Основні технічні характеристики навушників – частотний діапазон, чутливість, електричний опір, максимальна потужність та рівень спотворень у відсотковому відношенні.

З навушниками пов’язані й небезпеки: у них кожне вухо сприймає тільки ті звуки, що йдуть від призначеного саме для цього вуха випромінювача, що в кінцевому випадку призводить до неприродності звучання і, в результаті, до підвищеної стом­люваності, часткової втрати слуху або навіть глухоти.

Останнім часом поширеним додатковим пристроєм до комп’ютера стала веб-камера (або вебкамера, web-камера). Це цифрова ві­деокамера, що здатна в реальному часі фік­сувати зображення і передавати його через мережу Інтернет.

Вебкамера може бути вмонтованою і зов­нішньою. Деякі сучасні моделі володіють апа­ратним і програмним забезпеченням, яке дозволяє камері само­стійно працювати в якості web-сервера.

Недавно було створено спеціальний пристрій для художни­ків – цифрову палітру, з допомогою якої митці можуть творити на комп’ютері й разом з тим не відмовлятися від традиційних засобів – таких, як пензлик і палітра.

В основі роботи цієї палітри лежить електромагнітні явища. У ньому не використовується ре­альна фарба, але стирати безкі­нечно те, що не подобається, ху­дожник не зможе (це придумано для того, щоби збереглося від­чуття реальності). Палітра дозво­ляє вручну “змішувати” фарби.

Цифрова палітра оснащена п’ятьма різними інструментами для малювання. Кольори відтворюються за допомогою світ­лодіодів, точно повторюючи відтінки справжніх фарб. Кількість віртуальної фарби, що надходить у цифровому вигляді з інструментів на палітру, регулюється силою натискання.

Обробка інформації. Комп’ютер може обробляти тільки інформацію, подану в цифровій формі. Усю іншу інформацію (звуки, зображення тощо) для обробки на комп’ютері треба в таку форму перетворити. При введенні в комп’ютер кожна літе­ра кодується відповідним числом, а при виведенні на зовнішні пристрої (екран або друкування) для сприйняття людиною за цими числами будується зображення літер. Відповідність між набором літер і числами має назву кодування символів.

Одиниця інформації в комп’ютері – один біт. Як правило, команди комп’ютерів працюють не з окремими бітами, а з бай­тами, які складаються з восьми біт. Більшими одиницями ін­формації є кілобайт (Кб = 1024 байт), мегабайт (Мб = 1024 Кб), гігабайт (Гб = 1024 Мб), терабайт (Тб = 1024 Гб), петабайт (Пб = 1024 Тб), ексабайт (Еб = 1024 Пб), зетабайт (Зб = 1024 Еб) і йотабайт (Йб = 1024 Зб).

Про розмір цих даних може свідчити, наприклад, такий факт: сайт Archiv.org займається оцифровуванням книг, 1 міль­йон книг у цифровому форматі займатиме 6 Пб.

Ж

Безпека під час роботи з комп’ютерною технікою

урналістам, редакторам, коректорам, видавцям дуже часто, ледь не щодня доводиться мати справу з комп’ютером та іншими пристроями, які потребують від­повідного догляду. Безпеку під час роботи з ПК можна умовно поділити на два види – зовнішню та програмну. Зовнішня полягає в догляді за комп’ютерним оснащенням, а програмна – в “боротьбі” з вірусами.

Зовнішня безпека під час роботи з персональним комп’ю­тером полягає в догляді за всіма його комплектуючими – від монітора до дисків. Перше правило, яке слід пам’ятати: чистити комп’ютер можна тільки після його виключення та відключення від електромережі.

Екран монітора дуже чутливий до зовнішніх впливів, тому перед тим, як його чистити, потрібно прочитати інструкцію. Там може бути вказано, чим і як слід протирати сам екран і корпус монітора. В жодному випадку не слід використовувати порошки для чищення, абразивні пасти, мильні розчини, рідину для від­білювання, розчинники, ефіри тощо. Екран може бути покритий антибліковим і антистатичним покриттям, яке дуже легко пошкодити. Якщо виникла необхідність, протріть екран м’якою вологою тканиною, щоб забрати пил і бруд, і дайте йому просохнути.

