- •Тема 2: Надзвичайні ситуації природного, техногенного та соціально-політичного характеру, їх медико-санітарні наслідки.
- •ВстуПна частина
- •Перевірка вихідного рівня знань і навичок студентів. Тестовий контроль
- •Навчальні питання
- •Транспортні катастрофи: види, поняття, причини, фактори ураження
- •Транспортні авіакатастрофи, структура санітарних втрат та організація роботи медичних формувань при даному виді катастрофи
- •Організація емд під час авіаційних катастроф
- •Транспортні автошляхові катастрофи, структура санітарних втрат та організація роботи медичних формувань при даному виді катастрофи
- •Транспортні залізничні катастрофи, структура санітарних втрат та організація роботи медичних формувань при даному виді катастрофи
- •Транспортні водні (річкові та морські) катастрофи, структура санітарних втрат та організація роботи медичних формувань при даному виді катастрофи
- •Організація роботи медичних формувань служби медицини катастроф в місцях транспортних катастроф:
- •Алгоритм роботи лікаря бригади швидкої медичної допомоги, що прибуває першою на місце катастрофи
- •Безпечність місця під’їзду, евакуації Кількість постраждалих, їх стан важкості
- •Невідкладна медична допомога.
- •Складові надання екстреної медичної допомоги травмованим на догоспітальному етапі.
- •Життєві функції при загрозі життя
- •Алгоритм огляду та надання медичної допомоги постраждалим (авсс′)
- •IV. (с′) - Спостереження за шийним відділом хребта.
- •Іммобілізація.
- •Програма допомоги постраждалим із політравмою на догоспітальному етапі
- •Заходи консервативного лікування
- •Досвід надання медичної допомоги на догоспітальному етапі в сша.
Організація емд під час авіаційних катастроф
У разі катастрофи літального апарата на території аеропорту сигнал тривоги подає диспетчерська служба. Черговий по зв'язку передає його на станцію ШМД міста й у лікувальну установу, що обслуговує аеропорт. Лікарські бригади ЕМД на машинах ШМД прибувають до медичного пункту аеропорту, який стає медичним приймальним центром. Рух будь-якої санітарної машини з медичним персоналом до літака (вертольота), який зазнав аварії, дозволяється тільки особою, відповідальною за пересування транспорту.
Потерпілим на місці події надають першу медичну допомогу. Сортування їх проводять з урахуванням тяжкості стану. Осіб із загрозливим для життя станом і тяжко потерпілих евакуюють до медпункту аеропорту. Потім лікарські бригади ЕМД на машинах ШМД евакуюють потерпілих у стані помірного ступеня тяжкості (на ношах або в положенні сидячи). Легко потерпілі евакуюються до медпункту самостійно або машиною у положенні сидячи. У медпункті аеропорту (або на майданчику біля нього) лікарська бригада ЕМД оглядає хворих, виділяє серед них тих, які потребують невідкладних заходів першої лікарської допомоги, надає її, реєструє хворих і визначає черговість їхньої евакуації до лікувальних установ. Евакуація потерпілих здійснюється санітарним транспортом (лежачи, сидячи), при цьому їх обов'язково має супроводжувати медичний працівник (лікар, фельдшер, медсестра). В дорозі у разі необхідності триває надання медичної допомоги, проводиться інтенсивна терапія. Якщо хворих супроводжує середній медичний персонал, він отримує інструкції від лікаря, у бригаді якого знаходиться. Швидкість руху машини залежить від стану потерпілих. Основними супровідними документами є первинні медичні картки осіб, що транспортуються, і загальний список хворих (евакопаспорт). Одразу після доставки потерпілих до лікувальної установи машина ШМД повертається до медпункту аеропорту.
Якщо авіакатастрофа сталася поза зоною аеропорту, організація ЕМД потерпілим багато в чому залежить від місцевих умов. Проте в усіх випадках після надання першої медичної допомоги потерпілих переносять (вивозять) до місця збору, перебування в якому виключає повторний вплив чинників ураження, наприклад, під час вибуху літака, пожежі, розливу палива тощо. Місце збору потерпілих визначають з урахуванням під'їзду транспорту й умов роботи лікарських бригад ЕМД.
Принципи надання медичної допомоги потерпілим, їхнє лікувально-евакуаційне забезпечення залишаються такими ж, як і при авіакатастрофі в зоні аеропорту.
Виживання пасажирів і членів екіпажу при авіаційній події, що сталася над малонаселеною територією або над акваторією, багато в чому залежить від підготовленості екіпажу до таких ситуацій, швидкості пошуку і правильної організації порятунку потерпілих. У безлюдній місцевості навколишнє середовище часто стає джерелом небезпеки для життя (відсутність води, їжі, холод, спека тощо).
Доля авіапасажирів залежить від того, наскільки правильна їх поведінка в екстремальній обстановці, чи досить швидко і вміло вони реагують на неї. Аналіз аварійних ситуацій на літаках виявив два небезпечних типа поведінки пасажирів: це паніка і апатія. Етика школи виживання говорить: єдиною причиною припинення боротьби може вважатися лише фізична смерть. В спеціальній літературі існує поняття «компетентний пасажир». Компетентний пасажир - людина, яка максимально використовує свої шанси на рятування в аварійній ситуації. Звісно, аварії в повітрі бувають різні за характером – звідси і певні вимоги до поведінки авіапасажирів в кожному окремому випадку.
У випадку вимушеної посадки екіпаж повинен повідомити про це пасажирам і порекомендувати обрати правильну позу в кріслі, застебнути прив'язні паски, вийняти з порожнини рота знімні щелепні протези, розв'язати краватку, зняти взуття на високих підборах тощо. За таких умов дуже важливо не допустити паніки серед пасажирів, чому має сприяти спокійна і чітка інформація, повідомлена членами екіпажу. Одразу після вимушеної посадки екіпаж повинен швидко (за 1,5-3 хв.) евакуювати пасажирів, винести потерпілих, використовуючи вихідні двері й аварійні люки. Якщо можливо, слід винести продукти харчування, воду, медикаменти, аварійну радіостанцію. У зв'язку з можливістю вибуху і пожежі пасажири мають перебувати на безпечній відстані від потерпілого повітряного судна.
З питань збереження життя пасажирів в умовах автономного існування з льотним складом завчасно проводять заняття, регулярні тренування.