrl – його копію) на нове місце.

Відміна і повтор дії. Для відміни небажаної дії (дій) у Word передбачені команда Правка → Назад (Edit → Undo) та однойменна піктограма на стандартній панелі інструментів. За їх допомогою можна відміняти практично всі зміни, зроблені у документі (якщо у комп’ютера достатньо пам’яті). Для цього слід виконати команду або натиснути на зображення стрілки у піктограмі – стільки разів, скільки потрібно.

Якщо треба відмінити відразу кілька операцій, то слід розкрити їх перелік, натиснувши на кнопку від­криття списків праворуч на пікто­грамі, і вибрати останню з потріб­них. Якщо ж виявиться, що ця дія користувача була абсолютно пра­вильною, то достатньо у цілком аналогічний спосіб скорис­татись командою Правка → Вперед (Edit → Redo) або одно­йменною піктограмою, які повторюють виконання відмінених операцій.

В

Форматування тексту

ислів “форматування тексту” означає по­в’язування з фрагментами документа різ­них атрибутів, які визначають зовнішній вигляд тексту. Для символів параметрами форматування є шрифт (гарнітура), розмір шрифту, накреслен­ня, підкреслення, колір, міжсимвольна відстань, розміщення символа в рядку, кернінг та спеціальні ефекти, а для абзаців – відступи, міжрядкові відстані, спосіб вирівнювання, умови роз­риву рядків, точки табуляції, рамки та тіні. Усіх цих особли­востей текстові можна надати, використовуючи стандартну панель інструментів і елементи розмітки. Інший шлях (важчий і довший у часі, однак точніший і багатший за рахунок більшої кількості можливих варіантів форматування) можливий при ви­користанні спеціальних команд меню Format → Формат.

Форматування символів. Для задавання параметрів форма­тування символів використовують команду Шрифт (Font), яка відкриває однойменне діалогове вікно з трьома вкладками.

На вкладці Шрифт (Font) визначають:

• гарнітуру (поле Шрифт (Font));

• стиль накреслення (Накреслення (Font Style)), усього є чо­тири стандартних значення: звичайний (Regular), курсив (Ita­lic), напівжирний (Bold) та напівжирний курсив (Bold Italic);

• розмір шрифту (Розмір (Size)), який задається у спеці­альних друкарських одиницях – пунктах (10 пт = 3,76 мм);

• стиль підкреслення (Підкреслення (Underline)), яке може бути у вигляді одинарної лінії, подвійної, пунктирної, хвилястої, жирної тощо;

• колір тексту (Колір (Color));

- спеціальні ефекти (Ефекти (Effects)): перекреслений оди­нарною або подвійною лінією, надрядковий чи підрядковий текст, із тінню або контуром, піднятий або втоплений, прихо­ваний, написаний великими літерами тощо.

На вкладці Інтервал (Character Spacing) задають:

• у полі Масштаб (Scale) – ширину символів у відсотках до стандартної;

• у полі Інтервал (Spacing) — відстань між символами (трекінг) зі значеннями стандартного, розширеного чи стисне­ного, причому величина збільшення чи зменшення (у пунктах) визначається праворуч;

• у полі Зміщення (Position) — позицію тексту відносно базової лінії зі значеннями звичайної, розташованої вище або нижче базової лінії (величина зміщення (у пунктах) також визначається праворуч).

Для використання кернінгу (операції зменшення відстані між спеціальними парами символів – У і A, W і А тощо) необ­хідно увімкнути опцію Кернінг для символів розміром (Ker­ning for fonts), вказавши розмір, починаючи з якого буде вико­нуватися ця операція.

На вкладці Анімація (Animation) можна застосувати до ви­діленого фрагмента тексту анімаційний ефект. Тут можна вибрати спосіб виокремлення фрагменту за допомогою рухомих візуальних ефектів (штрих-пунктирна лінія, мигтіння, неонова реклама, феєрверк і т.д.) і переглянути результати застосованих до тексту параметрів. Кнопка За замовчуванням (Default) ро­бить ці параметри стандартними, тобто вони використовувати­муться відразу в усіх нових документах, що базуються на шаблоні Звичайний (Normal).

Перенос слів. Щоби скористатися функцією автоматичного переносу слів, слід виконати команду Сервіс → Мова → Роз­міщування переносів (Tools → Language → Hyphenation) й увімкнути опцію Автоматичне розміщування переносів (Automatically hyphenate document). Однак, щоб вона спрацю­вала, слід перед цим виділити потрібний фрагмент тексту і ко­мандою Сервіс → Мова → Вибрати мову (Tools → Language → Set Language) визначити для нього мову.

