Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
социология ответы(печать).doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
05.11.2018
Размер:
658.94 Кб
Скачать

30.Соціологія в.Липинського.

В'ячесла́в Казими́рович Липи́нський) — видатний український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму. Один із організаторів Української демократично-хліборобської партії. За гетьманату — посол України в Австрії.Основоположник державницького напрямку в українській історичній і політичній науці, В. Липинський вибудовував свою концепцію української державності. Визначальний вплив на формування світогляду В. Липинського справили п`ять теоретичних напрямків політичної і соціологічної науки того часу: 1) ранні теорії соціального конфлікту, зокрема, концепції Гегеля, Маркса, Гумпловича, Ратценгофера і Оппенгеймера; 2) західноєвропейський раціоналізм кінця XIX ст., зокрема, теорії М. Вебера про значення ірраціональних впливів у людському існуванні та концепції Ж. Сореля, особливо критика ним доктрин демократії і лібералізму; 3) політологічні теорії еліти Моски, Міхельса і теорія циркуляції еліт Парето; 4) німецька політична історіографія, зокрема, ідеї Л. фон Ранке та його учня Ф. Рацеля про побудову державного життя; 5) польська консервативна історична школа.

Головною теоретичною концепцією соціолога В'ячеслава Липинського (1882-1931) була теорія організації національних еліт. Згідно з його поглядами розвиток держави залежить від форми її організації. Він указав на три методи організації національної аристократії: класократія, охлократія і демократія. Для розуміння специфіки названих методів слід урахувати, що протилежними полюсами соціальної структури за цією концепцією є активна меншість, тобто аристократія, і громадянство – частина насе­лення держави, яка не має безпосередньої змоги використовувати фізичний примус для здійснення своїх бажань.

Склад громадянства – неоднорідний. За вертикальним поді­лом його становлять окремі класи (промисловий, хліборобський, фінансовий і купецький, інтелігенція), у кожному з яких по гори­зонталі виокремлюються стани, що утворюються на засаді здат­ності до самоорганізації.

Найліпшим методом організації національних еліт В. Липин­ський уважав класократичний, коли аристократія формується і приходить до керівництва через загальні вибори найліпших пред­ставників різноманітних класів і станів.

Охлократія характеризується тим, що активна меншість тво­риться шляхом організації різнокласових елементів у одній верс­тві, яка необмежено панує над даним громадянством.

Демократичний лад В. Липинський назвав хаотичним, бо прав­ляча еліта (купці, фінансисти, інтелігенція) використовує хаотич­ні методи парламентарної демократії.

Ці три методи організації чергуються: ослаблена класократія вироджується в демократію, а та в охлократію, у боротьбі проти якої знову об'єднується класократї.

Тема 3. Суспільство як соціальна система, його соціальна структура.

1. Суспільство як соціальна система та соціальне явище

Країна – певна територія, де проживають люди, що взаємодіють між собою. Держава – політична організація країни. Сусп. – ключове поняття соціології, унікальне соціальне явище, соц організація країни, основою якої є соц структура (сукупність його складових і зв між ними). Дюркгейм розглядав суспільтсво як надіндивідуальну духовну реальність, яка основана на колективних уявленнях. За Вебером, суспільство – це взаємодія людей, яка є продуктом соціальних, тобто орієнтованих на ін. людей, дій. Парсенс визначав суспільство як систему відносин між людьми, основою якої є норми й цінності. З точки зору Маркса, суспільство – це сукупність відносини між людьми, які складаються в процесі їх спільної ек діяльності в іст розвитку.

Сусп – універсальний спосіб організації соц зв’язків і соц взаємодії, що забезпечує задоволення усіх основних потреб людини. У результаті взаємодії виник соц спільноти, групи, організації, що впливають одна на одну, що і дає підставу говорити про сусп як про соц систему. Як соц система сусп володіє властивістю до само відтворення. Це відображається завдяки необхідності диферент функцій. Остання веде до створення таких структур, як ек, соц і пол., соц інст і орг. Ці стр включають в себе утворення менш загального порядку (труд кол, сімя). Далі виник ін елемети, що вплив на саоціалізацію. Отже, відображає постійне відтвор соц с-ми. Сус-во як система може бути представлене у 3х аспектах: як множина індивідів (соц спільнота), ієрархія соц позицій(статусів) і соц ролей, як сукупність норм і цінностей, що визначають характерр і зміст поводження елементів даної системи.