Особливо найменш захищені від пошкоджень рідкокриста­лічні монітори (LCD) – через відсутність скляного екрану. При сильному натисканні (нігтем, ручкою, пальцем) можливе руй­нування пікселів. Для таких моніторів є спеціальні серветки, що продаються у комплекті з ними.

Системний блок і клавіатура потребують періодичного про­тирання. Для цього можна використовувати м’яку тканину, змо­чену теплою водою. В жодному разі не можна використовувати розчинники пластмас, їдкі речовини, аерозолі. При сильному забрудненні поверхні ганчірку можна змочити спиртом.

Якщо мишка оптико-механічна (тобто рухається за рахунок прокручування спеціальної гумової кульки), тоді й кульку, і валики, які крутяться разом з нею, потрібно періодично чистити. Для цього кульку потрібно виймати з корпусу миші, керуючись вказівками на кшталт “Open” або “↓”. В іншому випадку бруд заважає кульці рухатись, що унеможливлює пересування курсору на екрані. Якщо миша оптико-імпульсна, то вона не потребує додаткового догляду, оскільки в ній немає рухомих механічних частин.

Зазвичай клавіатура і мишка – справжні розсадники мікробів і вірусів, особливо з огляду на звичку багатьох користувачів їсти, не відходячи від ПК. Це стає особливо небезпечним, коли за комп’ютером працює багато людей (у бібліотеці, в на­вчальному або медичному закладі). Аби цього уникнути, вчені винайшли клавіатуру і мишку “Medigenic”.

Основна відмінність цих пристроїв від звичайних – абсолютно пласка поверхня, яку можна (і треба) обробляти дезінфекційним розчином. На клавіатурі є спеціальний світлодіод, котрий періодично вмикається, нагадуючи: час почистити клавіатуру. Для того, щоби користувачам було зручніше працювати за пласкою клавіатурою, її клавіші зображені таким чином, що здаються тривимірними.

Іншу оптичну мишку, котра захищає від вірусів і мікробів, виготовили на фірмі “IOGear”. Її поверхню вкриває дуже тонкий шар змішаного складу, в основі якого наночасточки срібла і диоксиданта титану. Тому вона здатна “вбити” 99% бактерій, грибків і вірусів.

Зовнішні знімні накопичувачі (компакт-диски, флеш-на­копичувачі) не слід тримати поруч з колонками або іншим джерелом випромінювання, а також разом із металевими предметами (скажімо, в’язкою ключів), оскільки вони можуть розмагнітитися.

Правила поводження з диском:

• не можна торкатися пальцями чи іншими предметами робочої поверхні диска (доріжок), оскільки вона, на відміну від колишніх дискет, нічим не захищена;

• писати по поверхні диску можна тільки спеціальними маркерами;

• вставляти і виймати диск із дисковода можна тільки з допомогою автоматики, а не вручну;

• зберігати диски треба у спеціальних футлярах, які захищають їх від подряпин та різноманітних технічних по­шкоджень;

• не можна класти диск робочою поверхнею (доріж­ками) на стіл чи будь-яку іншу поверхню;

• для чищення поверхні диска від бруду й пилу слід використовувати суху м’яку тканину і протирати диск у напрямі від центра до краю; у жодному разі не робити кругових рухів, бо поперечні подряпини можуть призвести до збоїв при читанні інформації.

Програмна безпека. Комп’ютер, який підключений до мережі Інтернет або на якому вмикають диски, флешки, безперестанку підпадає під вплив комп’ютерних вірусів.

Комп’ютерні віруси – це невеликі ретельно складені про­грами, які заражують файли програм та ігор, а потім запус­каються разом з ними, перехоплюючи в них управління. Віруси можуть заважати операційній системі, знищувати папки і файли. Деякі можуть повністю зруйнувати інформацію на диску і навіть вивести з ладу апаратуру комп’ютера.

Спочатку вірус тихо розповсюджується, заражає все, що може, а потім дає про себе знати. Деякі спрацьовують певної дати, як, наприклад, “Чорнобильський вірус” (раз на рік – 26 квітня) або вірус “П’ятниця тринадцяте”, який спрацьовує при такому сполученні числа і дня тижня. Відомий вірус, спря­мований проти засновника компанії “Microsoft” Білла Гейтса: на екрані з’являється напис “Це ти в цьому винен, Білле!”, який неможливо вимкнути.

