
- •6.030509 «Облік і аудит»
- •Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки
- •Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки
- •Предмет, концептуальні основи та об’єкт мікроекономіки
- •Методологія мікроекономіки
- •Перелік літератури:
- •1.1 Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки
- •1.2 Предмет, концептуальні основи та об’єкт мікроекономіки
- •1.3. Методологія мікроекономіки
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 2. Теорія граничної корисності та поведінка споживача
- •Корисність в економічній теорії та проблема її виміру.
- •Процес споживання та динаміка зміни сукупної та граничної корисності.
- •Рівновага споживача з кардиналістських позицій.
- •2.1. Корисність в економічній теорії та проблема її виміру
- •2.2 Процес споживання та динаміка зміни сукупної та граничної користі
- •2.3 Рівновага споживача з кардиналістських позицій
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача
- •3.1 Вибір споживача з ординалістських позицій
- •4. Аксіома незалежності споживача.
- •3.2 Криві байдужості як спеціальний інструмент макроаналізу
- •Властивості кривих байдужості:
- •Через будь-яку точку координатного простору можна провести криву байдужості.
- •Криві байдужості опуклі до початку координат.
- •При зменшенні товару х на незначну величину його загальна корисність змінюється на величину мUх*△х (мUх – гранична корисність товару х). Аналогічно можна записати для товару у.
- •3.3 Бюджетне обмеження й можливості споживача
- •Властивості бюджетної лінії:
- •3.4 Оптимум споживача
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 4. Аналіз поведінки споживача
- •4.1. Лінія "дохід-споживання"
- •4.2 Криві Енгеля
- •4.3 Лінія "ціна-споживання"
- •4.4. Ефект заміни та ефект доходу
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 5. Попит, пропозиція, їх взаємовідносини
- •5.1 Попит та закон попиту
- •5.2 Пропозиція та закон пропозиції
- •5.3 Взаємодія попиту та пропозиції
- •5.4 Цінова еластичність попиту
- •Фактори, що впливають на еластичність попиту:
- •5.5 Еластичність попиту за доходом та перехресна еластичність попиту
- •5.6. Еластичність пропозиції
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 6. Мікроекономічна модель підприємства
- •Підприємство як суб’єкт ринкових відносин на мікрорівні.
- •Поняття і параметри виробничої функції.
- •Основні параметри виробника.
- •6.1 Підприємство як суб'єкт ринкових відносин на мікрорівні
- •6.2 Поняття і параметри виробничої функції
- •6.3 Основні параметри підприємства
- •1. Сукупні витрати (тс) – витрати на виробництво певного обсягу продукції q.
- •2. Середні сукупні витрати (ас) – це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю виробленої продукції.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 7. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника
- •Одно факторна виробнича функція.
- •Двофакторна виробнича функція.
- •Оптимум виробника.
- •7.1 Однофакторна виробнича функція
- •7.2 Двофакторна виробнича функція
- •7.3 Оптимум виробника
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 8. Витрати виробництва
- •Витрати виробництва в короткостроковому періоді.
- •Витрати виробництва на довгострокових інтервалах.
- •8.1 Витрати виробництва в короткостроковому періоді
- •8.2 Витрати виробництва за довгостроковий період
- •Питання лоя самоконтролю:
- •Тема 9. Ринок досконалої конкуренції
- •9.1 Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики
- •9.2 Ринковий попит на продукцію фірми за умов досконалої конкуренції
- •Основні підходи до визначення максимізації прибутку:
- •9.3 Ринкова поведінка підприємства в короткотерміновому періоді
- •9.4 Економічна стратегія конкурентної фірми в довгостроковому періоді
- •9.5 Ефективність рдк
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 10. Монопольний ринок
- •Характерні риси ринку "чистої" монополії.
- •Монопольний ринок у короткостроковому та довгостроковому періодах.
- •Особливості функціонування реальних монополізованих ринків.
