2.3 Рівновага споживача з кардиналістських позицій

Завершуючи аналіз споживчої поведінки з кардиналістських позицій, слід зауважити, що саме принцип спадання корисності тут використовується для визначення рівноваги споживача.

Рівновага (оптимум) споживача – це оптимальний набір товарів, коли споживач досягає максимум корисності при заданому бюджетному обмеженні. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший.

В кардиналістської теорії стан рівноваги досягається, коли будь-яке збільшення корисності від споживання одного блага буде вимагати від споживача скорочення корисності від споживання іншого блага. Тобто споживач максимізує функцію корисності при фіксованих цінах і певному розмірі бюджету, якщо відношення граничних корисностей до цін однакові для усіх благ і дорівнюють граничній корисності грошей:

(2.5)

де – гранична корисність благ, що придбаються;

– ціни благ, що придбаються;

λ – гранична корисність грошей (відношення граничної корисності блага до його ціни, напр., ).

Інакше кажучи, раціональний споживач в межах фіксованого бюджету так здійснює свої покупки, щоб кожне придбане благо приносило йому однакову граничну корисність пропорційно ціні цього блага. Тільки у цьому випадку він отримає максимальне задоволення.

Або, з урахуванням поняття «гранична корисність грошей»: раціональний споживач так здійснює свої покупки у межах бюджету, щоб кожна грошова одиниця, витрачена на придбання одного блага, приносила йому однакову граничну корисність, що і грошова одиниця, витрачена на інше благо.

Ця закономірність отримала назву другого закону Госсена або правила максимізації корисності, згідно якого граничні корисності благ, що купуються, у розрахунку на одну грошову одиницю однакові. Це співвідношення також має назву еквімаржинальний принцип.

Рівновага (оптимум) споживача дозволяє зробити низку висновків:

• якщо , то . Отже співвідношення між граничними корисностями будь-яких благ дорівнює співвідношенню їх цін;

• в стані рівноваги граничні корисності грошових одиниць (λ) у різних варіантах використання рівні, тобто: ;

• в загальному вигляді: . Це означає, що гранична корисність блага дорівнює граничним витратам споживача. Тобто раціональний споживчий вибір не тільки припускає зіставлення додаткових вигід та додаткових витрат, але і рівність між ними ();

• у відповідності до другого закону Госсена, зростання ціни блага призводить до зниження співвідношення . Тобто, для збереження рівності , необхідно збільшити граничну корисність, а, отже, скоротити споживання даного блага;

• як бачимо, тут чітко виконується вимога закону попиту: якщо при незмінній ціні блага зростає бюджет споживача, то він може збільшити загальну корисність від його споживання за рахунок збільшення попиту на благо, для якого MU>0. Тобто попит на благо прямо залежить від бюджету споживача і зворотно від ціни даного блага:

З’ясувавши основні особливості споживчого вибору на основі граничної корисності, перейдемо до його розгляду з позицій ординалістської теорії або теорії порядків споживчих уподобань.