Віруси заражають не тільки програми. Іноді заражаються службові ділянки диска, наприклад, завантажувальна область. Тоді вірус вмикається відразу в момент завантажування і бере під свій контроль решту програми, у тім числі й операційну систему. Це так звані бутові віруси (від англ. “boot sector” – “завантажувальна область”).

Може бути заражено електронний лист, точніше приєднані до нього програма або документ. Є такі віруси, які без відома користувача розсилають листи за допомогою електронної пошти всім абонентам, приєднавши до листа під виглядом запрошення на цікаву і корисну сторінку або версії якогось драйвера зара­жену програму.

Основні симптоми зараження вірусом:

• сповільнення роботи програм і операційної системи (народна назва – “висне віндовс”);

• збільшення розміру файлів;

• виникнення “дивних” файлів, яких у комп’ютері ра­ніше не було;

• зменшення обсягу доступної оперативної пам’яті (по­рівняно зі звичайним режимом роботи);

• раптове виникнення відео- та аудіоефектів.

При всіх перерахованих симптомах, а також при інших незрозумілих проявах у роботі системи (нестабільність роботи, часті “самостійні” перезавантаження та ін.), рекомендується негайно зробити перевірку системи на наявність вірусів за допо­могою антивірусної програми.

Антивірусні програми. Для захисту від комп’ютерних віру­сів необхідно мати захищений від запису завантажувальний CD з антивірусними програмами та копії всіх важливих файлів на зовнішніх носіях (диски, флешки). Переважно лікуванням ком­п’ютерів займаються спеціальні фірми або підрозділи у великих організаціях, тому варто звертатися в першу чергу до них.

Залежно від організації своєї роботи антивірусні програми поділяються на дві групи: сканери і монітори. Антивірусні ска­нери перевіряють систему (аналізують вміст оперативної пам’я­ті, дискового простору) тільки тоді, коли користувач їх запускає, а знайшовши вірус – лікують або витирають, відпрацювавши – відключаються. Антивірусні монітори працюють постійно, пере­віряючи всю інформацію.

Окрім того, існують так звані ревізори (наприклад, програма Adift), які запам’ятовують найважливіші параметри системи, програмних та системних файлів, а потім, якщо помічають у них зміни, повідомляють користувачеві.

Найбільш розповсюджені в Україні антивірусні програми – це Kasperski, DrWeb, NOD32.

Для захисту інформації від комп’ютерного вірусу необхідно дотримуватися таких правил:

• кожну невідому програму або файл, перш ніж запус­кати, необхідно перевірити; це ж стосується дисків та інших носіїв інформації перед їхнім відкриттям;

• робити резервні копії даних;

• якщо є підозра на зараження, якнайшвидше починати лікування;

• обачно ставитись до підозрілих листів з Інтернету;

• регулярно оновлювати антивірусні програми.

Комп’ютер

і ергономіка

Ергономіка (або ергономія) – наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та пси­хічні навантаження на людину під час пра­ці, проблеми оптимального пристосування навколишніх умов виробництва для ефективної праці.

Термін “ергономіка” (від грец. “έργος” – “праця” було введено в науковий обіг ще в 1857 році (запропонував його польський дослідник Войцех Ястжембовський). Поява нової галузі знань пов’язана з насиченням виробництва машинами, ускладненням технічних засобів і умов їх функціонування. За цих обставин вартість “помилки” людини різко зростає, тому при проектуванні нової і модернізації чинної техніки особливо важливо враховувати можливості й особливості людей, котрі будуть її використовувати.

При вивченні оптимального застосування техніки узгоджу­ється між собою рекомендації психології, фізіології, гігієни праці, соціальної психології. Основний об’єкт досліджень ерго­номіки – система “людина–техніка”.

