27

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ І ПРАВА

КАФЕДРА УПРАВЛІННЯ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ ТА СПОРТОМ

Група УФКС – 229

Фізична реабілітація

Хоменко Олександр Сергійович

Запорізька область, Жовтневий район, вул.. Жуковського, 46

Тел. 0662110576

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Теорія і методика фізичного виховання»

На тему: «Система спортивно-оздоровчої роботи в школі з учнями 6 класів»

Науковий керівник Корж Наталя Леонідівна

Запоріжжя 2012

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Система спортивно-оздоровчої роботи як засіб фізичного розвитку дітей середнього шкільного віку……………………………………………………6

1.1.Анатомо-фізіологічні особливості розвитку організму дітей середнього шкільного віку………………………………………………………………………..6

1.2.Загальні положення про систему спортивно-оздоровчої роботи в школі….13

1.3 Вплив фізичних вправ на організм дітей середнього шкільного віку………16

Висновки до розділу 1……………………………………………………………...19

Розділ 2. Методи та організація дослідження…………………………………….20

2.1 Методи дослідження…………………………………………………………...20

2.2 Організація дослідження……………………………………………………….21

Розділ 3. Результати досліджень…………………………………………………..22

Висновки до розділу 3……………………………………………………………...23

Висновки……………………………………………………………………………24

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Здоров'я школярів - одна з пріоритетних проблем. Швидкими темпами погіршується здоров'я школярів, збільшується відсоток дітей, не здатних освоїти програму денної середньої освіти. У країні спостерігається тенденція фізичної деградації підростаючого покоління. Підлітки в наш час по м'язовій витривалості на 10-20% поступаються своїм одноліткам 60-х років ХХ століття. Здоров'я дитини, визначається впливом зовнішніх і внутрішніх чинників на його організм, з одного боку, і можливостями самого організму протистояти цим діям. Однією з причин фізичної деградації підростаючого покоління, погіршення його здоров'я, є хронічний дефіцит рухової активності. Світова практика показує, що рухова активність людини протягом усього життя запобігає захворюванням та поліпшує стан здоров'я. В Україні склалася критична ситуація у сфері фізичної культури і спорту. Тільки 13% населення залучено до занять фізичною культурою і спортом .

Свою частку відповідальності за здоров'я учнів несе система освіти. Відомо, що здоровий спосіб життя, позитивне ставлення до занять спортом і фізичною культурою закладається в шкільні роки. Сім'я разом із загальноосвітньою школою грає в цьому важливу роль. Учнів необхідно навчити правильно і доцільно вибирати засоби і форми для формування здорового організму. Успішність цієї діяльності, усунення шкідливих впливів і підвищення стійкості до них, визначає напрямки зусиль по збереженню і зміцненню здоров'я.

Знаючи і вміло використовуючи об'єктивні закономірності фізичного розвитку людини, його можна спрямувати в оптимальному для особи і суспільства напрямку, забезпечити гармонійне вдосконалення форм і функцій організму, підвищити працездатність, «відсунути» час природного старіння. Ці можливості доцільного керування фізичним розвитком реалізуються, за певних умов і в певних межах, у процесі фізичного виховання.

Виходячи з цього, для вирішення завдання формування здорового способу життя школярів в школах необхідно створювати і удосконалювати спортивно-оздоровчу програму.

Об’єкт дослідження – програма спортивно-оздоровчої роботи з дітьми середнього шкільного віку.

Суб’єкт дослідження – учні 12-13 років.

Мета роботи – визначити ефективність виконання спортивно-оздоровчої роботи в школі при оздоровленні дітей 12-13 років.

Завдання дослідження:

1. оцінити стан здоров’я дітей 12-13 років;

2. визначити ефективність спортивно-оздоровчої роботи для дітей 12-13 років;

3. порівняти стан здоров’я у хлопчиків та дівчаток 12 років.

Робоча гіпотеза – полягає у пропозиції, що програма спортивно-оздоровчих робіт для дітей середнього шкільного віку позитивно вплине на стан здоров'я.