Форматування абзаців. Команда Абзац (Paragraph) від­криває діалогове вікно Абзац (Paragraph) для форматування поточного (у якому знаходиться курсор вводу) або виділених абзаців.

На вкладці Відступи й інтервали (Indents and Spacing) задають:

- у полі Вирівнювання (Alingment) – спосіб вирівнювання абзацу: ліворуч, до центру, праворуч, на ширину формату;

- у полі Рівень (Outline level) – рівень абзацу в структурі документа: Основний текст (Body text) – абзац розглядається як звичайний текст; Рівень 1-9 (Level 1-9) – абзац розглядається як заголовок рівня 1-9;

- у групі Відступ (Indentation) вказується відстань від абзацу до лівого та правого полів сторінки документа, а також відступи та виступи в абзаці;

- у групі Інтервали (Spacing) вказується відступи (в пунк­тах) перед першим та після останнього рядка абзацу і між­рядковий інтервал, який може бути одинарним (стандартним), півторарядковим і подвійним, може бути Мінімум (At Least) – стандартний, але не менший від указаного в полі значення (At), Точно (Exactly) – точно вказаним у полі значення (At), і Множник (Multiple) – у частках від стандартного, вказаних у полі значення (At). Зазначимо, що спосіб вирівнювання абзацу можна швидко змінити, використовуючи відповідні піктограми на панелі інструментів Форматування (Formatting).

Вкладка Позиція на сторінці (Line and Page Breaks) містить такі опції:

• заборона висячих рядків (Widow → Orphan Control), яка забороняє появу висячих рядків (тобто одиноких рядків абзацу, що містяться в кінці або на початку сторінки);

• не розривати абзац (Keep lines together), яка дає змогу зберігати повністю весь абзац на одній сторінці;

• не відривати від наступного (Keep with next), яка зберігає абзац на одній сторінці з наступним;

• з нової сторінки (Page break before), яку викорис­товують для автоматичного розриву сторінки перед абзацом;

• заборонити нумерацію рядків (Supress line numbers), яка виключає рядки абзацу з послідовності пронумерованих рядків (якщо задано режим їх нумерації);

• заборонити автоматичний перенос слів (Don’t hyphe­nate), яка відміняє автоматичне перенесення слів у абзаці.

Табуляція. Кнопка Табуляція (Tabs) відкриває вікно з та­кою ж назвою і призначена для встановлення точок табуляції (розміщення курсора через певні проміжки).

У цьому вікні необхідно:

• у полі Позиції табуляції (Tab stop position) вказати по­ложення точки;

• задати потрібний спосіб вирівнювання тексту – ліворуч, до центру та праворуч від точки табуляції, або за розпо­дільником (Decimal) – відносно десяткової крапки, з лінією (Bar) – у позицію табуляції вставляється вертикальна лінія;

• задати форму заповнювача для порожнього місця;

• натиснути на кнопку Встановити (Set), після чого точка вводиться у список.

Кнопки Витирати (Clear) та Витирати все (Clear All) при­значені для вилучення однієї або всіх точок табуляції зі списку, натискання на кнопку ОК закриває діалогове вікно Табуляція (Tabs).

Точки табуляції можна також встановити, виконавши ко­манду Формат → Табуляція (Format → Tabs).

Крім зазначених змін, можна також міняти вигляд обляму­вання і затінення абзацу чи сторінки, задавати відстань від текс­ту до кожної з чотирьох сторін рамки тощо.

На практиці табуляція найчастіше використовується при на­борі змісту із вказівкою сторінок.

Форматування списків. Якщо у тексті є послідовність абза­ців, які пронумеровані або позначені якимось символом-познач­кою (маркером), то їх можна оформити як список. У Word є два типи списків – з нумерацією та позначками, можливі також комбіновані списки з кількома рівнями. Якщо до списку з позначками додати новий рядок, то він автоматично позна­чається відповідним символом, а у випадку додання або вилу­чення елемента з нумерованого списку його номери автома­тично коригуються.

Для створення списку необхідно виділити потрібні абзаци або поставити курсор вводу у новий абзац і виконати команду Формат → Перелік (Format → Bullets and Numbering). Від­криється діалогове вікно Перелік (Bullets and Numbering) з трьома вкладками: Маркований (Bulleted) – для створення списку з мітками, Нумерований (Numbered) – для створення нумерованого списку – i Багаторівневий (Outline Numbered) – для створення багаторівневого списку (тут параметри кожного ієрархічного рівня задають окремо).

Запропоновані варіанти оформлення списку можна змінюва­ти. Відстані у списках можна також регулювати у вікнах Абзац (Paragraph) і Табуляція (Tabs) та за допомогою лінійки форматування.

