3. Транспортні автошляхові катастрофи, структура санітарних втрат та організація роботи медичних формувань при даному виді катастрофи

За статистикою, автомобіль є самим небезпечним видом транспорту. Щороку у світі внаслідок усіх транспортних катастроф гине 300 тис. людей, кількість потерпілих сягає 8 млн., при цьому тільки в автомобільних катастрофах нараховується 170 тис. загиблих і біля 5 млн. постраждалих, причому з кожним роком ця цифра зростає Смертність внаслідок подій на дорогах на 1000 населення за географічними регіонами розподілилася так: Європа - 80 Америка - 60, Африка - 23, Азія - 21, Океанія - 43.

Розподіл кількості ДТП за часом скоєння набув характер закономірності і практично не змінюється вже багато років Найбільша кількість подій (близько половини) і потерпілих них людей припадає на липень-жовтень.

Боротьба з несприятливими наслідками ДТП може бути ефективною за умови широкого впровадження комплексу науково обґрунтованих заходів, спрямованих на підвищення безпеки дорожнього руху.

Останніми роками на дорогах України щороку відбуваються десятки тисяч автомобільних аварій і катастроф, внаслідок яких зазнають поранень близько 50 тис. осіб, гине понад 9 тис Нині в Україні кожні 10 хв. стається ДТП, щодня в автокатастрофах гине до 30 людей, двоє з яких - діти, а 170 осіб отримують тяжкі травми і термічні опіки. Значна частина потерпілих гине від несвоєчасного надання ЕМД, хоча травми не завжди є смертельними.

Причини автошляхових пригод різноманітні. 70% їх виникає з вини водіїв (з них 30% у зв'язку з вживанням алкоголю), в 32% випадків - винні пішоходи. Максимальна кількість потерпілих при катастрофах автобусів ЛАЗ-697Е - 34 чоловіки, ПАЗ-972Т - 25, легкових автомобілів "Жигули", "Москвич", "Волга" - 5 чоловік, вантаж­них "ЗИЛ", "ГАЗ" - 2-3 чоловіки та ін.

Має рацію виділення окремо причин, які сприяють виникненню катастрофи автошляхового транспорту. Це:

• формування в країні нових соціально-економічних відносин супроводжується різким «вибуховим» ростом автомобільних парків міст. Це положення характерне, в першу чергу, для великих міст;

• вулично-дорожня мережа країни не відповідає фактичній інтенсивності транспортних потоків. Основні магістралі перевантажені в 2-3 рази;

• технічний стан місцевих доріг критичний;

• на стан аварійності значно впливає недосконалість транспортних засобів. Більшість автотранспортних засобів, що експлуатуються є модифікацією моделей випуску 20-річної давності, і не відповідають сучасним вимогам;

• актуальною є проблема підготовки водіїв: кожний третій кандидат в водії не володіє необхідними теоретичними знаннями і навиками управління автотранспортними засобами. Так, 43,5% від загальної кількості ДТП – це наїзди на пішоходів, 25,6% - зіткнення і 15,3% - перекидання автотранспортних засобів;

• в 70% випадків дорожньо-транспортні катастрофи відбуваються з вини водіїв, серед них від 30 до 70% - з причини вживання наркотиків або алкогольного сп’яніння;

• навмисне недотримання водієм правил дорожнього руху (насамперед - правил обгону, переїзду роздоріжжя );

• особисті індивідуально-психологічні якості водія;

• помилки водія (несвоєчасно прийняте вірне рішення в екстремальній ситуації );

• виникнення гіпоксії під час руху транспорту;

• раптове погіршання стану здоров'я водія;

• захоплення водієм швидкістю, що викликає своєрідну ейфорію. Прикладом може бути жахлива трагедія, що сталася в 1991 р. на трасі Москва-Воронеж-Ростов. Автомобіль «Жигулі», пішов на обгон, вдарився в колесо вантажівки ЗІЛ-133, котрий перевозив дві бочки з пальним і компресор. Втративши керування, ЗІЛ-133 виїхав на зустрічну смугу, в момент удару компресор, зірвавшись з місця, пробив одну з бочок і пальне спалахнуло. Вміст бочки, вихлюпнувся гігантським факелом назовні, і влетіло в салон автобуса «Ікарус», в якому було 70 пасажирів. Вогонь миттєво захопив автобус, і 56 чоловік, в тому числі 7 дітей, згоріли заживо. Ще троє померли пізніше від отриманих опіків.

