3.Структура соціологічного знання

Сучасна соціологія - це складноструктурована галузь наукового знання. Є різні підходи до трактування структури соціології. Найбільш відомим вважається підхід до визначення структури соціології, започаткований Р. Мертоном, - сучасним американським соціологом. За його концепцією, соціологія має трирівневу структуру.

Перший рівень-загальна соціологія, чи загальна соціологічна теорія. Вона подає абстрактно-узагальнений аналіз власне суспільства, досліджує соціально-типові процеси, виявляє загальні закони функціонування суспільства та його певних частин, визначає концептуальні засади соціології. У межах загальної соціології формулюються й обґрунтовуються концепції соціальної дії, соціальної взаємодії, соціального обміну, структурного функціоналізму, конфліктології, соціальної стратифікації тощо. Другий рівень - соціологія конкретного суспільства, що складається з двох порівняно самостійних теоретичних підсистем:

• спеціальних соціологічних теорій, що вивчають соціальні зв'язки між суспільством загалом і певною сферою суспільного життя, тобто власне соціальну сферу, а також відтворення людиною певних груп, спільнот (наприклад, соціологія особистості, тендерна соціологія, соціологія міста, соціологія села, соціологія соціальних відхилень, соціологія адаптацій, соціологія бідності тощо);

• галузевих соціологій, котрі вивчають соціальні аспекти різних видів людської діяльності (наприклад, соціологія бізнесу, соціологія праці, соціологія освіти, соціологія релігії, соціологія політики тощо).

Спеціальні соціологічні теорії та галузеві соціології мають більш вузьку зону вжитку порівняно із загальною соціологією, тому їх інколи називають "малі соціології".

Третій рівень -рівень конкретних соціологічних (емпіричних) досліджень, які проводяться за допомогою спеціальних процедур і дослідницьких методик із метою отримання нового знання про соціальну реальність.

Досить поширеним у сучасній соціології є підхід до струк-турування соціологічного знання з позицій мети та завдань дослідження, згідно з яким виокремлюють:

• фундаментальну соціологію, що спрямована на побудову лише теорії, методології, на подальший розвиток власне науки соціології;

• прикладну соціологію, спрямовану на вирішення практичних завдань, які стоять перед суспільством, і вироблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення функціонування суспільних механізмів.

У складних умовах сьогодення, коли Україна перебуває в стані реформування, фундаментальна наука переживає не найкращі свої часи. В умовах запровадження ринкових відносин здатність до виживання демонструє переважно прикладна соціологія, до того ж попит на неї обмежується, зазвичай, ринком політичних послуг (зокрема, електоральних), а також маркетинговими дослідженнями.

Широко відомим є також підхід до структури соціології з погляду методів і рівня отриманого знання, згідно з яким виокремлюють:

• теоретичну соціологію, що спрямована на вивчення сутності суспільства, закономірностей його функціонування з пріоритетним значенням класифікації, систематизації, узагальнення, абстрагування тощо;

• емпіричну соціологію, котра має на меті збір і накопичення фактичного матеріалу, аналіз документів, статистики, спостереження тощо.

За предметом вивчення розрізняють:

• макросоціологію, спрямовану на вивчення суспільства як цілісного організму чи певних його складових (увага зосереджена на дослідженні структурних компонентів суспільства, великих соціальних груп, світових систем тощо);

• мікросоціологію, що спрямована на вивчення буденного життя людини в її найближчому оточенні (у центрі уваги -міжособистісні взаємодії людей із акцентом на дослідженні особливостей поведінки, мотивацій, спілкування тощо).

Мікросоціологію ще називають інтерпретивною (пояснювальною) або гуманістичною соціологією, тому що вона спрямована на вивчення життєвого світу людини, її поведінки в малих групах.

Отож макросоціологія найтісніше пов'язана з такими науками, як: економіка, право, політологія, культурологія, а мікросоціологія -з педагогікою, психологією, лінгвістикою тощо. На сучасному етапі соціологія має розгалужену структуру, у межах якої відокремлюються такі її складові:

- теоретична соціологія;

- спеціальні галузеві соціологічні теорії

- прикладна соціологія.

Теоретична соціологія розглядає всю сферу соціального життя – соціальні спільноти, соціальні відносини, соціальні процеси, особливості інституціоналізації суспільного життя. Її ознаками є високий рівень абстрагування, аналіз причинних зв’язків у розвитку соціальних явищ, опис соціальних взаємозв’язків у загальному вигляді. Теоретична соціологія тісно зв’язана із соціальною філософією, яка є розділом філософії, що вивчає якісну своєрідність суспільства, відмінності суспільних процесів від природних. У соціальної філософії та соціології широка галузь спів падіння об’єкту вивчення, їх розбіжності чітко проявляються у предметі дослідження. Теоретична соціологія на сучасному етапі – це значна кількість течій, шкіл, напрямків, які з певних позицій пояснюють специфіку розвитку соціальних спільнот. Серед таких напрямків відокремлюють соціологію еволюціонізму, функціоналізму, матеріалістичну, емпіричну, соціологію, конфліктологічні теорії, символічний інтеракціонізм тощо.

Спеціальні галузеві соціологічні теорії – це галузі соціологічного знання, які мають предметом свого дослідження відносно самостійні, специфічні підсистеми суспільного цілого і соціальних процесів. В цьому плані відокремлюються соціологія освіти, сім’ї, політики, культури, праці та управління, економічна соціологія, соціологія молоді тощо.

Прикладна соціологія – практична частина соціологічної науки, яка містить конкретні соціологічні дослідження, розроблені на підставах спеціальних соціологічних теорій. Прикладна соціологія має свої категорії, методи дослідження. Самостійний розвиток соціології пов’язаний з тим, що вона почала активно освоювати в аналізі соціальних процесів кількісні методи з використанням математичних процедур, теорії ймовірності, статистичних розрахунків. В цьому плані соціологія спирається на досягнення статистики, демографії, психології тощо. Тому питання про розрізнення соціології та інших емпіричних наук про суспільство, особистість є дуже складним. Ця проблема є в значній мірі невирішеною відносно конкретних соціальних наук і галузевих соціологій, наприклад, демографії та соціології шлюбу та сім’ї, економічної соціології та економічної теорії, соціології та соціальної психології. Можна зазначити, що в тій мірі, в якій вчений вивчає особистість, суспільство як суб’єкти і як об’єкти соціальних зв’язків, він виступає як соціолог.