- •10.1 Характерні риси ринку чистої монополії
- •10. 2 Особливості економічної стратегії чистої монополії в короткостроковому та довгостроковому періодах
- •Наслідки цінової дискримінації:
- •10.3 Особливості функціонування реальних монополізованих ринків
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 11. Олігополія та монополістична конкуренція
- •11.1 Основні ознаки олігополії
- •11.2 Теоретичні моделі олігополії
- •11.3. Особливості організації олігополістичного ринку
- •11.4 Ознаки і поширення монополістичної конкуренції
- •11.5 Ринкова поведінка монополістичного конкурента
- •11.6 Нецінова конкуренція
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 12. Ринок факторів виробництва
- •12.1 Особливості ринків факторів виробництва
- •12.2 Попит та пропозиція праці
- •12.3 Капітал як фактор виробництва тривалого використання
- •12.4 Земля як фактор виробництва
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 13. Загальна ринкова рівновага та економіка добробуту
- •Поняття ринкової рівноваги.
- •Рівновага обміну.
- •Загальна рівновага та економіка добробуту.
- •13.1 Поняття ринкової рівноваги
- •13.2 Рівновага обміну
- •13.3 Загальна рівновага та економіка добробуту
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 14. Інституціональні аспекти ринкового господарства
- •14.1 Правові передумови для ринкових суб’єктів
- •14.2 Інституціональна природа сучасної фірми
- •14.3 Позаринкові зовнішні ефекти
- •14.4 Громадські блага
- •Питання для самоконтролю:
- •Глосарій
- •Перелік літератури:
13.3 Загальна рівновага та економіка добробуту
Сукупна (зведена) ефективність ек.системи – поняття, що враховує ефективність у виробництві (досягається за мінімізації витрат виробництва), ефективність у споживанні (досягається за максимізації задоволення потреб споживачів) і певний баланс між інтересами виробників та споживачів на ринках.Отже, для еф-го функ-ня ек-ки в цілому розм-ня ресурсів між вир-вом різних товарів має бути таким, щоб структура цього вир-ва за еф-го використання ресурсів збігалася із структурою споживання. Тобто споживачі мають бути готові заміщати блага саме у такій пропорції, в якій вир-во може трансформувати один товар в інший. Виконання цієї умови можливе тільки тоді, коли всі ринки є досконало конкурентними і на кожному з них встановлюються еф-ні ціни:
Добробут – забезпеченість населення необхідними матеріальними і духовними благами, тобто товарами, послугами, що задовольняють людські потреби. Залежить від рівня розвитку продуктивних сил і характеру пануючих виробничих відносин. Добробут обраховується системою показників, що характеризують рівень життя.
Рівень життя (добробуту) – рівень матеріального благополуччя, що характеризується обсягом реальних доходів на душу населення і відповідним обсягом споживання. Особисті доходи (кошти), одержувані завдяки володінню факторами виробництва, використовуються для оплати витрат.
Доходи залежать від того, якими факторами виробництва володіє людина. Якщо це трудові ресурси, то за свою працю він одержує заробітну плату, якщо капітал, то за його вкладення власник капіталу одержує частину прибутку (дивіденди, відсотки), якщо природні ресурси (наприклад, земля), те доход власника складає рента.
Доходи забезпечують поточне споживання, а також відкладаються як заощадження. При цьому аналіз структури витрат служить джерелом надзвичайно важливих даних для оцінки стану справ в економіці будь-якої країни.
При вивченні питання про рівень життя основною проблемою є проблема нерівності добробуту, а також породжуваного нею соціальної напруги в суспільстві. Розрив у рівні життя залежить від різної цінності приналежних людям факторів виробництва й ефективності їхнього використання. Працівник фірми, що робить дефіцитний і високоякісний товар, може мати більш високий заробіток, чим його колега тієї ж кваліфікації, що працює у фірмі, товари якої продаються з працею. Доходи також залежать від обсягу факторів виробництва. Зовсім очевидно, власник двох нафтових шпар одержує за інших рівних умов більший доход, чим власник однієї шпари.