• несправність автотранспорту.

Дані статистики свідчать, що найбільш вразливими учасниками дорожнього руху є діти та літні люди. Щорічно в ДТП гинуть і отримують травми до 27 тис. дітей і підлітків до 16 років. Крім того, все частіше підтверджується, що особливою групою ризику є молоді водії.

Як бачимо, більшість із цих умов пов'язана з людським фактором.

До специфічних уражаючих факторів автошляхових катастроф належать:

• виникнення сумаційного травмуючого ефекту (прямо пропорційно швидкості руху) при зіткненні з іншими транспортними засобами або штучною чи природною перепоною;

• ураження агресивними елементами об'єкта, з яким відбулося зіткнення, або факторами зовнішнього середовища (вода, болото і т.п. ) і ін.

Дуже важливо, щоб водії та працівники ДАІ вміли надавати першу медичну допомогу. Міністерство охорони здоров’я України затвердило Програму обов’язкової медичної підготовки водіїв та кандидатів у водії транспортних засобів (наказ № 339 від 28.11.1997 р.).

На догоспітальному етапі в 5% випадків потерпілим надають допомогу медики, в 12% - на місце пригоди першими прибувають працівники ДАІ, а в інших випадках (83%) – водії та пасажири інших автомобілів. Бригада швидкої медичної допомоги, навіть в умовах міста, прибуває, в середньому, через 15-20 хвилин. Цей проміжок часу може стати трагічним для потерпілого. Раптовість та несподіваність ДТП викликає у непідготовлених водіїв страх і розгубленість.

Найнебезпечніше місце в легковому автомобілі знаходиться справа від водія, на ньому забороняється возити літніх людей і дітей до 12 років, якщо не має спеціального пристрою; найбільш безпечне – праве місце на задньому сидінні.

Найбільша небезпека, яка чекає будь-якого пасажира, - це сон в дорозі. Достатньо різкого гальмування – і голова, що не утримується розслабленими у сні м’язами, здійснює ривок, що може призвести до перелому шийних хребців, що часто закінчується смертю. На індивідуальному транспорті з метою безпеки ефективно використання підголовників і ременів безпеки, котрі зменшують ймовірність загибелі при лобовому зіткненні в 2-3 рази, а при перекиданні автомобіля – в 5 разів. Зіткнувшись з нерухомою перепоною навіть на швидкості 20 км/год., водій без ременів безпеки, скоріше всього, отримає травму, та ж ситуація при швидкості 50 км/год. по силі дії подібна стрибку обличчям донизу з четвертого поверху.

В залежності від типу зіткнення транспортних засобів спостерігають різний механізм травмування:

А. Лобове зіткнення:

І. Коліно вдаряється об приборну дошку, грудна клітка – об рульове колесо.

II. Голова вдаряється об вітрове скло, відбуваються розтяжіння або згинання шиї, нижня частина грудної клітки і верхня частина живота вдаряються об рульове колесо, можливе здавлювання.

Б. Заднє зіткнення:

І. Кидок вперед на рульове колесо та вітрове скло, потім назад з перерозтягуванням шиї.

В. Бокове зіткнення.

І. Пасажира з боку удару відкидає в бік іншого пасажира або водія. Удар приходиться на грудну клітку, потім на миску, голову та шию.

Внаслідок ДТП у 36-60% постраждалих із політравмою констатують пошкодження органів черевної порожнини, які відбуваються переважно у поєднанні з травмою грудної клітки. Абдомінальна травма взагалі складає 51,6% всіх ДТП з летальним наслідком.

Розподіл пошкоджень органів черевної порожнини під час ДТП:

• селезінка -30,2%;

• печінка - 19,2%;

• шлунок/кишківник - 13,1%;

• підшлункова залоза - 5%;

• брижа кишківника - 2,2%.