Нумеровані та марковані списки можна створити і найпростішим (най­швидшим) способом – при натисканні піктограм на панелі інструментів. Щоб вилучити зі списку елементи, котрі по­винні бути у вигляді простого тексту, достатньо ще раз натис­нути відповідну піктограму.

Нумерація сторінок. Для нумерування сторінок використо­вують команду меню Вставка → Номери сторінок (Insert → Page Numbers). Тут можна вибрати місце зазначення сторінки – вгорі, внизу, справа, зліва. Якщо сторінки розташовані за пар­ним принципом, тоді комп’ютер пропонує вибрати зазначення сторінок ззовні і всередині аркушів. Важливою є опція Номер на першій сторінці (Show Number on First Page). Викорис­товуючи кнопку Формат (Format), можна змінити стандартний формат нумерації. Зокрема, для виділених (або поточного) роз­ділів можна задати інший номер початкової сторінки у полі По­чати з (Start at) вікна Формат номера сторінки (Page number format).

Колонтитули. Ця річ, дуже важлива при створенні друко­ваного ЗМК, – це, по суті, окрема частина документа, куди не­можливо потрапити простим переміщенням курсору. Редагують їх за допомогою команди Вид → Колонтитули (View → Header and Footer). У цьому випадку відкривається панель інстру­ментів Колонтитули (Header and Footer).

У колонтитул можна вводити і там редагувати текст, ілю­страції, таблиці, а також вставляти номер сторінки, кількість сторінок, дату і час за допомогою відповідних піктограм. По­трібно пам’ятати, що кожен розділ має свій набір колонтитулів, переміщення між якими відбувається за допомогою піктограм Перехід до попереднього (Show Previous) і Перехід до наступного (Show Next), а кількість визначається на сторінці Макет (Layout) вікна Параметри сторінки (Page Setup). Для перемикання між верхнім та нижнім використовують піктогра­му Верхній/нижній колонтитул (Switch Between Header and Footer), причому натиснута піктограма Як у попередньому розділі (Same as Previous) дає змогу використати колонтитул попереднього розділу. Вийти з режиму редагування колонтитула можна, натиснувши на кнопку Закрити (Close).

“Гарячі” клавіші

При роботі з Microsoft Word замість миші можна використовувати поєднання клавіш. Такі поєднання називаються “гарячими” клавішами або клавіатурними скорочення­ми, окремі з-поміж них повторюються в багатьох програмах обробки тексту й графіки.

Це полегшує роботу оператора набору, верстальника та всіх тих, хто працює з текстом за комп’ютером. Використовуючи поєднання клавіш можна відкривати, закривати, пересуватися по меню «Пуск», робочому столу, різних меню і діалогових вікнах, а також по веб-сторінках.

Перелік “гарячих” клавіш для програми Microsoft Word:

Ctrl O відкрити документ

Ctrl N відкрити новий документ

Ctrl S зберегти

Shift F12 зберегти

Ctrl W закрити документ

Ctrl P друк

Ctrl X вирізати

Ctrl C копіювати

Ctrl V вставити

Ctrl A виділити весь текст

Ctrl Z відмінити дію

Ctrl Y повторити дію

Ctrl F знайти

Ctrl H поміняти

Ctrl G перейти (F5)

Ctrl D відкрити вікно “Шрифт”

Ctrl U підкреслення

Ctrl I курсив

Ctrl B напівжирний шрифт

Ctrl [ зменшити розмір шрифту

Ctrl ] збільшити розмір шрифту

Ctrl пробіл задавання параметрів “TNRoman 14”

Ctrl Q вирівнювання абзацу до лівого краю, оди­нарний інтерліньяж

Ctrl L вирівнювання абзацу до лівого краю

Ctrl E вирівнювання абзацу по центру сторінки

Ctrl R вирівнювання абзацу до правого краю

Ctrl J вирівнювання абзацу за шириною рядка

Ctrl M збільшення абзацного відступу

Ctrl F1 відкрити область завдань

Shift F1 показати форматування

Alt F3 створити автотекст

Ctrl K додати гіперпосилання

Alt миша довідкові матеріали

Ctrl Shift E виправлення

Shift F7 тезаурус

Ctrl Shift Enter розривання сторінки

Shift F5 повернення в місце останнього поперед­нього редагування документа

Запитання і завдання для самоперевірки:

Вкажіть різницю між текстовим редактором і текстовим процесором.

Чому програму Microsoft Word можна віднести до видавничих систем середнього класу?

Що можна зробити з документом, використовуючи меню File?

Перерахуйте пункти головного меню в програмі. Що можна зробити з допомогою кожного меню?

Що таке недруковані символи? Яка їхня роль?

Опишіть шляхи введення, виділення тексту і повернення дії.

Здійснення яких операцій передбачає форматування тексту?