Нерівність доходів може досягати величезних масштабів і створювати погрозу для політичної й економічної стабільності в країні, тому практично всі розвиті країни світу змушені постійно скорочувати розрив у доходах різних груп населення. Але розробка такого роду мір можлива лише при умінні точно визначати ступінь диференціації доходів і багатства і впливати на неї за допомогою державної політики.
Відповідно до сучасної економічної теорії небажано як абсолютна рівність у розподілі доходів, так і різкий розрив у рівні життя різних груп населення. Абсолютна рівність у доходах не стимулює продуктивна праця, тому визначене нерівність доходів є украй важливим засобом заохочення трудової активності людей.
Але якщо ж на частку 40% населення приходиться менш 12-13% загальної суми доходів країни, те такий перекіс викликає різке невдоволення незаможних громадян і може бути чреватий соціально-економічними і політичними потрясіннями.
Основними інструментами, за допомогою яких держава регулює розходження в доходах різних соціальних груп, є прогресивне оподатковування, податки на майно і спадщину, а також система соціальних виплат.
Концепція ефективності конкурентної ринкової системи базується на понятті "ефективності Парето". (Вильфредо Парето (1848-1923) італійський економіст, представник математичної школи. У роботі "Курс політичної економії" (1906) здійснив вирішальний поворот, що визначив майбутній розвиток теорії добробуту. У ній В.Парето відкинув ідею про вимірність і зіставлення індивідуальних оцінок корисності. У результаті відмовлення від поняття сукупної корисності В.Парето зумів дати короткий опис результатів, що створюються ринковою рівновагою. Це, у свою чергу, привело його до визначення соціального оптимуму з його наступним використанням як критерій для порівняння загальних результатів в економіці. Хоча у своїй роботі В.Парето часто висловлюється за одиничності такого оптимуму, він підкреслював, що в дійсності мається безліч оптимумів: їх настільки ж багато, скільки мається різних варіантів ринкової рівноваги, заснованих на різних способах розподілу власності на ресурси.)
Ефективність за Парето (Парето-оптимум) означає, що ресурси розподілені оптимально, якщо ніхто не може покращити свого становища, не погіршуючи становища іншого.
Основним критерієм ефективності за Парето є наявність або відсутність розтрати ресурсів. Парето-оптимальними є розподіли, за яких будь-які подальші вигідні зміни неможливі.
Парето-оптимальний розподіл ресурсів може не давати соціального оптимуму, допускаючи крайню нерівномірність розподілу наявних благ у суспільстві. Неефективний розподіл ресурсів іноді може бути більш справедливим, ніж ефективний.
В цілому розрізняють чотири концептуальних підходи до проблеми справедливості: егалітарний, утилітарний, роулзівський і ліберальний.
Егалітарний підхід вимагає рівномірного розподілу, за якого всі блага поділені порівну між усіма індивідами.
Утилітарний підхід розглядає суспільний добробут як суму добробуту всіх членів суспільства. Принцип перерозподілу доходів ґрунтується на припущенні про спадну граничну корисність: для заможних членів суспільства корисність одиниці вилученого доходу спадає в меншій мірі, ніж зростає корисність одиниці додаткового доходу для незаможних.
Роулзівський (концепція Дж. Роулза) підхід допускає існування нерівності, щоб не позбавити найпродуктивніших виробників стимулу до праці, але передбачає перерозподіл частини доходів більш продуктивних економічних суб'єктів на користь найбідніших членів суспільства.
Ліберальний підхід полягає у тому, що результати конкурентних ринкових процесів вважаються справедливими, оскільки винагороджують тих, хто більш здібний і працьовитий, навіть якщо при цьому має місце крайня нерівність; не передбачає перерозподілу благ.
Егалітарний, утилітарний і роулзівський підходи передбачають державне втручання з метою коригування результатів ринкових процесів і досягнення більш справедливого розподілу, ліберальний підхід заперечує необхідність такого втручання. Сучасна держава прагне досягнення компромісу між критеріями оптимальності та справедливості.