При політравмі, внаслідок ДТП, пошкодження тазу спостерігають при поєднаних пошкодженнях тулуба (грудна клітка + живіт) в 28%.

У постраждалих з політравмою поєднанні ушкодження кінцівок (закриті та відкриті переломи) спостерігають у 76-90% травмованих, поєднану черепно-мозкову травму та переломи кісток черепа - у 66-76%, поєднану травму грудної клітки - у 62-80%. Більш розповсюдженою комбінацією ушкоджень є голова + кінцівки (63%) та грудна клітка + кінцівки - (52%).

Так, світовий досвід надання ЕМД при травматичних пошкодженнях свідчить про те, що протишокові заходи, проведені в перші години після травми, забезпечують зниження смертності на 25-30%. Відомо також, що в ряді випадків вже через 1 год. шок може стати незворотнім. За даними ВООЗ, з числа тих, хто загинув, 20% могли бути врятовані, якщо б медична допомога їм була надана відразу ж на місці пригоди. Разом з тим, якщо автошляхова катастрофа сталася вдалині від населеного пункту, надання ЕМД в більшості випадків затримується. Серед травм, що виникли внаслідок автошляхових пригод, найчастіше відзначаються такі: черепно-мозкові, поранення грудної клітки і живота, переломи довгих трубчастих кісток кінцівок, великі рани м'яких тканин. Механічні травми можуть ускладнюватися термічними опіками. Рани рвані, часто забруднені землею, як правило, глибокі. Правцева паличка виявляється з 33% забруднених ран. Травми у дітей (котрі становлять 8-14% серед потерпілих дорослих) за локалізацією не відрізняються від таких у дорослих, але потерпілі діти, як правило, частіше перебувають у стані шоку.

Особливої уваги заслуговують вагітні жінки, які потрапили у катастрофу. Світова статистика свідчить про те, що в середньому у 5% вагітних жінок виникають порушення нормального перебігу вагітності у різні її терміни.

Своєчасність ЕМД переважно залежить від місця автокатастрофи. Якщо вона сталася в місті (селищі) або поблизу нього, представники служби безпеки руху (ДАІ) мають можливість в короткі терміни викликати бригаду "Швидкої медичної допомоги".

При автошляховій пригоді далеко від населених пунктів час надання ЕМД, як правило, подовжується і у більшості випадків залежить від відстані до лікувального закладу, готовності бригади "Швидкої медичної допомоги" до негайного виїзду. У фазі ізоляції (до прибуття медичних працівників) основою врятування життя людей, які потрапили в автокатастрофу, є перша медична допомога, котра надається у вигляді само- і взаємодопомоги, а також організація транспортування потерпілих в найближчий лікувальний заклад.

Оповіщення лікувального закладу про автошляхову пригоду здійснюється, як правило, працівниками ДАІ, рідше - свідками пригоди. Час виїзду бригади ЕМД на місце пригоди і добре організована робота збільшують шанси потерпілих на виживання. Відомо, що смертність серед тих, хто отримав травму, підвищується на 0,5% за кожну годину відстрочення хірургічного втручання. У зв'язку з цим кількість виїзних бригад, котрі направляються на місце пригоди, повинна бути - одна бригада на 1-2 потерпілих. Лікарі бригад ЕМД повинні, добре орієнтуватися в проведенні медичного сортування і медичної евакуації потерпілих, в питаннях екстреної діагностики різних видів ураження, в техніці і послідовності проведення невідкладної медичної допомоги.

Типові нормативи розрахунку бригад швидкої медичної допомоги, в залежності від кількості потерпілих (Дубицький А.Е., та ін., 1999):

• при 3 потерпілих висилаються 2 бригади (одна з них - бригада інтенсивної терапії);

• при 3-5 потерпілих - 3 бригади (одна з них - бригада інтенсивної терапії);

• при 6-10 потерпілих - на кожні 5 чоловік - 3 бригади (одна з них – бригада інтенсивної терапії);

• більше 50 потерпілих - на кожні 10 чоловік - 5 бригад (одна з них – бригада інтенсивної терапії).

