Іі. Зміст курсу

Тема 1. Виникнення філософії у Стародавній Греції

Місце античної філософії в історії світової філософської думки. Історичні межі й періодизація античної філософії. Історіографія та джерелознавство античної філософії.

Соціально-культурні передумови виникнення філософії у Стародавній Греції. Міфологічні й передфілософські уявлення еллінів як найближче духовне джерело ранніх форм грецької філософії. Олімпійська міфологія й гомерівський епос. Теогонічні й дидактичні уявлення в поемах Гесіода. Орфічна теокосмогонія.

Становлення природничо-наукових поглядів, опанування й переробка наукової спадщини країн Сходу. Узагальнення досвіду побутової мудрості у діяльності "семи мудреців".

Тема 2. Іонійська філософія. Мілетська школа

Соціально-економічні, політичні й культурні передумови виникнення перших філософських шкіл в Іонії.

Мілетська школа. Проблема "першопочатку" та "елемента" буття – центральна проблема мілетської школи.

Фалес Мілетський (бл. 625-547 до н. є.) як мудрець та вчений. Вчення про воду як першоджерело. Уявлення про всезагальну одухотвореність. "Всесвіт сповнений демонів".

Анаксімандр (бл. 610-546 до н.е.), його вчення про "апейрон" як першопочаток. Перша філософська космогонія. Думка про еволюцію органічного життя. Ідея колообігу світового процесу. Анаксімен (бл.588-525 до н.е.). Повітря як першооснова й дихання світу. Космологія Анаксімена.

Занепад мілетської філософії після перського завоювання (початок V ст. до н.е. ). Розвиток у V ст. до н.е. ідей мілетців Гіппоном Самоським та Діогеном Аполонійським.

Тема 3. Філософія Геракліта Ефеського

Особистість Геракліта Ефеського (бл.544-480 до н.е.). Стилістичні особливості збережених фрагментів твору "Про природу". Вчення про вогонь як космічну першооснову, Ідея єдності і боротьби протилежностей. Уявлення про всезагальну мінливість сущого. Відображення ідеї світової необхідності у вченні про логос. Уявлення Геракліта про душу та її роль у пізнавальному процесі. Соціально-етичні погляди Геракліта.

Тема 4. Італійська філософія. Філософія піфагорійців

Головні риси соціально-економічного і культурного розвитку "Великої Еллади" середини VI-V ст. до н.е. Життя й діяльність Піфагора (бл.580-500 до н.е.). Піфагорійський союз як релігійно-філософське й політичне об’єднання. Періодизація античного піфагореїзму та його головні представники. Засадові принципи піфагорійського вчення про буття. Філософія числа у ранньому і середньому піфагореїзмі. Піфагорійська космологія, вчення про гармонію сфер. Піфагорійський спосіб життя.

Тема 5. Філософія елеатів

Ксенофан (бл. 565-473 до н.е.) як попередник елейської школи. Критика Ксенофаном антропоморфізму грецької релігії та його вчення про божество. Елементи скептицизму в ученні Ксенофана.

Оформлення елейського вчення про буття у філософії Парменіда (народ. 540 або 515 до н.е.). Характеристика його поеми "Про природу". "Шлях істини" і "шлях гадки". Засадові принципи вчення Парменіда: "думка про предмет і предмет думки – те саме" й заперечення реальності небуття. Обгрунтування єдності, однинності й нерухомості "буття згідно з істиною".

Обґрунтування елейської доктрини в апоріях Зенона (бл.490-430 до н.е.) про рух і множинність. Онтологічний і гносеологічний сенс апорій Зенона.

Розвиток елейської філософії в ученні Мелісса (V ст. до н.е.).