Дорожньо-транспортні події (катастрофи)

В Україні кожні 55 хвилин гине одна людина, щоденно гине 30 чоловік, з них двоє дітей. 170 чоловік отримують тяжкі травми та травматичні опіки. При цьому значна частина потерпілих гине від несвоєчасного надання екстреної медичної допомоги, хоча травми за важкістю не завжди належать до смертельних.

Причини автошляхових пригод різноманітні. 70% їх виникає з вини водіїв (з них 30% у зв'язку з вживанням алкоголю), в 32% випадків - винні пішоходи. Максимальна кількість потерпілих при катастрофах автобусів ЛАЗ-697Е - 34 чоловіки, ПАЗ-972Т - 25, легкових автомобілів - 5 чоловік, вантаж­них - 2-3 чоловіки та ін.

До специфічних уражаючих факторів автошляхових катастроф належать:

• виникнення сумаційного травмуючого ефекту (прямо пропорційно швидкості руху) при зіткненні з іншими транспортними засобами або штучною чи природною перепоною;

• ураження агресивними елементами об'єкта, з яким відбулося зіткнення, або факторами зовнішнього середовища (вода, болото і т.п. ) і ін.

Залізничні катастрофи

Залізничні аварії і катастрофи за видами рухомого складу поділяються на аварії з пасажирськими потоками, одночасно двома видами потоків та зіткнення з іншими об’єктами (автотранспорт, вози, трактори та ін.).

За ступенем тяжкості всіх уражених внаслідок залізничної катастрофи поділяють на: легкі - 35-40%, середні та тяжкі - 20-25%, надто тяжкі – 20%; у термінальному стані перебувають - 20% уражених. Кількість тих, хто постраждав під час транспортної катастрофи, може коливатися у значному діапазоні.

Максимальна кількість пасажирів, потерпілих при катастрофах пасажирського вагону: плацкартного - 56 чоловік, купейного - 38, метрополітену - 200, трамваю "Татра" - 150 чоловік. Пасажирський поїзд містить від 10 до 20 вагонів.

Специфічними факторами ураження будуть в даному випадку:

• наявність сумаційного травмуючого ефекту, пов'язаного прямо пропорційно із швидкістю руху;

• ураження агресивними елементами зовнішнього середовища тощо.

Транспортні залізничні катастрофи досить часто відбуваються вночі, на великих перегонах, далеко від населених пунктів та у важкодоступних місцях. Своєчасність ліквідації медико-санітарних наслідків таких катастроф значною мірою визначається наявністю інформації у диспетчерської служби "03" та її оперативністю, а також ступенем готовності рухомих формувань служби медицини катастроф та МСЦО.

До числа транспортних катастроф на залізничному транспорті належать і аварії на метрополітені. Найбільшою катастрофою був трагічний випадок, що стався 28 жовтня 1996 р. у метрополітені м. Баку. За декілька хвилин на перегоні між станціями «Улдуз» та «Наріманов» в отруйному диму внаслідок пожежі загинуло майже 300 чоловік, серед них 28 дітей. Фахівці вважають, що аналогічні випадки можливі й у інших країнах СНД, виходячи з однотипності побудови, обладнання, рухо­мого складу, наявності замкнутої системи вентиляції у поїздах, та зростання навантаження за умови скорочення фінансування на ремонтні роботи.