1.2.3. Аварії на пожежо- та вибухонебезпечних об’єктах;

Об’єкти, на яких виробляються, зберігаються, транспорту­ються вибухонебезпечні продукти або продукти, що за певних умов здатні до загорання і (або) вибуху, називають пожежо-вибухонебезпечними об’єктами (ПВНО). Це насамперед підприємства, у виробництві яких використовуються вибухові речовини, а також речовини з високим рівнем займистості. Та­кими об’єктами є залізничний і трубопровідний транспорт, де існують великі навантаження під час транспортування поже­жо-вибухонебезпечних вантажів.

Характер і ступінь ураження залежать від потужності вибуху, відстані, метеоумов, а також місцезнаходження (в будинку, на відкритій місцевості).

Основними чинниками ураження на вибухонебезпечних об’єктах є такі:

• повітряна ударна хвиля, що супроводжується метальним ефектом – відкиданням людей на відстань до кількох метрів, внаслідок чого у них виникають закриті ушкодження внутрішніх органів, черепа й опорно-рухового апарата;

• вторинні снаряди, серед яких осколки скла з будинків, автомашин із високою кінетичною енергією, що спричинюють: множинні поранення, за характером близькі до вогнепальних;

• обрушені балки і перекриття будинків призводять до стиcкання і закритих ушкоджень внутрішніх органів, черепа, кінцівок;

• теплове випромінення пожеж;

• дія отруйних речовин, що утворюються внаслідок катастрофи (пожежі, аварії на ХНО та ін.);

• обставини, що супроводжують катастрофу, раптовістю, значними масштабами, особливостями руйнацій і загибелі людей призводять до психічних травм, що виявляються у формі психозу і депресії.

Пожежа – неконтрольований процес горіння, що супроводжується знищенням матеріальних цінностей і створенням загрози для здоров’я та життя людей.

Залежно від масштабу пожежі розрізняють:

- пожежі, що відбуваються в окремих будинках і спорудах;

- масові пожежі, що охоплюють більше 25 % будівель;

- вогнені смерчі, які мають стійкий характер і охоплюють понад 90 % будинків. Вони характеризуються потоками сильно нагрітих газів, що піднімаються, а також притоками з периферії повітряних мас з ураганною швидкістю (до 100 км/год.). При цьому руйнуються будинки і будівлі, вириваються з корінням дерева, гинуть і отримують ушкодження люди. Прикладом цього виду катастрофи є аварія на продуктопроводі на станції Улу-Теляк (Башкирія) в 1989 р.

1.2.4. Аварії на шахтах

НС, що пов’язані з аваріями на шахтах, обу­мовлені, певною мірою, гірничо-геологічними умовами і технологіч­ними особливостями, а саме: підвищеним атмосферним тиском, гірничими ударами, завалюваннями вугілля й породи, раптовими викидами газів з вугільним пилом, вибухами і пожежами.

Вибух у шахті метану і вугільного пилу протягом дуже ма­лого часу зчиняє великі руйнації, отруює атмосферу й уражає гірників, розповсюджуючись на великій відстані. Такі вибухи супроводжуються потужною ударною хвилею, з виникненням полум’я високої температури й утворенням високої концент­рації отруйних газів. Обвали, які виникають при цьому, при­зводять до тяжких травматичних ушкоджень (11олі травма, от­руєння СДОР). Під час вибухів завжди порушується режим вен­тиляції, і доки потерпілих не винесено на свіже повітря або не переведено на дихання киснем, на них згубно діятимуть про­дукти вибуху.

Уражаючий ефект вибухоударної хвилі залежить від величини її надлишкового тиску, тривалості дії і швидкості повітряного напору, що переміщується за фронтом хвилі. Швидкість поширення хвилі може становити 2 км/с. Температура полум’я при вибусі метаноповітряної суміші може досягати 2 650 °С, а при горінні вугільного пилу – 2 500 °С. При пожежах, особливо у замкнутому просторі, температура повітря може підвищуватись до 40-100 °С. Під час аварії може змінюватись і склад атмосфери у шахті. Він може утримувати до 5 % оксиду вуглецю, 5-12 % вуглекислого газу, до 50 % метану і 8 % кисню.

Таким чином, при аваріях на вугільних шахтах уражаючими факторами можуть бути механічні чинники, полум’я, висока темпе­ратура повітря, висока концентрація оксидів вуглецю (СО і СО₂) і низька концентрація кисню. Ці фактори у відповідній комбінації визначають медико-санітарну обстановку в осередку катастрофи.

Завали і пожежі ускладнюють проведення рятувальних робіт, через що можлива тривала ізоляція потерпілих. Це, у свою чергу, в осіб із механічними, термічними або токсичними ураженнями призводить до розвитку критичних станів і високої летальності. Час перебування в зоні пожежі може тривати від 0,5 до 2,5 год. і більше.