Тести для самоперевірки

1. Операція емітента з цінними паперами, яка передбачає зрівняння у правах акцій чергового випуску з акціями попередніх випусків, позна­чається як:

а) консолідація акцій;

б) дроблення акцій;

в) асиміляція акцій;

г) деномінація акцій.

2. Чи може акціонерне товариство викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх анулювання?

а) так:

б) ні.

3. Зменшення номінальної вартості акцій діленням на визначений ко­ефіцієнт визначається як:

а) асиміляція акцій;

б) дроблення акцій

в) конвертація акцій;

г) деномінація акцій.

4. Рішення загальних зборів акціонерів про випуск акцій оформлюється:

а) протоколом;

б) проспектом емісії;

в) оголошенням в засобах масової інформації.

5. Дивіденди сплачуються:

а) за акціями, що знаходяться на балансі акціонерних товариств;

б) за акціями, що належать акціонерам;

в) за акціями, що знаходяться на балансі акціонерних товариств та за акціями, що належать акціонерам.

6. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що по відно­шенню до статутного фонду акціонерного товариства перевищує:

а) 5 %;

б) Ю %;

в) 15 %;

г) 25 %.

7. Акція, що гарантує власникам фіксований дивіденд незалежно від результатів діяльності акціонерного товариства:

а) проста іменна акція;

б) іменна привілейована акція;

в) конвертована проста акція;

г) на пгред'явника проста акція,

8. Випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяль­ністю акціонерного товариства:

а) заборонено;

б) дозволено;

в) дозволено, якщо товариство знаходиться в процесі фінансового оздоровлення;

г) дозволено, якщо товариству загрожує банкрутство.

9. Правом позачергового скликання загальних зборів акціонерів воло­діють акціонери, які в сукупності володіють часткою в:

а) 15 %;

б) 20 %;

в) ЗО %;

г) 50 % +1 акція.

10. Облігація відноситься до групи:

а) боргових цінних паперів;

б) пайових цінних паперів;

в) похідних цінних паперів.

11. Частка облігацій акціонерного товариства по відношенню до розмі­ру статутного фонду не може перевищувати:

а) 20 %;

б) 25 %;

в) 33 %;

г) 50 %.

12. Корпоративні облігації можуть випускатися:

а) виключно акціонерними товариствами;

б) підприємствами будь-яких організаційних форм;

в) місцевими органами влади.

13. Власники облігацій підприємств отримують відсотки за ними:

а) в першу чергу, перед виплатою дивідендів за акціями;

б) після виплати дивідендів за простими акціями;

в) після виплати дивідендів за привілейованими акціями;

г) після виплати дивідендів за всіма типами акцій.

14. Виплата відсотків за облігаціями підприємств:

а) здійснюється з чистого прибутку;

б) здійснюється з валового доходу;

в) здійснюється з валового прибутку;

г) відноситься на витрати підприємства.

15. Згідно з законодавством України випуск облігацій для покриття збитків від господарської діяльності здійснюватися:

а) не може;

б) може;

в) може, лише з метою уникнення банкрутства;

г) може, якщо підприємство знаходиться на стадії фінансового оздоровлення.

16. Випуск облігацій підприємств для формування статутного фонду здійснюватися:

а) може;

б) не може;

в) може, у випадку повної оплати всіх раніше випущених акцій;

г) може, з метою його поповнення.

17. Рішення про випуск муніципальних облігацій в Україні приймається:

а) Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

б) Кабінетом Міністрів України;

в) місцевими Радами народних депутатів,

18. До незабезпечених облігацій місцевих позик відносять:

а) облігації під спеціальний податок;

б) облігації під дохід від проекту;

в) облігації під загальне покриття.

19. Письмове боргове безумовне зобов'язання встановленої форми, що дає його власнику право вимагати від боржника оплати зазначеної суми грошей у вказаний термін, — це:

а) ощадний сертифікат;

б) облігація;

в) вексель.

20. Погашення облігації передбачає:

а) перехід права власності на облігації за умов купівлі-продажу на біржі;

6) виплату номінальної вартості облігації та доходу за нею у тер­міни, передбачені умовами емісії облігацій;

в) виплату номінальної вартості облігації та доходу за нею у будь-який термін за рішенням емітента.

21. Казначейські векселі можуть використовуватися їх тримачами для:

а) видатків на оплату праці;

б) грошових виплат населенню;

в) зарахування у сплату податків до державного бюджету.

22. Платником за казначейськими векселями виступає:

а) Міністерство фінансів України;

б) Національний банк України;

в) Головне Управління Державного казначейства;

г) уповноважені комерційні банки.

23. Передача переказного векселя здійснюється за допомогою:

а) індосаменту;

б) авалю;

в) тратти;

г) акцепту.

24. Вексельне зобов'язання, здійснюване особою, що приймає на себе відповідальність за виконання зобов'язань іншої особи (акцептанта, век­селедавця, індосанта), — це:

а) аваль;

б) тратта;

в) авізо;

г) індосамент.