Теоретична значимість – полягає в тому, що на підставі аналізу літератури ми вивчили анатомо-фізіологічні особливості дітей середнього шкільного віку, засоби та методи профілактики стану здоров'я і на підставі цього використовуємо методику для даного віку.

Практична значимість – полягає в тому, що програма спортивно-оздоровчої роботи для дітей середнього шкільного віку може бути рекомендована вчителям у школі, методистам лікувальної фізкультури, з метою відновлення та зміцнення здоров’я.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

Ін. – інше;

см. – сантиметри;

кг – кілограми;

% - відсотки;

мм рт. ст. – міліметри ртутного стовпчика;

мл – мілілітри;

с – секунди;

см3 – сантиметри кубічні;

л – літри;

ЧСС – частота сердечних скорочень.

РОЗДІЛ 1

СИСТЕМА СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ ЯК ЗАСІБ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

1. Анатомо-фізіологічні особливості розвитку організму дітей середнього шкільного віку

У кожній віковій групі дітей властиві особливості будови, функцій і систем організму, психологічні особливості, облік яких необхідний для раціонального фізичного виховання. Для правильного виховання дитини треба знати і враховувати особливості її вікового розвитку. Розвиток дитини супроводжується змінами в організмі, що мають кількісні і якісні показники росту й розвитку та залежать як від біологічних так і соціальних факторів.

Фізичний розвиток – це процес становлення та змін біологічних форм та функцій організму людини під час її індивідуального життя. Він оцінюється рівнем антропометричних та біометричних показників (маса та довжина тіла, окружність грудної клітки та ін.), фізичних якостей (швидкості, спритності, сили, витривалості, гнучкості), показників формування постави (вигинів хребта, відстані між кутами лопаток та ін.) [10].

Фізичний розвиток можна розглядати як зовнішню прояву адекватності процесів росту і розвитку умовам існування організму. Виражені відхилення від нормативів фізичного розвитку означають порушення процесів росту і дозрівання організму. Часто вони бувають пов'язані з метаболічним порушенням, а також із патологією ендокринної та центральної нервової системи [5, с.12-13].

Рівень фізичного розвитку в дитячому віці є одним з об'єктивних показників стану здоров'я. Це пов'язано з тим, що показники фізичного розвитку тісно взаємозв'язані з численними факторами, які впливають на стан здоров'я дітей, і є результатом взаємодії генетичних факторів і факторів навколишнього середовища (санітарно-гігієнічні умови, вигодовування і харчування, фізичне виховання, режим дня та ін.). Крім того, фізичний розвиток є досить чутливим показником, який легко змінюється під впливом різноманітних несприятливих факторів, особливо умов навколишнього середовища.

У нашій країні склалася система умовного поділу так званого «шкільного періоду дитинства» на три вікові групи, а саме:

- молодий шкільний вік (6-10 років I-IV класів);

- середній шкільний вік (11-14 років – учні V-VIII класів);

- старший шкільний вік (15-17 років – IX-XI класів).

В учнів середнього шкільного віку ще не завершено формування багатьох систем організму, які б забезпечували високий рівень розвитку фізичних якостей [3].

Вік 12-15 років характеризується інтенсивним зростанням всього організму. Дане явище пов'язане зі статевим дозріванням, чим і відрізняється від фізичного розвитку молодших і старших школярів. Довжина тіла підлітків збільшується на 5-8 см на рік, маса - на 4-8 кг; зростає сила м'язів, розвивається серцево-судинна система, завершують розвиток чуттєві і рухові закінчення нервово-м'язового апарата, збільшується обсяг серця і легенів. Швидкі зміни, що відбуваються в організмі, ведуть до того, що підлітки недостатньо координовані, у них багато зайвих «кутастих» рухів. У той же час вони здатні успішно опановувати технікою складних рухів.

