Тема 2: Надзвичайні ситуації природного, техногенного та соціально-політичного характеру, їх медико-санітарні наслідки.

1. ВстуПна частина

21 століття вже входить в історію як „Століття масового травматизму”. Це обумовлюється не тільки активізуванням руйнівних сил природи, але й діяльністю самої людини. При цьому спостерігається тенденція до зростання кількості та масштабів так званих техногенних катастроф, у тому числі - транспортних.

Транспорт є найважливішою сполучною ланкою сучасного багатогалузевого господарства. На транспорті перевозиться й усе те, що може горіти, вибухати і заражати навколишнє се­редовище.

Незважаючи на відповідну технічну оснащеність різних видів транспорту, з його роботою пов'язана велика кількість аварій і катастроф, нерідко з людськими жертвами. Понад 50 % аварій і катастроф у народному господарстві припадає на транспорт.

Ступінь ризику нещасних випадків характеризується кількістю таких випадків, що виникають за одиницю часу. Так, підраховано, що при пересуванні на автобусах відбувається 0,03 нещасних випадки на 1 млн. людей за годину, залізницею - 0,05, на приватному транспорті - 0,6, на літаках - 1,0, на мотоциклах - 9,0.

Зусилля людини в боротьбі з транспортними аваріями і ка­тастрофами мають бути спрямовані на їх запобігання. Вчасно вжиті заходи цілком їх виключають або значно зменшують.

2. Перевірка вихідного рівня знань і навичок студентів. Тестовий контроль

3. Навчальні питання

1. Транспортні катастрофи: види, поняття, причини, фактори ураження

За видами катастроф транспортні катастрофи розподіляються на авіаційні, автошляхові, залізничні, водні та трубопровідні.

Нині формуються нові наукові погляди на теорію та практику катастроф, уточнюється термінологія, зокрема, саме поняття „катастрофа”.

Розглядаючи причини виникнення транспортних катастроф, слід зауважити, що між небезпечними передумовами, аваріями та катастрофами існує прямий кореляційний зв'язок, в якому людському (особистому) фактору належить провідна роль (помилкові дії членів транспортних екіпажів та диспетчерів, уколисування під час руху, хвороба, вживання алкоголю, наркотичних засобів, зниження працездатності та таке інше). Значною мірою рівень транспортного травматизму залежить від погодних умов та видимості на шляхах, а також погана організація дорожнього руху, несправність або конструктивні недоліки транспортних засобів, низька дисципліна учасників дорожнього руху: перевищення швидкості, виїзд на зустрічну смугу. Транспортні (мобільні) об'єкти можуть постраждати від навмисних ворожих актів, при порушенні вимог техніки безпеки або від випадкових пожеж, вибухів, дії РР та ОР, стихійних лих і техногенних катастроф. Можливе теж зіткнення рухомих об'єктів: пасажирського з пасажирським, пасажирського з вантажним, вантажного з вантажним, а також зіткнення з людьми, птахами, різними штучними та природними перепонами (будівлі, елементи ландшафту). Слід відзначити, що третина ДТП – наслідок недостатньої підготовки водіїв. Вони або не мають права на керування транспортним засобом відповідної категорії, або взагалі водійські посвідчення купляються. Ці обставини призводять до того, що ризик загинути в дорожньо-транспортних пригодах на шляхах України в 5 разів вище, ніж у західних країнах.

На наш погляд, фактори ураження при транспортних катастрофах слід поділити на загальні (які характерні для усіх видів транспорту) і специфічні (характерні тільки для конкретного виду транспорту. Наприклад, специфічним уражаючим фактором під час авіакатастрофи є дія гіпоксії та вибухової декомпресії і т.ін.).

Так, загальними уражаючими факторами транспортних катастроф є:

• механічні (динамічні) ураження (травми і т.п.);

• термічні ураження (опіки і т.п. );

• хімічні ураження (отруєння, опіки і т.п. );

• психічні ураження, психоемоційні розлади та інші.

Загальні втрати при транспортних катастрофах (як і в інших випадках) поділяють на такі два види: безповоротні (ті, які загинули до надання медичної допомоги, та ті, які пропали безвісті), санітарні (уражені і хворі, які втратили працездатність і потребують медичної допомоги, та доставлені на лікування до медичних пунктів і закладів).

Структуру за видами уражень важко прогнозувати у зв'язку із значною варіабельністю катастроф. Разом з тим, треба враховувати, що на аеро-, залізничних, морських (річкових), автовокзалах на досить малій території збирається значна, кількість транспортних об'єктів з пасажирами та вантажами, в тому числі з вибухонебезпечними, СДЯР, РР та ін. Значна кількість людей перебуває на перонах, у вокзалі, як правило, це недалеко від міських будівель з великою щільністю заселення людьми, що може сприяти зростанню безповоротніх втрат.

В залежності від чисельності потерпілих визначають 5 категорій транспортних катастроф (за ступенем медичних наслідків):

І - до 5 чоловік,

ІІ - 6-15 чоловік,

ІІІ - 16-30 чоловік,

ІV - 31-50 чоловік,

V - більше 50 чоловік.

Смерть в результаті травмування настає в один з трьох періодів.

Перший пік летальності приходиться на час травмування, коли смерть настає протягом перших секунд або декількох хвилин від моменту травми, що перш за все обумовлено тяжкістю травматичних ушкоджень життєво важливих органів, таких як мозок, серце, великі судини. В більшості випадків такі ушкодження фатальні, хоча швидко розпочате лікування на місці пригоди може врятувати деяку частину хворих. В цей період гине близько 60% постраждалих внаслідок:

1. Пошкодження стовбуру головного мозку.

2. Високого пошкодження спинного мозку.

3. Пошкодження серця.

4. Пошкодження аорти або інших магістральних судин.

Другий пік летальності припадає на проміжок часу від декількох хвилин до декількох годин з моменту травми, коли частота летальних наслідків може бути зменшеною за рахунок профілактики та лікування вентиляційної, гемічної та тканинної гіпоксії шляхом проведення штучної вентиляції легень, зупинки зовнішньої та внутрішньої кровотечі, відновлення об'єму циркулюючої крові та відновлення перфузії тканин. На цьому етапі причиною смерті є:

1. Субдуральна та епідуральна гематоми.

2. Гемопневмоторакс.

3. Розрив селезінки.

4. Розтрощення печінки.

5. Перелом кісток миски та/або інші поєднанні ушкодження з великою крововтратою.

Третій пік летальності виникає через декілька днів та тижнів з моменту травми, звичайно, від поліорганної недостатності та сепсису.

Якщо транспортна катастрофа виникла за межами міста, населених пунктів або у віддалених районах України, перед тими, хто залишився здоровим, та перед тими, хто потерпів, виникай ряд питань, від вирішення яких залежить збереження здоров'я, життя та виживання в цілому. Це:

• переборення стресового стану, викликаного екстремальною ситуацією;

• надання першої медичної допомоги в порядку само- та взаємодопомоги;

• захист від несприятливої дії зовнішнього середовища;

• задоволення потреби організму у воді та їжі;

• визначення свого місця перебування;

• встановлення зв'язку (навіть через супутник Землі) та сигналізації;

• необхідність автономного існування та ін.

В цих умовах надання першої медичної допомоги набуває особливого значення для збереження життя та виживання.