Тема 2: Надзвичайні ситуації природного, техногенного та соціально-політичного характеру, їх медико-санітарні наслідки Вступ

Фізико-географічні особливості України, наявність промислових підприємств, надвисока їх концентрація в окремих регіонах, існування великих промислових комплексів, більшість яких потенційно небезпечні, розвинута мережа транспортних комунікацій, а також нафто-, газопроводів, велика кількість енергетичних об’єктів, використання у виробництві у значних кількостях потенційно небезпечних речовин – все це збільшує вірогідність виникнення великомасштабних катастроф зі значними людськими жертвами, які можуть стати причиною стану, що характеризується як надзвичайна ситуація.

Знання причин виникнення і характеру стихійних лих дозволяє при завчасному вживанні заходів захисту, при розумній поведінці населення значною мірою понизити всі види втрат. Завчасна інформація дає можливість провести попереджувальні роботи, привести в готовність сили і засоби, роз'яснити людям правила поведінки. Все населення повинно бути готове до дій в екстремальних ситуаціях, до участі в роботах по ліквідації стихійних лих, аварій і катастроф, уміти володіти способами надання першої медичної допомоги постраждалим.

Для вирішення цих питань у більшості розвинутих країн Європи і Америки створено спеціальні медичні системи, основними завданнями яких є реагування на надзвичайні ситуації та участь у ліквідації їх медико-санітарних наслідків. Ці системи об’єднуються назвою „Медицина катастроф” і охоплюють сили і засоби, в першу чергу системи охорони здоров’я, основними завданнями яких є реалізація заходів щодо медичного захисту населення за умов надзвичайних ситуацій. В Україіні така державна служба створена Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. „Про утворення державної служби медицини катастроф”.

Медицина катастроф – це розділ медицини, що передбачає розробку стратегії і тактики надання екстреної медичної допомоги великій кількості потерпілих в екстремальних умовах при гострій нестачі сил і засобів місцевої охорони здоров’я.

Медицина катастроф є галуззю медицини і являє собою систему наукових знань і сферу практичної діяльності, що спрямовані на врятування життя і збереження здоров’я населення при аваріях, катастрофах, а також на попередження і лікування уражень (захворювань), що виникли при надзвичайних ситуаціях, збереження і відновлення здоров’я учасників ліквідації надзвичайних ситуацій.

1. НадзвичайнІ ситуаціЇ. Визначення поняття. Класифікація

У світовій і вітчизняній літературі існує кілька десятків визначень катастроф. Всесвітня організація охорони здоров’я пропонує класифікацію катастроф за походженням (метеорологічні, топологічні, телуричні і тектонічні, аварії).

Надзвичайна ситуація (НС) - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, викликане аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвело або може призвести до людських і матеріальних втрат.

Медичне забезпечення за умов НС - комплекс організаційних лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних, протиепідеміч­них і евакуаційних заходів, спрямованих на попередження і лікві­дацію медико-санітарних наслідків НС.

Для планування і проведення заходів щодо медичного забезпе­чення населення за умов НС велике практичне значення мають існуючі класифікації НС, які враховують основні їх ознаки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. № 1099 прийнято Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій (НС), у якому визначено основні поняття і класифікацію катастроф. Це Положення є обов’язковим для органів виконавчої влади всіх рівнів, підприємств, установ і організацій, військових частин, пошуково-рятувальних, аварійних і диспетчерських служб незалежно від форм власності і підпорядкування.

Метою класифікації НС є створення ефективного механізму оцінки події, що виникла або може виникнути у прогнозований період, і визначення ступеня реагування на відповідному рівні управління.

Загальні ознаки НС – це наявність чи загроза загибелі людей або значне порушення умов їхньої життєдіяльності; заподіяння економічних збитків; істотне порушення стану навколишнього середовища.

За причиною виникнення розрізняють наступні види надзвичайихі ситуацій:

• Природні (стихійні лиха): тектонічні (виверження вулканів, землетруси), топологічні (повені, селі, зсуви, снігові лавини), метеорологічні (бурі, урагани, смерчі, циклони, морози, засухи, незвичайна спека, пожежі) тощо.

• Техногенні (виробничі): транспортні аварії (катастрофи); пожежі і вибухи; аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин; аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення; гідродинамічні аварії на дамбах тощо.

• Екологічні: зміни стану атмосфери, гідросфери, суші й в цілому біосфери в наслідок несприятливого техногенного впливу людини або рідше – стихійних явищ на оточуюче середовище.

• Соціальні: епідемії, війни, голод, тероризм, громадські безладдя.

Залежно від територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють чотири рівні надзвичайних ситуацій:

 Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня - це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

 Надзвичайна ситуація регіонального рівня - це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

 Надзвичайна ситуація місцевого рівня - це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно-небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів.

Надзвичайна ситуація об'єктового рівня - це надзвичайна ситуація, яка і не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

В залежності від кількості потерпілих НС поділяються на :

• малі (25-100 чоловік потерпілих, з них 10-15 потребують госпіталізації);

• середні (101 – 1000 потерпілих, 15-250 потерпілих потребують госпіталізації);

• великі (більше 1000 потерпілих і більше 250 потребують госпіталізації);

• гігантські (сотні тисяч потерпілих).

Якщо наслідки аварії (катастрофи) можна віднести до різних рівнів конкретного виду НС, остаточне рішення щодо її класифікації приймає Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій на тому рівні, до якого належить ця ситуація. Особливості оцінки і реагування на надзвичайні ситуації воєнного характеру визначаються законодавством, окремими нормативами і відповідними оперативними й мобілізаційними планами.

Для кожного виду НС міністерства та інші центральні органи виконавчої влади розробляють конкретні класифікаційні (фізичні, хімічні, технічні, статистичні тощо) і спеціальні ознаки, які характеризують загрозу або виникнення надзвичайної ситуації.

Відповідно до розміру класифікаційної ознаки приймаються ті чи інші рішення, визначається відповідний рівень НС.

Для системи охорони здоров’я основним критерієм визначення катастрофи і НС є кількість потерпілих, у тому числі загиблих.

НС для системи охорони здоров’я – це ситуація, що виникла раптово, внаслідок аварії, катастрофи, небезпечного явища природи, епідемії, епізоотії, епіфітотії, за якої виникає різка диспропорція між потребою в медичній допомозі і можливістю її забезпечення наявними силами і засобами органів і закладів охорони здоров’я з використанням повсякденних форм і методів роботи. Обстановка, характеризується наявністю або можливістю значної кількості уражених (хворих), різким погіршенням умов життєдіяльності населення і вимагає залучення додаткових сил та засобів служби медицини катастроф, а також особливої організації роботи закладів і формувань, котрі беруть участь в ліквідації медико-санітарних наслідків НС.

При виникненні НС практично завжди необхідні захист населення від дії небезпечних для здоров’я людини чинників, проведення рятувальних робіт і надання екстреної медичної допомоги ураженим.

Екологічна катастрофа – незворотні порушення екологічної рівноваги в природі, елементів оточуючого середовища, сталих екологічних систем і цілісності їх компонентів внаслідок руйнівної дії вражаючих факторів стихійного лиха, техногенних аварій (катастроф), що, як правило, призводить до масової загибелі живих організмів (птахів, риби, тюленів, моржів, пінгвінів і інших тварин) та до значного економічного збитку.