У середньому шкільному періоді (11 – 14 років) настає певна перебудова життєдіяльності організму. Бурхливий, нестримний ріст і розвиток, удосконалювання фізичних і розумових здібностей, формування волі, характеру, світогляду відбуваються за відносно короткий час (близько 3-х років) і завершуються в юності. Підлітковий і юнацький вік поєднують іноді одною назвою — період статевого дозрівання. Він закінчується в юнаків до 18 – 19-ти, у дівчат — до 16 – 17-ти років. У 12 років дівчатка випереджають хлопчиків за всіма показниками: за довжиною тіла (на 3,1 см), вагою (на 2,9 кг), окружністю й екскурсією грудної клітки (на 4,5 і 0,7 см). У 13 років ця відмінність ще збільшується. Однак у 14 років усі показники фізичного розвитку зростають у хлопчиків. Ці розходження пов’язані з тим, що дівчатка на 2 роки раніше за хлопчиків вступають у підлітковий вік, у них раніше починається так званий пубертатний «стрибок зросту», тобто значне прискорення зросту й ваги. У дівчаток він спостерігається у віці від 10,5 до 13 років, у хлопчиків – від 12,5 до 15. Статеве дозрівання починається у дівчаток у 12,5 – 13 років, у хлопчиків – у 14 – 15 років [12].

У цьому віці чітко виявляється нерівномірний розвиток і зростання окремих частин тіла. Особливо інтенсивно зростають кістки нижніх і верхніх кінцівок, обганяючи зростання кісток тулуба. Зростання кісток грудної клітки відстає від загального зростання тіла, тому підліток найчастіше виглядає таким «нескладним» - з довгими ногами і руками, вузькими грудьми, худий. Оскільки початок полового дозрівання у дівчаток настає раніш приблизно на 1-2 роки, вони спочатку обганяють хлопчиків у зрості [9, с.9].

У кістковій тканині продовжується процес окостеніння, який в основному завершується в юнацькому віці. До 13 років завершується окостеніння п'ясних і зап'ястних відділів рук, потім фаланг пальців ніг [11,с.411].

Помітно збільшуються розміри грудної клітки в передньо-задньому і поперечному напрямку. Підвищується темп зростання рук і ніг, що на якийсь час різко змінює пропорції всього тіла.

Закінчується утворення (фіксація) фізіологічних (нормальних) вигинів хребта - лордозів і кіфозів. Однак повна осифікація (окостеніння) кісток ще не настає і тому зберігається небезпека виникнення порушень постави. Тому й у підлітків її виховання вимагає постійної уваги [9,с.10].

Формування рухової функції у дітей шкільного віку визначається не стільки розвитком опорно-рухового апарату, скільки ступенем зрілості вищих центрів регуляції рухів. На початок шкільного періоду нервові центри підкіркової регуляції рухів, що забезпечують переважно тонічні впливи, складають за абсолютним обсягом 94- 98 % нервових ядер дорослої людини. Кіркове ж представництво рухового аналізатора складає лише 75-85 % дорослої людини. Дозрівання кіркового центру рухового аналізатора завершується значно пізніше (до 12-13 років), ніж периферичного апарату м'язової чутливості. Функціональне вдосконалення м'язової чуттєвості і центрального апарату регуляції продовжується і на пізніших етапах вікового розвитку [13, с.22].

У віці 12-15 років швидко розвивається м'язова система. Відношення ваги м’язів до ваги тіла в 12-річному віці близько 13 %. Одночасно зі збільшенням м'язової маси збільшується і сила м'язів. Однак зростання і сила окремих м'язів відбувається з різною швидкістю. На їхній розвиток впливають функції, що вони виконують. Наприклад, швидше зростають м'язи, функціонально більш навантажені. М'язи, що працюють з невисоким навантаженням, але з великою амплітудою скорочення, краще ростуть у довжину. М'язи, робота яких має в основному силовий характер, більше збільшуються в поперечному розмірі. Однак необхідно пам'ятати, що маса тіла зростає швидше, ніж м'язова сила [9, с.10].

Збільшується загальна маса м'язів і зростає їхня сила. Найбільш інтенсивний приріст сили м'язів у дівчаток відзначається в 12 років, а у хлопчиків - в 13 років. У підлітковому віці значно змінюється довжина і товщина м'язових волокон [14,с.69]. Середні показники станової сили в 12-річних складає 50-60 кг, у 15-річних – 90-100 кг, а у 18-річних – 125-130 кг.

