- •6.030509 «Облік і аудит»
- •Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки
- •Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки
- •Предмет, концептуальні основи та об’єкт мікроекономіки
- •Методологія мікроекономіки
- •Перелік літератури:
- •1.1 Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки
- •1.2 Предмет, концептуальні основи та об’єкт мікроекономіки
- •1.3. Методологія мікроекономіки
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 2. Теорія граничної корисності та поведінка споживача
- •Корисність в економічній теорії та проблема її виміру.
- •Процес споживання та динаміка зміни сукупної та граничної корисності.
- •Рівновага споживача з кардиналістських позицій.
- •2.1. Корисність в економічній теорії та проблема її виміру
- •2.2 Процес споживання та динаміка зміни сукупної та граничної користі
- •2.3 Рівновага споживача з кардиналістських позицій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача
- •3.1 Вибір споживача з ординалістських позицій
- •4. Аксіома незалежності споживача.
- •3.2 Криві байдужості як спеціальний інструмент макроаналізу
- •Властивості кривих байдужості:
- •Через будь-яку точку координатного простору можна провести криву байдужості.
- •Криві байдужості опуклі до початку координат.
- •При зменшенні товару х на незначну величину його загальна корисність змінюється на величину мUх*△х (мUх – гранична корисність товару х). Аналогічно можна записати для товару у.
- •3.3 Бюджетне обмеження й можливості споживача
- •Властивості бюджетної лінії:
- •3.4 Оптимум споживача
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 4. Аналіз поведінки споживача
- •4.1. Лінія "дохід-споживання"
- •4.2 Криві Енгеля
- •4.3 Лінія "ціна-споживання"
- •4.4. Ефект заміни та ефект доходу
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 5. Попит, пропозиція, їх взаємовідносини
- •5.1 Попит та закон попиту
- •5.2 Пропозиція та закон пропозиції
- •5.3 Взаємодія попиту та пропозиції
- •5.4 Цінова еластичність попиту
- •Фактори, що впливають на еластичність попиту:
- •5.5 Еластичність попиту за доходом та перехресна еластичність попиту
- •5.6. Еластичність пропозиції
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства
- •Підприємство як суб’єкт ринкових відносин на мікрорівні.
- •Поняття і параметри виробничої функції.
- •Основні параметри виробника.
- •6.1 Підприємство як суб'єкт ринкових відносин на мікрорівні
- •6.2 Поняття і параметри виробничої функції
- •6.3 Основні параметри підприємства
- •1. Сукупні витрати (тс) – витрати на виробництво певного обсягу продукції q.
- •2. Середні сукупні витрати (ас) – це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю виробленої продукції.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 7. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника
- •Одно факторна виробнича функція.
- •Двофакторна виробнича функція.
- •Оптимум виробника.
- •7.1 Однофакторна виробнича функція
- •7.2 Двофакторна виробнича функція
- •7.3 Оптимум виробника
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 8. Витрати виробництва
- •Витрати виробництва в короткостроковому періоді.
- •Витрати виробництва на довгострокових інтервалах.
- •8.1 Витрати виробництва в короткостроковому періоді
- •8.2 Витрати виробництва за довгостроковий період
- •Питання лоя самоконтролю:
- •Тема 9. Ринок досконалої конкуренції
- •9.1 Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики
- •9.2 Ринковий попит на продукцію фірми за умов досконалої конкуренції
- •Основні підходи до визначення максимізації прибутку:
- •9.3 Ринкова поведінка підприємства в короткотерміновому періоді
- •9.4 Економічна стратегія конкурентної фірми в довгостроковому періоді
- •9.5 Ефективність рдк
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 10. Монопольний ринок
- •Характерні риси ринку "чистої" монополії.
- •Монопольний ринок у короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •Особливості функціонування реальних монополізованих ринків.
