Транспортні водні (річкові та морські) катастрофи

За даними відомої страхової організації - Регістру судноплав­ства Ллойда, щорічно гине близько 400 суден з загальним тонажем 600-800 тис. брутто-тонн. За ствердженням франзузьких спеціалістів внаслідок катастроф щорічно гине близько 200 тис. чоловік. Крім того протягом року на 7-8 тис. суден виникають значні аварії, що призводить до трагічних наслідків.

Катастрофи можуть виникнути в порту та при перемі­щенні судів по річці, акваторії моря. Можливі, крім названих загальних причин транспортних катастроф, зіткнення судна зі сваями мостів, посадка судна на мілину та швидке його затоплення.

Кожна катастрофа на воді характеризується ізольованістю людей в тому числі потерпілих, недостатністю засобів рятування, виникненням паніки.

Серед специфічних факторів ураження під час транспортної водної катастрофи, це:

• безпосередня динамічна дія на тіло людини водяної хвилі;

• переохолодження у воді;

• захлинання водою та утоплення

Максимальна кількість пасажирів, потерпілих при водній катастрофі, може бути від 1 до 500 і більше чоловік: на теплоходах "Суворов" - 302 чоловіки, "Нахимов" - 452 чоловіки,

1. Загальна характеристика розміру і структури втрат населення під час катастроф

Уражаючі фактори - чинники, що спричиняють виникнення і розвиток патологічного процесу у людини і викликають необ­хідність надання медичної допомоги.

Медичні наслідки – це результат дії сил НС на людину. Медичні наслідки можуть бути у вигляді санітарних втрат.

Загальні втрати поділяють на такі два види: безповоротні - ті, які загинули до надання медичної допомоги, та ті, які пропали безвісті; санітарні - уражені і хворі, які втратили працездатність і потребують медичної допомоги, та доставлені на лікування до медичних пунктів і закладів.

Уражений – це людина, у якої внаслідок дії сил НС виникли порушення здоров’я.

Потерпілий – це людина, яка внаслідок дії НС зазнала матеріального, морального збитку або отримала психічні розлади.

Характер втрат (розмір і структура) серед населення під час катастроф, ступінь виходу з ладу місцевих (територіальних) сил і засобів охорони здоров'я, наявність або відсутність зараження місцевості в районі лиха, розмір осередку тощо складають по­няття медико-тактична характеристика катастроф.

Ці умови визначають склад сил і засобів служби екстреної медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях, що виникають через катастрофу, а також форми і методи роботи з ліквідації її медичних наслідків. Самі катастрофи, кількість жертв від них складно передба­чити як за місцем, так і за часом. Тому немає можливості структурування охорони здоров'я для забезпечення планової і повної готовності своїх сил і засобів на кожний конкретний вид і розмір лиха. Проте, знаючи технологічні процеси виробниц­тва і дію природних стихій (весняні катастрофічні повені, сей­смонебезпечні зони тощо), цілком реально прогнозувати харак­тер можливої катастрофи не тільки на об'єктах народного гос­подарства, у регіоні, але й у країні, і бути готовим до її усу­нення.

Найменування й специфіка катастроф визначаються вели­ким різноманіттям чинників ураження (багатофакторність), з яких основними є такі:

— динамічні (механічні) впливи на організм вибухової хвилі, обвалів, метальна дія, вторинні снаряди, падіння з висоти, при­тискання зруйнованими конструкціями будинків, шахт, важки­ми предметами;

— термічні впливи (високі або низькі температури, проме­ниста енергія);

— радіаційні випромінювання;

— шкідливі хімічні речовини (сильнодіючі отруйні речовини, зокрема хлор, аміак тощо);

— біологічні (бактеріологічні) засоби.

За деякими параметрами ці чинники є аналогічними або май­же ідентичними впливу на людину сучасної зброї. Інколи вони діють одночасно або послідовно, спричинюючи множинні, ком­біновані, поєднані травми різного ступеня тяжкості.

Кожний вид стихійного лиха або промислової катастрофи має свої особливості, які залежать від специфічних чинників, що спричинюють ушкодження. Особливе місце посідають про­мислові катастрофи, які відрізняються специфічністю чинників ураження.

Розмір втрат і кількість загиблих при кожному виді катаст­роф коливається у великому діапазоні залежно від низки умов: інтенсивність дії чинників ураження, щільність населення в зоні катастроф, характер забудови, ступінь захисту, готовність населення тощо. Наприклад, під час землетрусу від 22 до 45 % травм виникає внаслідок падіння будинків і 55 % — через не­правильне поводження людей (паніка, невміння укритися, падіння з висоти тощо).

Привертає увагу висока тяжкість ураження з переважанням черепно-мозкової травми при механічному чиннику ураження. При дорожньо-транспортних аваріях травма голови становить близько 50 %, травма кінцівок — майже 20 %. Травмам кінцівок і в інших катастрофах належить друге місце.

Травми кінцівок менш небезпечні для життя, ніж травми го­лови, грудної клітки, живота і таза. У таких поранених більше шансів на життя і повернення в майбутньому до праці.

Структура втрат серед дитячого населення за локалізацією мало чим відрізняється від показників у дорослих, де також пе­реважають множинні і поєднані травми.

Значна частина потерпілих гине від невчасності надання медичної допомоги, хоча травма і не була смертельною.

Відомо, що через 1 год. шок може бути незворотнім. Про­тишокові заходи, проведені протягом перших 6 год., знижують смертність на 25-30 %.

Серед загиблих 1/3 помирає повільно (за перші 6 год. їх мож­на врятувати). За даними ВООЗ, 20 % серед загиблих внаслі­док нещасних випадків у мирний час можна було б врятува­ти, якби медична допомога була їм надана на місці події.

У структурі втрат від катастроф значну частку становлять жінки і діти. На особливу увагу заслуговує питання щодо вагіт­них жінок, які потрапили в катастрофу (в середньому в світі кількість жінок на різній стадії вагітності перебуває в межах 2,5-5 %). Катастрофа часто порушує перебіг їхньої вагітності. Отже, лікарі мають пам'ятати про відкриття родопомічних відділень в лікарнях, які приймають потерпілих із районів ка­тастроф будь-якого виду.

Ще одна патологія під час катастроф, яка потребує втру­чання лікаря, — це психоневрологічний стрес, шок, оглушен­ня тощо.

Спостерігається значна кількість гострих серцево-судинних захворювань, гіпертонічних кризів, ендокринних порушень (ус­кладнень і погіршень).

Під час катастроф на атомних електростанціях, ядерних ре­акторах патологія ураження населення має свої особливості. На об'єктах з використанням сильнодіючих отруйних речовин можуть спостерігатися ураження хімічними отрутами.