7.5. Управління збутом сільскогосподарської продукції

Органiзацiя збуту (продажу) сiльськогосподарської продукцiї є складним управлiнсько-розпорядчим, економiчним i комерцiйним процесом. Кожний з видiв сiльськогосподарської продукцiї, зокрема, продукцiя переробки, будучи товаром, пiдпорядкована загальним засадам реалiзацiї, що вiдповiдає вимогам ринкових економiчних вiдносин. Практичне застосування маркетингу потребує спецiальної комерцiйнометодичної розробки науково-практичних засад, умов, порядку i особливостей реалiзацiї сiльськогосподарської продукцiї та продукцiї її переробки. Потреба в таких рекомендацiях методики є вкрай необхiдною i тому, що в сiльському господарствi України вiдсутнiй певний досвiд здiйснення належної органiзацiї збуту (продажу) цих товарiв внаслiдок цiлого ряду причин. За теперiшнiх часiв органи державно-правового регулюi вання сiльського господарства фактично не є пiдготовленими (до застосування сучасних методiв органiзацiї збуту (продажу) сiльськогосподарської продукцiї. Першопричина цього поля| гає у вiдсутностi умов i навичок до впровадження засад ринкової економiки у сферi сiльськогосподарського виробництва i споживання.

Переважають три таких форми розрахунків за реалізовану продукцію: оплата до посівного, оплата при одержанні врожаю й відстрочені платежі, коли оплата здійснюється після поставки продукції на ринок, причому дві останніх форми є самими типовими. Сьогодні більшість сільськогосподарських виробників продають свою продукцію в межах адміністративної одиниці, де розташоване їхнє господарство.

Табл. 7.5. Динаміка обсягів збуту та рівня товарності с/г продукції культур

Види продукції	2008р.			2009р.			2010р.			2008р. до 2010р., +/-
	Обсяги збуту, ц.	Рівень товарності, %	Обсяги збуту, ц.		Рівень товарності, %	Обсяги збуту, ц.		Рівень товарності, %	Обсяги збуту, ц.		Рівень товарності, %
Зерно	86300	42,7	45800		34,4	40300		39,5	-46000		92,51
Виноград	273200	3,5	312900		7,7	331500		48,3	58300		138,0

7.6. Організація праці менеджера

В теорії менеджменту менеджерами називають спеціалістів, що,

використовуючи різноманітні методи і тактику управління, сприяють

досягненню організацією або підприємством певних цілей.

Отож, менеджером є тип науково-практичного управління, тобто

керівництва людьми і виробництвом, що дозволяє виконувати поставлені

завдання найбільш гуманним і економічним шляхом. Оскільки завданням

менеджменту є досягнення мети, важливо правильно її визначити. Якщо ми

ставимо перед собою завдання удосконалювання організації, не

уточнивши її цілей, то ризикуємо запропонувати кращі засоби виконання

непотрібних функцій або кращі шляхи досягнення незадовільних кінцевих

результатів. Без перебільшення можна сказати, що заподієний при цьому

збиток вимірюється мільярдами.

Мистецтво вибору і формулювання правильної мети, управління процесом її

реалізації, включаючи оцінку досягнутого ступеня реалізації,

відрізняють дійсно вмілого менеджера-керівника.

Неможливо прагнути управляти людьми, якщо і керівникам, і підлеглим

цілі цілком не ясні. Управляти - значить спонукати інших до

досягнення ясної мети, а не змушувати інших робити те, що вважаєш

правильним.

Варто зауважити, що відповідно до простого американського визначення

процесу управління «менеджер робить ббудь-що руками інших».

Одне з основних завдань менеджера - створити спонукальні стимули для

людини, при яких у неї виникає бажання працювати так, щоб сприяти

досягненню цілей організації. Звідси випливає ще один принцип

менеджера: управляти - значить вести до успіхів інших.

Відомий український економіст Валерій Терещенко підкреслював, що

завдання керівника - диригувати, підібрати гарний персонал, розробити

організаційну структуру підприємства, вибрати загальний напрям його

діяльності, координувати всю роботу, боротися з непродуктивними

витратами часу. Слід виділити ще одне з найважливіших завдань - вчитись

інтенсивно працювати, поліпшувати якість роботи.

Отже, центральною фігурою в системі менеджменту будь-якої організації є

менеджер-керівник, який керує власне організацією (підприємством),

якимсь конкретним видом діяльності, функцією, підрозділом, службою,

групою людей тощо. Американські дослідники Роберт Блейк та Джейн Моутон

підкреслюють, що сильне та ефективне керівництво сприяє створенню

атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльності організації,

у якій її члени отримують стимул в усуненні перепон і досягненні

максимальних результатів.