В середньому шкільному віці завершується формування у підлітка властивого йому морфотипа: ектоморф (по інших класифікаціях - астенік, доліхоморф) з вузькими пропорціями тіла, ендоморф (гиперстеник, брахиморф) з широкими пропорціями тіла і проміжний тип (мезоморф) [11,с.413].

Має свої особливості розвитку серцево-судинна система підлітків. У підлітків швидко росте серце. Частота серцевих скорочень складає в середньому 70-80 ударів за хвилину, збільшується товщина стінок, обсяг і маса серця, особливо лівого шлуночку. Темпи зростання і розвитку серця не однакові у хлопчиків і дівчаток. Якщо найбільше щорічне збільшення зростання серця в дівчаток спостерігається у віці 12-13 років, а у хлопчиків - у віці 13-14 років. Статеве дозрівання не позначається на збільшенні маси серця - до 13 років вона більше в дівчинок. Вага серця з 10-ти до 16-ти років подвоюється, а об’єм збільшується приблизно в 2,4 рази. Кровоносні судини розвиваються повільніше, ніж серце, і просвіт судин на одиницю маси серця зменшується. Тиск крові з віком збільшується і досягає 120/ 70 мм рт. ст. .

Змінюється й серцевий м’яз (міокард), стає могутнішим, здатним викидати в судини при скороченні більшу кількість крові. У віці від 9 до 17 років ударний об’єм серця, тобто кількість крові, яку серце викидає за одне скорочення, зростає в хлопчиків із 37 до 70 мл, а в дівчаток – із 35 до 60 мл.

Темпи збільшення серця не встигають за темпами фізичного розвитку, зростанням маси і загальних розмірів тіла. Особливо це виявляється при акселерації (прискоренні темпів росту і розвитку організму). Сучасні хлопчики 14 років «підросли», порівняно з однолітками 20-х років від 146,4 до 162,6 см, тобто на 16,2 см, їх вага збільшилася з 34,3 до 51,2 кг, у дівчаток, відповідно, з 146,7 до 160,9 см і з 39 до 51,3 кг. [12].

Розвиток судинної системи трохи відстає від зрослих темпів розвитку серця. У результаті виникають різні порушення серцево-судинної системи: у підлітків збільшується артеріальний тиск, спостерігається неритмічність серцевих скорочень, з'являються систолічні шуми. Утрудняється постачання кров'ю віддалених частин тіла, і тому числі і головного мозку. Тому в підлітків знижується працездатність, вони часто скаржаться на швидку стомлюваність, головні болі. В окремих хлопчиків і дівчаток виникають непритомні стани [9, с.13].

В результаті сповільнення ЧСС і збільшення довжини судин, особливо у високорослих підлітків і хлопців, відбувається уповільнення кругообігу крові. Час кругообігу крові у дошкільників – 14 с, у молодших школярів – 16 с, в середньому шкільному віці – 18 с, а у старших школярів досягає дорослих значень – 20 – 22 с. Нормативні показники роботи серця дітей наведено в табл.. 1.1 [1].

Таблиця 1.1

Нормативи показників роботи серця дітей (А.Г.Хрипкова та ін., 1990)

Показники	Вік дітей (років)
	1	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
Частота серцевих скорочень, або частота пульсу, ударів/хвилину	120	95	90	88	86	88	84	82	80	78	76
Систолічний об’єм серця, см3, (мл)	10,2	20,6	23,0	25,0	27,0	29,2	31,6	33,4	35,7	38,5	41,4
Хвилинний об’єм крові, мл	400-1250	1250-1800		1800-2370		2500-3150

В середньому шкільному віці повністю формується система кровообігу. До віку 14-16 років картина крові практично вже відповідає дорослому організму. Проте ще зустрічається багато незрілих форм лейкоцитів.

В 12-15 років інтенсивно іде процес розвитку дихальної системи. Формування функціональної зрілості дихального центру триває на протязі перших 11-12 років і у віці 14-15 років він стає адекватним таким регулюванням у дорослих. В період статевого дозрівання у деяких дітей може спостерігатись тимчасове порушення регуляції дихання (зменшується стійкість до нестачі кисню, підвищується частота дихання та ін.), що слід враховувати при організації занять з фізичної культури.