25. Фінансовий інструмент, що застосовується у розрахунках за по­ставлену продукцію, виконані роботи або надані послуги, — це:

а) казначейський вексель;

б) фінансовий вексель;

в) комерційний вексель.

26. Особа, яка одержує право на отримання коштів за передаточним написом (індосаментом) переказного векселя:

а) індосант;

б) індосат;

в) трасат;

г) трасант.

27. Виконання доручення векселетримача по одержанню у встановлений термін належних платежів за векселем — це:

а) інкасування векселя;

б) дисконт векселя;

в) облік векселя;

г) форфетування.

28. Відповідно до законодавства України, емітентами векселів можуть бути:

а) фізичні та юридичні особи;

б) фізичні та юридичні особи, держава;

в) фізичні особи, держава;

г) юридичні особи, держава.

29. Приватизаційні папери в Україні випускаються таких видів:

а) акції, облігації, векселі;

6) компенсаційні, інвестиційні сертифікати;

в) майнові сертифікати, житлові чеки, земельні бони.

30. Система державних інститутів, через які здійснювався обмін прива­тизаційних майнових сертифікатів на акції підприємств, що приватизу­валися — це:

а) Центри сертифікатних аукціонів;

б) регіональні відділення Державної комісії з цінних паперів та фон­дового ринку;

в) Центри постприватизаційної підтримки підприємств;

г) регіональні відділення Фонду державного майна України.

31. Чи можна компенсаційні сертифікати віднести до групи приватиза­ційних цінних паперів?

а) так;

б) ні;

в) можна, у випадку якщо вони використовуються для обміну на акції підприємств, що приватизуються.

32. Відмінною ознакою приватизаційних цінних паперів є те, що вони:

а) є виключно іменними;

б) випускаються лише на пред'явника;

в) можуть використовуватися як засіб розрахунку або як застава.

33. Передача приватизаційного майнового сертифіката або житлового чека в довірче управління довірчому товариству:

а) не допускається;

б) допускається;

в) допускається за умови передачі трастовому відділу комерційного банку.

34. Конвертація приватизаційних цінних паперів може здійснюватися як:

а) обмін приватизаційного майнового сертифіката на житловий чек і навпаки;

б) обмін приватизаційного майнового сертифіката на земельну бону І навпаки;

в) обмін житлового чека на земельну бону і навпаки;

г) за всіма вище перерахованими схемами.

35. Власниками депозитного сертифікату Національного банку України можуть бути:

а) фізичні та юридичні особи;

б) виключно юридичні особи;

в) виключно комерційні банки;

г) комерційні банки та фінансово-кредитні установи.

36. Цінний папір, випущений банком як письмове свідоцтво про депону­вання грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання суми коштів і відсотків після закінчення встановленого терміну, — це:

а) інвестиційний сертифікат;

б) компенсаційний сертифікат;

в) депозитний сертифікат;

г) ощадний сертифікат.

37. Угода про уступку права на вимогу коштів за іменним ощадним сертифікатом називається:

а) трансферт;

б) цесія;

в) авізо;

г) депорт.

38. Чи можуть комерційні банки здійснювати емісію валютних ощадних сертифікатів?

а) так;

б) ні.

39. Розміщення депозитних сертифікатів Національного банку України здійснюється через:

а) тендер;

6) аукціон;

в) відкриту передплату;

г) закриту передплату серед уповноважених комерційних банків.

40. Функції похідних цінних паперів полягають в:

а) забезпеченні поточних потреб фондового ринку;

6) забезпеченні виконання основними паперами своїх функцій;

в) встановленні ціни на базовий актив;

г) урівноважуванні попиту й пропозиції на строковому ринку.

41. Похідні цінні папери, що забезпечують проникнення основного па­перу на іноземні фондові ринки — це:

а) ф'ючерси;

б) опціони;

е) варанти;

г) депозитарні розписки.

42. Похідні цінні папери - це фінансові інструменти, що випускаються у формі:

а) виключно бездукоментарній;

б) виключно документарній;

в) як у документарній, так І в бездокументарній.

43. Внутрішня вартість опціону — це:

а) дохід власника опціону, який він отримає в кінці терміну контр­акту за умови зростання ціни на базовий актив;

б) дохід власника опціону, який він отримає при його перепро­дажу;

в) дохід власника опціону, який він міг би отримати за умови негай­ної реалізації базового активу за поточною ринковою ціною.

44. Чи вірне твердження, що близько 95 % ф'ючерсних контрактів закінчуються поставкою реального товару?:

а) так;

б) ні.

45. Документований еквівалент цінних паперів іноземного емітента для обігу на міжнародних фондових ринках — це:

а) варант;

б) ордер;

в) депозитарна розписка;

г) сертифікат цінного паперу.

46. Документ, що засвідчує право власності на відповідний цінний папір — це:

а) опціон;

б) ф'ючерс;

в) варант;

г) сертифікат цінного паперу.

47. Похідний цінний папір, який може виписуватися при здачі товарів на склад для зберігання — це:

а) ордер;

б) опціон;

в) квитанція;

г) варант.