2. Поняття адвокатської діяльності в Україні, її сутність.

Адвокатура — найдавніша і водночас загальнолюдська інституція. Саме слово "адвокатура" походить від латинсь­кого кореня "advocare", "advocatus" ("закликати", "запро­шений")⁴³.

Тривалий час точаться дискусії між юристами щодо ви­значення сутності адвокатури, її основних завдань. І справа тут зовсім не в ідеології, як це може здатися на перший погляд. Так, один з найвідоміших процесуалістів дорево­люційного часу Є.В. Васьковський писав, що адвокат — це уповноважений суспільства, який зобов'язаний пильнува­ти суспільний інтерес⁴⁴.1 навпаки, уже в сталінські часи цю позицію піддав критиці професор М.М. Полянський, який про сутність роботи адвоката висловився коротко і чітко: "Метою захисту і є захист"⁴⁵. Аналогічні дискусії тривали і на Заході. Переважна більшість фахівців підтримує пози­цію, яку влучно й образно висловив Е. Пікар: "Як магнітна стрілка компаса вказує на північ, так і адвокат повинен перш за все захищати"⁴. Тож адвокат повинен керуватися насамперед інтересами клієнта. Однак при цьому є багато обмежень, які зобов'язують адвоката дотримуватися пев­ної поведінки. М.Ю. Барщевський при цьому виокремлює основні її складові: чесність, компетентність і добросовісність⁵.

Розуміння сутності адвокатури в наш час набуло зовсім нового забарвлення. Зокрема, якщо в радянські часи, не без впливу комуністичної тоталітарної державної ідеоло­гії, в суспільстві поширеним було ставлення до адвокатів як до людей, які захищають злочинців і зрадників Бать­ківщини, то тепер таке "розуміння" сутності адвокатури зміни­лося на інше: адвокат — це ділок, який за шалені гроші об­слуговує багатіїв, кримінальні структури та захищає службовців-злодіїв від справедливої кари. У такій ситуації по­трібно шукати наукове, юридично обґрунтоване визначен­ня, забезпечуючи практичне застосування його положень.

Вважаємо дуже слушною думку Є.В. Васьковського, який ще у 1893 р. писав про сутність адвокатури: "На перших ступенях юридичного розвитку людського суспіль­ства, коли правові норми є настільки простими і нескладни­ми, що доступні для розуміння всіх і кожного, позивач має можливість вести справи особисто, не звертаючись до сто­ронньої допомоги. Але з розвитком культури життєві від­носини стають усе більш різноманітними та заплутаними, а разом з тим ускладнюються і відповідні юридичні норми. Знання та застосовування їх стає складнішим для біль­шості громадян; позивач, не маючи спеціальної підготов­ки, вже неспроможний сам вести справи, йому необхідна допомога людини, яка добре ознайомлена з нормами матеріального права та формами процесу; виникає потреба в особливій групі осіб, які б спеціально займалися вивчен­ням законів і могли б надавати юридичну підтримку або здійснювати правозаступництво. Саме ці спеціалісти-правознавці одержали назву адвокатів. Отже, адвокатура у влас­ному розумінні слова — правозаступництво, правозахист, тобто, іншими словами, — юридична допомога, що надаєть­ся тим, хто її потребує, спеціалістами-правознавцями"⁴⁶.

О.Д. Святоцький пише, що за своєю природою адвокатура є громадською, самостійного виду організацією професійних юристів, яка виконує важливу суспільну функцію — захист прав і законних інтересів громадян та організацій⁴⁷.

Серед юридичних засобів захисту прав людини чільне міс­це належить адвокатурі. Про це свідчить, зокрема, те, що на VIII Конгресі ООН, що відбувся у серпні 1990 р. в Нью-Йорку, було прийнято спеціальний документ — "Основні поло­ження про роль адвокатів" (далі — "Основні положення").

Сприяти забезпеченню належного рівня захисту покли­кані приписи "Основних положень", які стосуються за­гальних обов'язків адвокатів. У них, зокрема, зазначено, що такими обов'язками є: консультування клієнта про йо­го права й обов'язки; надання допомоги клієнту законним способом і здійснення певних дій для захисту його інтере­сів; надання клієнту допомоги в судах, трибуналах, ад­міністративних органах.

Важливі приписи вміщено в "Основних положеннях" щодо забезпечення доступності юридичної допомоги, яку покликані надавати адвокати, а саме: обов'язок держав­них органів гарантувати реальний і рівний доступ до адво­катури для всіх осіб, які проживають на території держа­ви, зокрема забезпечити фінансування юридичної допомо­ги незаможним людям. Особлива увага приділяється про­блемам забезпечення юридичної допомоги у кримінально­му провадженні. Підкреслюється, що держава зобов'язана гарантувати кожній людині права на юридичну допомогу в разі її арешту, затримання або обвинувачення у злочині, зокрема забезпечити доступ до адвоката не пізніше 48 го­дин з моменту арешту або затримання; фінансувати послу­ги адвоката, якщо людина не має необхідних коштів для їх оплати; створити умови для зустрічі адвоката з особою, яка затримана, заарештована або перебуває в тюрмі, без пере­шкод і цензури.

