- •6.030509 «Облік і аудит»
- •Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки
- •Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки
- •Предмет, концептуальні основи та об’єкт мікроекономіки
- •Методологія мікроекономіки
- •Перелік літератури:
- •1.1 Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки
- •1.2 Предмет, концептуальні основи та об’єкт мікроекономіки
- •1.3. Методологія мікроекономіки
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 2. Теорія граничної корисності та поведінка споживача
- •Корисність в економічній теорії та проблема її виміру.
- •Процес споживання та динаміка зміни сукупної та граничної корисності.
- •Рівновага споживача з кардиналістських позицій.
- •2.1. Корисність в економічній теорії та проблема її виміру
- •2.2 Процес споживання та динаміка зміни сукупної та граничної користі
- •2.3 Рівновага споживача з кардиналістських позицій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача
- •3.1 Вибір споживача з ординалістських позицій
- •4. Аксіома незалежності споживача.
- •3.2 Криві байдужості як спеціальний інструмент макроаналізу
- •Властивості кривих байдужості:
- •Через будь-яку точку координатного простору можна провести криву байдужості.
- •Криві байдужості опуклі до початку координат.
- •При зменшенні товару х на незначну величину його загальна корисність змінюється на величину мUх*△х (мUх – гранична корисність товару х). Аналогічно можна записати для товару у.
- •3.3 Бюджетне обмеження й можливості споживача
- •Властивості бюджетної лінії:
- •3.4 Оптимум споживача
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 4. Аналіз поведінки споживача
- •4.1. Лінія "дохід-споживання"
- •4.2 Криві Енгеля
- •4.3 Лінія "ціна-споживання"
- •4.4. Ефект заміни та ефект доходу
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 5. Попит, пропозиція, їх взаємовідносини
- •5.1 Попит та закон попиту
- •5.2 Пропозиція та закон пропозиції
- •5.3 Взаємодія попиту та пропозиції
- •5.4 Цінова еластичність попиту
- •Фактори, що впливають на еластичність попиту:
- •5.5 Еластичність попиту за доходом та перехресна еластичність попиту
- •5.6. Еластичність пропозиції
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства
- •Підприємство як суб’єкт ринкових відносин на мікрорівні.
- •Поняття і параметри виробничої функції.
- •Основні параметри виробника.
- •6.1 Підприємство як суб'єкт ринкових відносин на мікрорівні
- •6.2 Поняття і параметри виробничої функції
- •6.3 Основні параметри підприємства
- •1. Сукупні витрати (тс) – витрати на виробництво певного обсягу продукції q.
- •2. Середні сукупні витрати (ас) – це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю виробленої продукції.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 7. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника
- •Одно факторна виробнича функція.
- •Двофакторна виробнича функція.
- •Оптимум виробника.
- •7.1 Однофакторна виробнича функція
- •7.2 Двофакторна виробнича функція
- •7.3 Оптимум виробника
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 8. Витрати виробництва
- •Витрати виробництва в короткостроковому періоді.
- •Витрати виробництва на довгострокових інтервалах.
- •8.1 Витрати виробництва в короткостроковому періоді
- •8.2 Витрати виробництва за довгостроковий період
- •Питання лоя самоконтролю:
- •Тема 9. Ринок досконалої конкуренції
- •9.1 Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики
- •9.2 Ринковий попит на продукцію фірми за умов досконалої конкуренції
- •Основні підходи до визначення максимізації прибутку:
- •9.3 Ринкова поведінка підприємства в короткотерміновому періоді
- •9.4 Економічна стратегія конкурентної фірми в довгостроковому періоді
- •9.5 Ефективність рдк
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 10. Монопольний ринок
- •Характерні риси ринку "чистої" монополії.
- •Монопольний ринок у короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •Особливості функціонування реальних монополізованих ринків.
- •10.1 Характерні риси ринку чистої монополії
- •10. 2 Особливості економічної стратегії чистої монополії в короткостроковому та довгостроковому періодах
- •Наслідки цінової дискримінації:
- •10.3 Особливості функціонування реальних монополізованих ринків
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 11. Олігополія та монополістична конкуренція
- •11.1 Основні ознаки олігополії
- •11.2 Теоретичні моделі олігополії
- •11.3. Особливості організації олігополістичного ринку
- •11.4 Ознаки і поширення монополістичної конкуренції
- •11.5 Ринкова поведінка монополістичного конкурента
- •11.6 Нецінова конкуренція
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 12. Ринок факторів виробництва
- •12.1 Особливості ринків факторів виробництва
- •12.2 Попит та пропозиція праці
- •12.3 Капітал як фактор виробництва тривалого використання
- •12.4 Земля як фактор виробництва
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 13. Загальна ринкова рівновага та економіка добробуту
- •Поняття ринкової рівноваги.
- •Рівновага обміну.
- •Загальна рівновага та економіка добробуту.
- •13.1 Поняття ринкової рівноваги
- •13.2 Рівновага обміну
- •13.3 Загальна рівновага та економіка добробуту
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 14. Інституціональні аспекти ринкового господарства
- •14.1 Правові передумови для ринкових суб’єктів
- •14.2 Інституціональна природа сучасної фірми
- •14.3 Позаринкові зовнішні ефекти
- •14.4 Громадські блага
- •Питання для самоконтролю:
- •Глосарій
- •Перелік літератури:
11.3. Особливості організації олігополістичного ринку
В дійсності можливі наступні варіанти поведінки олігополістів:
Цінова війна – це послідовне зменшення цін з метою витіснення конкурентів з олігополістичного ринку.
