6.2 Поняття і параметри виробничої функції

Якщо технологія залишається незмінною, то можна обґрунтовано припустити, що існує стійка залежність між певною кількістю ресурсів, що використовується у виробничому процесі, та тим максимальним обсягом товару, який може бути вироблений за даних умов. Таку залежність демонструє виробнича функція.

Виробнича функція – це відношення між будь-яким набором факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, виробленим за допомогою цього набору факторів:

Q=f (L, K, M)

(6.1)

де Q – обсяг виробництва;

L – затрати праці;

K – затрати капіталу;

M – матеріали.

Властивості виробничої функції: при незмінній технології виробнича функція має ряд властивостей, що визначають співвідношення між обсягами випуску продукції та кількістю використовуваних ресурсів:

1. Існує межа для збільшення обсягів виробництва, яке може досягатися зростанням затрат одного ресурсу при незмінності затрат інших: якщо, наприклад, К, М – const, а зростає тільки L, то Q0.

2. Існує певна взаємна доповнюваність факторів виробництва, тобто ефективне функціонування кожного з них вимагає наявності певної кількості іншого. Разом з тим, є можливість без скорочення обсягів виробництва замінити деяку кількість одного фактора на певну кількість одного фактора на певну кількість іншого. Однак така заміна має свої межі.

3. Зміни у використанні факторів виробництва більш еластичні в довготерміновому періоді, ніж в короткотерміновому.

Виробнича функція у короткотерміновому періоді (так звана однофакторна) відображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів виробництва та незмінної кількості застосування інших виробничих факторів:

Q=f (x).

(6.2)

Щоб з’ясувати, як впливають зміни обсягів використання одного з факторів виробництва на результати виробництва, потрібно розглянути ряд показників:

1. Сукупний продукт змінного фактора виробництва (ТР) – це кількість продукції, що виробляється при певній кількості цього фактора за інших незмінних умов.

2. Середній продукт змінного фактора виробництва (АР) – це загальний обсяг продукції, який припадає на одиницю фактора Х.

АР=ТР/ х

(6.3)

3. Граничний продукт змінного фактора виробництва (МР) – це приріст загального обсягу виробництва, здобутий завдяки збільшенню використання змінного фактора виробництва на одну додаткову одиницю за незмінної величини всіх інших факторів виробництва.

МР=ТР/ х

(6.4)

Характер зміни цих показників означає, що починаючи з певного моменту кожна додаткова одиниця змінного фактора стає все менш результативною. Більше того, додаткові витрати можуть негативно вплинути на випуск продукції. Тобто не тільки зменшується гранична продуктивність фактора, а й порушується оптимальна комбінація залучених до виробництва факторів.

Ця закономірність відома в теоретичній економіці як закон спадної продуктивності (віддачі) змінного фактора виробництва. Згідно з цим законом залучення до процесу виробництва все більшої додаткової кількості певного фактора за незмінних обсягах інших факторів призводить зрештою до того, що віддача (продуктивність) кожної наступної одиниці змінного ресурсі зменшується.

Цей закон не був доказаний теоретично, він був виведений експериментальним шляхом спочатку у сільському господарстві, а потім і інших галузях виробництва. Він відбиває реально спостерігаємий факт необхідності дотримання відповідних пропорцій між різними факторами виробництва. Порушення цих пропорцій, яке виявляється у збільшенні використання одного з ресурсів, може дуже швидко вичерпати границі взаємозамінюваності ресурсів і в кінцевому підсумку привести до зменшення ефективності його використання.

Але закон спадної граничної продуктивності має відносний характер. По – перше, він характеризує лише короткостроковий період часу, коли хоча б один з факторів виробництва залишається незмінним. По-друге, технічний прогресс постійно розширює його границі.