Головна соціальна місія, фундаментальне призначення адвокатури — це захист прав людини. Це положення має бути визначальним у вирішенні проблеми досконалого функціонування цього надзвичайно важливого правозабез- печувального інституту.

Е. Пікар писав, що адвокатура створена не для насолоди тих, хто до неї належить, а для суспільного служіння, тяж­кого, суворого і серйозного. Звернення до нас клієнтів — не прохання, а вимога, від якої ми можемо лише тоді ухи­литися, коли очевидно, що законна підтримка і суперечка з приводу їхніх вимог неможливі.

Реальна здійсненність і надійна захищеність прав люди­ни — найвищий критерій гуманістичності, прогресивності, "якісності" адвокатури. Будь-які системи організації та діяльності адвокатури, що існують нині в різних країнах, будь-які пропозиції щодо їх поліпшення, удосконалення мають оцінюватися саме під кутом зору їх здатності забез­печити права людини.

Отже, поняття і сутність інституту адвокатури можна сформулювати так: адвокатура — це незалежна само­стійна громадська організація професійних юристів, яка у встановленому законом порядку виконує важливу суспільну функцію — захист прав і законних інтересів громадян і ор­ганізацій, а також надає їм необхідну правову допомогу.

3. Предмет, система курсу "Адвокатура України"

Предмет курсу "Адвокатура України" визначається ко­лом питань та проблем, які повинні вивчатися в його межах.

Предметом вивчення дисципліни в широкому розумінні є процес виникнення та сучасний устрій адвокатури — не­залежної самостійної громадської організації професійних юристів, яка у встановленому законом порядку виконує важливу суспільну функцію — захист прав та законних ін­тересів громадян і організацій, а також надає їм необхідну правову допомогу; напрями та завдання діяльності адвока­тури, її взаємодія з іншими правоохоронними, громадсь­кими, державними утвореннями.

Система курсу охоплює питання, присвячені правовим основам функціонування органів адвокатури, правовому стату­су адвоката та його помічника, організаційним формам та видам діяльності адвокатів, формам участі адвокатів у кримінальному та цивільному судочинстві, розгляді госпо­дарських спорів.

Із загального обсягу численних організацій, які є в Украї­ні, провідне місце посідає адвокатура, покликана згідно з Конституцією України та Законом України "Про адвокату­ру" надавати юридичну допомогу громадянам, підприємст­вам, установам, організаціям, сприяти виконанню завдань правосуддя.

Захист прав та інтересів громадян і організацій здійсню­ється у вигляді надання консультацій з правових питань, як усних, так і письмових, складання різного роду докумен­тів та ділових паперів правового характеру, виступів ад­вокатів у суді як захисників у кримінальній справі, пред­ставників у цивільній справі, справі про адміністративне правопорушення або справі з господарського спору. Ад­вокати надають громадянам і організаціям й іншу юри­дичну допомогу.

Закон України "Про адвокатуру" та прийняті відповід­но до нього інші нормативні акти дають можливість сфор­мувати висококваліфікований і впливовий адвокатський корпус, завершити становлення української адвокатури, яка має виконувати своє конституційне призначення: за­безпечити право на захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час вирішення справ у судах та ін­ших державних органах.

Для більш упорядкованого та послідовного вивчення курсу "Адвокатура України", з метою отримання глибших знань, цей курс, як і інші навчальні юридичні дисципліни, систематизовано. Згідно з цією систематизацією він скла­дається з двох частин: загальної та особливої.

У загальній частині вивчаються питання та проблеми, характерні для будь-якої діяльності будь-якого адвоката або адвокатського об'єднання: історія розвитку адвокату­ри, загальні основи функціонування та напрями діяль­ності, вимоги, які ставляться до адвокатів, їх правовий статус, статус помічника адвоката, дисциплінарна відпові­дальність і порядок притягнення до неї.

В особливій частині курсу розглядаються питання здій­снення адвокатом окремих видів діяльності:

• надання консультацій;

• складання документів правового характеру;

• участь адвоката в дізнанні та досудовому слідстві, у розгляді кримінальних справ у судах;

• участь адвоката в розгляді цивільних справ у судах;

• участь адвоката у вирішенні господарських спорів;

• участь адвоката в адміністративному судочинстві.

Особливістю цього курсу є наявність практичних за­вдань, які допоможуть слухачам та курсантам отримати більш точні уявлення про специфіку діяльності адвокатів.

Викладання курсу "Адвокатура України" є нагального потребою сьогодення, тому що питання захисту прав і сво­бод громадян вийшло на перший план, інтерес -до діяль­ності адвокатури зростає, і все більше студентів юридич­них ВНЗ і факультетів мають бажання після закінчення ВНЗ займатися адвокатською діяльністю.