Знижуючи ціни в порівнянні з цінами конкурентів кожний виробник намагається захватити увесь ринок і збільшити свій прибуток. Конкуренти у відповідь також знижують ціни. В результаті ціна на товар падає до рівня середніх витрат, а економічний прибуток до нуля. Від цінової війни виграють перш за все споживачі, тому що ціна знижується до рівня досконалої конкуренції Р=АС=МС. На жаль цінові війни не довгострокові і олігополії намагаються домовитися між собою для запобігання втрати прибутків.
Картель – це об’єднання фірм, які погоджують свої рішення з приводу цін і обсягів випуску, ніби вони злилися в чисту монополію. Утворення картелю вимагає вироблення спільної стратегії, установлення квот для кожного учасника і створення механізмів контролю за виконанням прийнятих рішень. Установлення єдиних монопольних цін підвищує дохід всіх учасників олігополістичного об’єднання, але їх зростання досягається шляхом обов’язкового зниження обсягів продажів. В результаті у кожного учасника картелю виникає спокуса одержати подвійний виграш: продавати свою продукцію за високою картельною ціною, але з перевищенням низьких картельних квот. Якщо подібного роду опортуністична поведінка стане загальною, то картель розвалиться.
Рис. 11.4 – Ринкова та картельна рівновага
Слід зауважити, що таємна змова не може бути тривалою. Високий рівень прибутків і монопольна ціна залучають в галузь нових виробників, що, в свою чергу, сприяє загостренню конкуренції.
Ще однією з поширених моделей кооперативної поведінки олігополістичних фірм вважають лідерство в цінах.
Лідерство в цінах полягає в тому, що зміни в довідникових цінах оголошуються певною фірмою, яка визначається лідером усіма іншими фірмами, що слідують їй в ціновій політиці.
Розрізняють три типи цінового лідерства: лідерство домінуючої фірми, таємна змова про лідерство та барометричне лідерство.
Лідерство домінуючої фірми – ситуація на ринку, коли одна фірма контролює не менше 50 % виробництва, а решта фірм надто мала, щоб справляти вплив на ціни шляхом індивідуальних цінових рішень.
Таємна змова про лідерство, на відміну від попереднього типу, часто не забезпечує досягнення високого рівня цін. За лідером не завжди слідують, оскільки він не має змоги змусити інших учасників олігополістичного ринку до спільних дій. Часто барометричні лідери свої функції де-юре. Вони оголошують довідникові ціни, але фактичні ціни, що встановлюються іншими фірмами, відрізняються від оголошених.
Іншим засобом підтримання "дисципліни" в олігополістичній галузі, коли встановлюються або змінюються ціни, проявляється в ціноутворенні "правило великого пальця". Всі фірми використовують одну і ту ж формулу ціноутворення – витрати плюс норма прибутку. В цьому разі для визначення ціни за основу беруть певні типові витрати, до яких додається економічний прибуток у вигляді надбавки (рис. 11.5). Переваги такого методу полягають у його простоті. Він не потребує глибокого вивчення кривих попиту, доходу та граничних витрат. Можна тільки уявити, який обсяг аналітичної роботи необхідний, щоб побудувати ці криві для кількох сот найменувань продукції, що виробляє олігополістична фірма.
Рисунок 11.5 – Формування олігополістичної ціни по методу "витрати плюс"
Предметом теорії ігор є ігрові ситуації із встановленими правилами (карти, доміно і таке інше). В ході гри можливі різні спільні дії – коаліції гравців, конфлікти і т. п.
Стратегія гравців визначається цільовою (платіжною) функцією, яка показує виграш чи програш учасника. Форми даних ігор різноманітні. Найбільш простим різновидом – є гра з двома учасниками. Якщо в грі приймають участь не менше трьох гравців то можливе утворення коаліцій, що ускладнює аналіз.
З точки зору платіжної суми ігри поділяються на дві групи – з нульовою та не нульовою платіжною сумою. Ігри з нульовою сумою ще називають антагоністичними: виграш одних в точності дорівнює програшу інших, а загальна сума виграшу дорівнює нулю.
По характеру попередньої домовленості ігри поділяються:
-
Кооперативні (коли утворюються коаліції гравців);
-
Некооперативні (коли кожен учасник грає сам за себе і проти всіх).
Для аналізу поведінки фірм в умовах олігополії використовують приклад некооперативної гри з ненульовою сумою виграшу – "дилема ув’язнених".
Спіймали двох крадіїв, котрим пред’явлено обвинувачення у ряді крадіжок. Перед кожним з них встає дилема: признатися в старих ( не доказаних) крадіжках чи ні. Якщо признається тільки один з крадіїв, то він отримає мінімальний строк ув’язнення – 1 рік, а його товариш – максимальний (10 років). Якщо обидва крадії признаються одночасно, то вони отримають невелике снисхождение (6 років). Якщо обидва не признаються, то вони отримають покарання тільки за останню крадіжку (по три роки).
Ув’язнені знаходяться у різних камерах і домовитися не можуть.
Побудуємо матрицю можливих результатів (табл. 11.2)
Таблиця 11.2 – Матриця можливих результатів у дилемі ув’язнених
-
Стратегія
поведінки
2-й ув’язнений
Признався
Не признався
1-й ув’язнений
Признався
-6
-6
-10
-1
Не признався
-1
-10
-3
-3
Найбільшим ймовірним результатом в даному випадку є рівновага за Нешем.
Рівновага за Нешем – означає, що кожен учасник обирає найкращий для себе варіант дій враховуючи можливі дії інших гравців.
У трьох попередніх темах ми розглядали моделі вибору ціни та обсягів виробництва за умови чистої конкуренції, чистої монополії та монополістичної конкуренції. За їх допомогою можна із значною вірогідністю передбачити відповідну поведінку виробника. Цього не можна сказати про олігополістичний ринок. Точний прогноз на такому ринку неможливий, насамперед через безліч варіантів олігополії