Прибувши на місце автошляхової пригоди, старший лікарської бригади визначає місце збору потерпілих. На первинний огляд потерпілого лікар може витратити не більше 40-60 сек., для чого він може використати певний алгоритм огляду, котрий включає такі маніпуляції:

• ревізія порожнини рота і верхніх дихальних шляхів з одночасним видаленням сторонніх предметів і відновленням функції зовнішнього дихання. Першочерговість заходів визначається загрозою порушення дихання для життя потерпілого;

• оцінка частоти і характеру дихальних рухів, вирішення питання про показання до проведення найпростіших реанімаційних заходів (дихання "рот в рот”, "рот в ніс", непрямий масаж серця);

• визначення цілості кровоносних судин і одночасно зупинка зовнішньої кровотечі, в першу чергу артеріальної;

• оцінка стану серцево-судинної системи шляхом підрахування пульсу. Відсутність пульсу на променевих артеріях свідчить про зниження АТ нижче 80 мм рт. ст., що орієнтує медичний персонал на проведення відповідних заходів з невідкладної медичної допомоги;

• встановлення мовного контакту з потерпілим, а також перевірка наявності або відсутності активних і пасивних рухів кінцівок;

• оцінка стану органів чуття, перш за все органу зору. Ступінь важкості стану можна визначити по тому, у відповідь на що відкриває очі обстежуваний: по команді або при больових подразненнях, або зовсім не реагує на зовнішні дії;

• огляд зовнішніх ушкоджень.

Оцінка важкості стану, урешті решт, базується на двох інтегральних показниках - стані основних функціональних систем організму (дихальної, серцево-судинної і центральної нервової систем) і вираженні (розповсюдженості) місцевих ушкоджень. Відомо, що головна мета ЕМД на місці пригоди врятування потерпілого і швидка його евакуація в лікувальний заклад. При значній кількості потерпілих (10-15 чоловік) лікар бригади ЕМД проводить сортування потерпілих, один середній медпрацівник заповнює первинну медичну картку, інший виконує невідкладні заходи у відповідності до вказівки лікаря, в першу чергу тим, кому загрожує недостатність кровообігу і дихання. Лікар визначає чергу (перша, друга) і спосіб евакуації (лежачи на носилках або сидячи) і виділяв середнього медпрацівника для супроводу тих, кого евакуюють.

При значній кількості (15 чоловік і більше) потерпілих схема дій лікарських бригад може бути змінена. На місці збору потерпілих працюють 2 сортувальні бригади, головним завданням яких е встановлення попереднього діагнозу і ступеня важкості стану потерпілих, а також заповнення паспортних даних і виду враження в первинній медичній картці. Невідкладні заходи, перш за все, за життєвими показаннями, виконують інші бригади ЕМД. Після зазначення в первинній медичній картці про проведені заходи потерпілого готують до евакуації в лікувальний заклад. У супроводі середнього медичного працівника здійсню­ють транспортування потерпілих з урахуванням черговості і положення в машині (лежачи, сидячи). Коли потерпілі надходять до лікувальної установи, там здійснюється їхнє сортування із виділенням таких груп: особи з порушеннями життєво важли­вих функцій організму; особи у тяжкому стані й помірного сту­пеня тяжкості; легко потерпілі; особи, які не потребують ста­ціонарного лікування.

Надання невідкладної лікарської допомоги розпочинають у приймальному відділенні і продовжують у лікувальних відділеннях, а легко потерпілим - у поліклініці.

Спеціалісти центру медицини катастроф розробили перелік необхідних медичних засобів для автомобільних аптечок нового зразку № 1 та № 2. Аптечка № 1 призначена для оснащення пасажирських транспортних засобів з кількістю пасажирів менше, ніж 9 чол., а також для вантажних транспортних засобів; аптечка № 2 – для пасажирських транспортних засобів з кількістю пасажирів більше 9 чол. В аптечці № 2, крім лікарських засобів, є додатково набір сучасних еластичних шин для іммобілізації кінцівок при переломах типу SAM SPLINT, а також набір шийних комірців для іммобілізації шийного відділу хребта при переломах та вивихах хребта, застосування яких зменшує ризик зміщення переламаних кісток на етапі транспортування потерпілих.