- •10.1 Характерні риси ринку чистої монополії
- •10. 2 Особливості економічної стратегії чистої монополії в короткостроковому та довгостроковому періодах
- •Наслідки цінової дискримінації:
- •10.3 Особливості функціонування реальних монополізованих ринків
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 11. Олігополія та монополістична конкуренція
- •11.1 Основні ознаки олігополії
- •11.2 Теоретичні моделі олігополії
- •11.3. Особливості організації олігополістичного ринку
- •11.4 Ознаки і поширення монополістичної конкуренції
- •11.5 Ринкова поведінка монополістичного конкурента
- •11.6 Нецінова конкуренція
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 12. Ринок факторів виробництва
- •12.1 Особливості ринків факторів виробництва
- •12.2 Попит та пропозиція праці
- •12.3 Капітал як фактор виробництва тривалого використання
- •12.4 Земля як фактор виробництва
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 13. Загальна ринкова рівновага та економіка добробуту
- •Поняття ринкової рівноваги.
- •Рівновага обміну.
- •Загальна рівновага та економіка добробуту.
- •13.1 Поняття ринкової рівноваги
- •13.2 Рівновага обміну
- •13.3 Загальна рівновага та економіка добробуту
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 14. Інституціональні аспекти ринкового господарства
- •14.1 Правові передумови для ринкових суб’єктів
- •14.2 Інституціональна природа сучасної фірми
- •14.3 Позаринкові зовнішні ефекти
- •14.4 Громадські блага
- •Питання для самоконтролю:
- •Глосарій
- •Перелік літератури:
11.2 Теоретичні моделі олігополії
Головна складність у побудові моделі поведінки олігополії – це обмеження, з якими стикається фірма. Крім загальних обмежень – витрат виробництва і попиту – олігополіст має специфічне обмеження: дії конкуруючих фірм. Залежність поведінки фірми від реакції конкурентів називається олігополістичним взаємозв'язком.
У мікроекономіці не існує єдиної моделі олігополії. Розроблені часткові моделі рівноваги, – моделі Курно, Штакельберґа, Бертрана і ряд їх модифікацій, а також узагальнена модель рівноваги Неша, – з метою визначення рівноважного обсягу випуску і рівноважної ціни олігополістичної фірми. Рівновага Неша – це набір таких стратегій, коли кожен суб’єкт економіки обирає найкращий для себе варіант дій, виходячи з того, що інші учасники дотримуються певної (даної) стратегії. Оскільки кожен гравець не має причин відхилятися від оптимуму, ці стратегії стабільні.
Модель Курно – це модель простої дуополії, – олігополії з двома фірмами, які виробляють однорідну продукцію (рис. 10.3). Кожна фірма вибирає обсяг випуску, котрий максимізує її прибуток, згідно з її уявленнями щодо можливих рішень конкурентів. Кожен дуополіст розглядає обсяг виробництва іншого як фіксований, величина якого не залежить від його власних виробничих рішень. Обидві фірми приймають рішення одночасно. Ціна, яку фірми приймуть, залежатиме від сумарного обсягу виробництва обох фірм. Обидві фірми мають рівну економічну силу і випускають однорідну продукцію за відомої їм лінійної функції ринкового попиту:
(11.2) |
де і – обсяги випуску фірми 1 і фірми 2. Граничні витрати приймаються нульовими або постійними, що є спрощенням і не впливає на висновки аналізу. Якби фірма 2 зовсім не випускала продукцію, тобто , крива попиту на продукцію фірми 1 співпадала б з кривою ринкового попиту. Якщо фірма 2 забезпечуватиме перші одиниць ринкового попиту, тоді крива попиту на продукцію фірми 1 визначатиметься рівнянням:
або |
(11.3) |
Графічно крива попиту для фірми 1 одержується шляхом зміщення вертикальної осі праворуч на величину обсягу виробництва другої фірми (рис. 11.1). Частина початкової кривої ринкового попиту , що знаходиться праворуч від нової вертикальної осі (пунктирна вісь ), є кривою попиту фірми 1. Її називають кривою залишкового попиту. Їй відповідає крива граничного виторгу .