Загальна ємність легень у 14 років складає 3-4 л. при спокійному диханні людина з кожним актом змінює по 0,5 л повітря. При фізичному напруженні ця кількість збільшується до 3-3,5 л.

Об'єм легенів у підлітків досягає значних розмірів: у 13-річних у середньому 2500 см3, але в хлопчиків може досягти 3200 см3, у дівчаток трохи менше - 2700 см3. Життєва ємність легенів (ЖЄЛ) - величина непостійна і залежить від різних факторів, наприклад, від зростання. У хлопчиків і дівчаток, що займаються фізичною культурою і спортом (особливо тими видами, що вимагають витривалості), ЖЄЛ нерідко досягає 130-150 % від середніх розмірів. Частота подиху знижується до 18-20 разів за хвилину, але збільшується глибина подиху. Це свідчить про удосконалювання функції апарата подиху, що дозволяє підліткам легше переносити фізичне навантаження [9, с.15].

Проте дихальні функції випробовують деякі труднощі розвитку в період статевого дозрівання. У цей період у підлітків спостерігається неритмічність дихання, не завершений ще процес розширення повітрєносових шляхів. Носові ходи у дітей вузькі, їх формування закінчується до 14-15 років. Затримка зростання грудної клітки при значному витягуванні тіла утрудняє дихання у підлітка. Вага легенів в 12 років виявляється в 10 разів більше первинної, але удвічі менше, ніж у дорослих [11, с.146]. У підлітків до 14 років ще значно виражена дихальна аритмія, яка після 15-16 років практично зникає.

У підлітковому віці остаточно формується тип подиху: у хлопчиків - черевний, у дівчаток - грудний [9, с.17].

Цей період характеризується найбільшою нестійкістю та різноманіттям реакцій у відповідь на температурні впливи зовнішнього середовища. Одні й тіж самі подразники (висока температура повітря) викликають більш значні зміни в організмі підлітків, ніж у дорослих. Це все пояснює анатомо-фізіологічні особливості та недосконалість механізмів пристосування [6, с.7].

В учнів середнього шкільного віку ще не завершено формування багатьох систем, які забезпечують високий рівень розвитку фізичних якостей. Так, у хлопців швидкісно-силові здібності збільшуються на 7% у віці 15-16 років і на 2% зменшуються у віці 16-17 років. Для дівчат також можна широко використовувати засоби, які спрямовані на розвиток швидкісно-силових здібностей, бо темп природного приросту становить 5%. Для хлопчиків середнього віку, крім великого обсягу засобів, спрямованих на розвиток швидкісно-силових здібностей, планується також і великий обсяг засобів виховання швидкості руху, темп їх приросту становить 9 % [7].

В період статевого дозрівання збільшується як інтенсивність виконання короткочасних навантажень, так і здібність до виконання тривалої роботи більшої інтенсивності. У підлітків в більшому ступені підвищуються аеробні можливості, а значного підвищення анаеробної продуктивності не відбувається. Загальна витривалість хлопців має високі темпи приросту від 8 до 10, від 11 до 12, та від 14 до 15 років [4].

Вдосконалення нервової діяльності, розвиток усього організму зумовлюють і значні зміни в психіці. Учні середнього шкільного віку здійснюють контроль за своїми жестами, положенням тіла, непогано орієнтуються в просторі і часі. Юнаки та дівчата спроможні зберігати увагу під час уроку, що забезпечує добре засвоєння навчального матеріалу, його осмислення. Вони вміють зосереджуватися на окремих деталях тих чи інших вправ для точного і докладного їхнього розгляду, в разі потреби легко переключаючи увагу з одного об’єкту на інший. Учні середніх класів спроможні мобілізувати увагу для виконання завдань певної складності, що мають на меті подолання втоми. Проте, не всі молоді люди володіють довільною і не довільною увагою. Цю якість слід розвивати власними вольовими зусиллями. Так, брак уважності на уроках фізичної культури може спричинити травму. Діти бажають визнання з боку товаришів, хочуть почуватися потрібними, мати певний престиж і авторитет. У юнаків підвищується почуття відповідальності і обов’язку. Все це спонукає виявити як найбільше наполегливості й працьовитості в опануванні фізичними вправами.