Цікавий експеримент було зроблено в штаті Вермонт (США) на молочній фермі, де було 22 корови і у фермера працював один робітник. Дослідник вивчив, куди і в якій послідовності ходить фермер і його робітник і як відбувається процес їхньої роботи. Потім він зробив низку пропозицій: вила тримати в іншому місці, інструмент скласти в одному сараї, сіно тримати в іншому приміщенні, у хлів заходити не з цього боку, а з іншого, купити заступи з більш зручними ручками і т. д. (інвестиції за домовленістю з фермером не повинні були перевищувати 50 доларів). У результаті такої раціоналізації процесу роботи на фермі вдалося зменшити витрати робочої праці на 760 людино-годин і скоротити ходіння під час роботи на 1277 км у рік.

Існують цікаві просторові аспекти цієї науки, зокрема пла­нування робочого місця, що особливо важливо для осіб, котрі працюють за комп’ютером. Так, наприклад, робоче місце має основну і допоміжну зони. В основній зоні, яка обмежена до­сяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальній площи­нах, розміщуються прилади і речі, котрі постійно викорис­товуються в роботі. У допоміжній зоні розміщуються предмети, котрі застосовуються рідко.

Також ергономіка вивчає пристосованість кожного окремого приладу до людської фізіології (див. ілюстр. на попер. стор.). У параграфі “Апаратне забезпечення ПК” йшлося зокрема про по­яву “комп’ютерів для жінок” (задля зручності гнізда дисководів і USB-портали вмонтовані вгорі чи збоку на моніторі).

З погляду безпеки варто облаштувати і місце друкувального пристрою. Лазерні принтери, а також копіювальні апарати при друці виділяють дрібний пил (тонер) і озон. Тому не рекомен­дують розташовувати його безпосередньо біля робочого місця, краще пересунути його на 1,5–2 м подалі.

Прикладом ергономічного вирішення комп’ютерного устат­кування можна вважати винайдення:

• лептопів (легких ноутбуків, які можна тримати на колінах, тобто використовувати будь-де) – для ділових людей;

• мишки з клавіатурою (у корпус мишки вмонтовано групу допоміжних цифрових кла­віш) – для власників ноутбуків, де ця група окремо не виділена, і для тих, кому потрібно постійно здійснювати підрахунки;

• клавіатур з регульованим підігріванням (крізь отвори у пристрої вентилятор проганяє на пальці тепле повітря) – для людей, котрі змушені працювати в особливих умовах або ж мають проблеми зі здоров’ям;

• програми введення інформації без допомоги рук (спе­ціальна камера простежує рух очей по літерах на екрані і в момент зупинки зіниці “зчитує”) – для осіб з обмеженими можливостями;

• мишки-лінзи (ззовні нічим не відрізняється від зви­чай­ної контактної лінзи, замість рухання мишкою курсор пере­міщується очним яблуком, а клікання замінено кліпанням) – для осіб з обмеженими можливостями;

• клавіатур, які можна мити і дезінфікувати (завдяки герметизації клавіш і кнопок) – особливо це корисно для клавіатур, котрими користується багато людей;

• бездротового мережевого адаптера (під’єднання до Інтернету чи інших комп’ютерів відбувається з допомогою радіосигналу і не вимагає дротових підключень).

Попри такий гуманізований підхід до збереження опти­мального робочого простору, варто також пам’ятати: людина сама створює своє життя. На відміну від людини, комп’ютер не може знайти вихід з несподіваної ситуації, бо неухильно дотримується інструкції програми. Він розумний настільки, наскільки розумним був автор програми.

Запитання і завдання для самоперевірки:

Поміркуйте, у чому полягає різниця між автоматизацією про­цесу обрахунків при використанні стародавніх рахівниць (вавилон­ських, китайських) і винаходів XV–XVII століть?

Опишіть загальні принципи функціонування комп’ютера.

З чого складається системний блок комп’ютера?

Які основні показники монітора, модема, сканера?

Опишіть систему клавіш на клавіатурі.

Вкажіть різницю між лазерним, струменевим і матричним друком.

Які додаткові пристрої можна під’єднувати до комп’ютера?

Як саме треба доглядати за комп’ютерним оснащенням?

Що таке віруси? Які є типи антивірусних програм?

Обґрунтуйте необхідність ергономічного вирішення взаємодії двох об’єктів: “людина” і “комп’ютер”.