Рисунок 11.1 – Максимізація прибутку дуополістом в моделі Курно
Рисунок 11.2 – Криві реакції фірм і рівновага Курно
Фірми максимізують прибуток, виробляючи оптимальний обсяг продукції, визначений за правилом , згідно своїх функцій реакції:
; |
(11.4) |
Функція реакції – це крива, що показує, який обсяг продукції буде виробляти один олігополіст за кожного заданого обсягу виробництва іншого.
Функції реакції двох олігополістів представлені на рис. 10.4. Якщо припустити, що фірма 1 спочатку виробляє обсяг , то фірма 2 буде виробляти обсяг, який відповідає (точка ) на її кривій реакції . Фірма 1 відреагує на цей рівень вибором відповідного обсягу (точка ) на своїй кривій реакції . Це рішення фірми 1 змусить фірму 2 переглянути власне рішення і вона обере відповідний обсяг випуску (точка ) на своїй кривій реакції . Кінцевим результатом процесу пристосування є встановлення стабільної рівноваги в точці на перетині двох кривих реакції.
Набір рівнів виробництва двох фірм, що відповідають точці рівноваги , називають рівновагою Курно, яка є різновидом рівноваги Неша.
Модель Бертрана описує ринкову ситуацію, за якої дві фірми, як і в моделі Курно, виробляють однорідну продукцію. Але змінюється стратегічний показник – фірми вибирають ціни, а не обсяги випуску (рис. 10.5). Цінова конкуренція змушує обидві фірми знизити ціну до рівня граничних витрат , за якої вони отримують нульовий економічний прибуток. Фірми досягають рівноваги Неша, яка у даному випадку є конкурентною рівновагою.
Рисунок 11.3 – Криві реакції фірм і рівновага у моделі Бертрана
Модель Штакельберга (лідерства за обсягами) є модифікацією моделі Курно для випадку, коли одна з фірм є лідером, має більшу економічну силу і незалежну позицію, тому першою визначає свій обсяг виробництва. Інша фірма є аутсайдером, який здійснює стратегію пристосування та коригує свою поведінку залежно від вибору, зробленого лідером. У моделі Штакельберга фірма – лідер фактично ігнорує свою функцію реакції. Вона обирає обсяг випуску, котрий максимізує її власний прибуток. Рівновага Штакельберга є окремим випадком рівноваги Неша для домінуючої стратегії. Можливі комбінації поведінки фірм у моделі Штакельберга надані у таблиці 11.1.
Таблиця 11.1 – Можливі комбінації поведінки фірм у моделі Штакельберга
|
Дуополіст 1 |
Дуополіст 2 |
Тип взаємодії |
1 |
Лідер |
Послідник |
Стабільний |
2 |
Послідник |
Лідер |
Стабільний |
3 |
Послідник |
Послідник |
Модель Курно |
4 |
Лідер |
Лідер |
Цінова війна |
Модель дуополії з диференційованою продукцією застосовується до ситуації, коли олігополістичні фірми випускають диференційовану продукцію, і їм більш логічно у конкурентній боротьбі вибирати не обсяги, а ціни. Попит на продукцію кожної з двох фірм залежить від її власної ціни і ціни конкурента. Обидві фірми вибирають ціни одночасно, розглядаючи ціну конкурента як дану. У точці перетину кривих реакції встановлюється рівновага Неша.
Модель домінуючої фірми (квазімонополії) описує ситуацію, коли у галузі функціонує одна велика фірма і багато дрібних, які здатні з нею конкурувати. Ця модель є аналогом моделі Штакельберга, але для випадку цінового лідерства. Попит домінуючої фірми визначається як різниця між сукупним ринковим попитом і обсягом пропонування конкурентного оточення, яке задовольняє цей попит. Домінуюча фірма встановлює обсяг виробництва і ціну за правилом , аутсайдери приймають цю ціну і визначають власний обсяг випуску згідно своєї кривої пропонування.