2.1 Методи дослідження

В нашій роботі ми використовували:

1. Метод спостереження – це метод тривалого, планомірного опису особливостей фізичного, психічного і соціального розвитку, які виявляються в діяльності та поведінці учнів під час навчально-виховного процесу і дають змогу систематизувати отримані показники і зробити певні висновки. Ми спостерігали за учнями 6-А класу на уроках фізичної культури в позакласній роботі.

2. Індивідуальний метод організації навчально-виховної роботи буде мати місце, тому що потрібно визначити вплив спортивно-оздоровчих робіт у школі на здоров’я дітей середнього шкільного віку та порівняти отримані результати з тими, які були отримані нами раніше при спостереженні за тими ж дітьми.

3. Метод аналізу науково-методичної літератури. У нашій роботі ми вивчили 15 джерел науково-методичної літератури. Найчастіше ми зверталися до підручника Пермякова А.А. «Внешкольное физическое воспитание подростков» та Сологуба Е.Б., Солодкова А.С. «Физиология человека».

4. Контрольні випробування будуть мати місце, тому що для багаторазових зняття показників ми будемо використовувати різні тести для визначення фізичного розвитку.

У нашому дослідженні брали участь дівчата і хлопчики 12 років (6-А класу) загальноосвітньої школи № 90 міста Запоріжжя в кількості 20 осіб: 8 дівчаток та 12 хлопчиків. Всі учні, за даними лікарського огляду, відносяться до основної підготовчої медичної групи і приблизно однакового рівня фізичного розвитку та фізичної підготовленості. Дослідження проведені в січні місяці 2012 року (з 08.0112 по 22.01.12). Всі контрольні вправи (тести, естафети) проводилися на уроках фізичної культури в позакласній роботі. Перед кожною естафетою учням спочатку давалася інструкція про зміст та умови виконання завдання і кілька спроб.

2.2 Організація дослідження

Дослідження проведено на базі Запорізької загальноосвітньої школи № 90. Всього в до­слідженні взяло участь 20 учнів 6-го класу.

Рівень методичного підходу до проведення занять визначався за аналізом роботи вчителя,а саме наступними показниками:

• належне оцінювання знань;

• дотримання дозованого навантаження.

Рівень гігієнічного стану місця проведення уроку з фізичної культури визначався оглядом та опитуванням школярів та вчителів.

Всі діти за даними медичного огляду віднесені до основної підготовчої групи з фізичного виховання.

РОЗДІЛ 3

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Для того, щоб виявити, що спортивно-оздоровчі роботи є засобом фізичного розвитку школярів середнього шкільного віку, ми провели дослідження з дітьми 6-А класу в кількості 20 чоловік: 8 дівчат та 12 хлопців, також проводили роботу з батьками учнів.

Для батьків та учнів були складені анкети з питаннями на тему: Спортивно-оздоровчі роботи в школі як засіб фізичного розвитку дітей середнього шкільного віку (Додаток 1). В наслідок цього анкетування ми отримали наступні результати.

На питання чи часто ти пропускаєш заняття через хворобу позитивно відповіли 60 %. На наступне питання чи виконуєш ти вранці фізичну зарядку 45 % відповіли позитивно, 55 % - негативно. На питання чи регулярно ти відвідуєш урок з фізичної культури 100 % опитуваних відповіли позитивно. На питання чи займаєшся ти на уроці з фізичної культури з повною віддачею 93 % відповіли позитивно, і лише 7 % - негативно. На таке питання, як чи втомлюєшся ти на уроках фізичної культури 94 % відповіли позитивно, а 6 % відповіли негативно. І на питання чи хворів ти на хронічні захворювання 55 % відповіли позитивно, 45 % - негативно.

Необхідно пояснювати дітям ще з малого віку значимість заняття фізичною культурою для їх розвитку та життя в подальшому, заохочувати їх до активного способу життя та прививати інтерес до фізичних вправ.

Батьки учнів вважають, що спортивно-оздоровчі роботи потрібно виконувати регулярно, тому що в наш час діти замість прогулок на свіжому повітрі та ігор з однолітками проводять весь час біля телевізору або комп’ютеру.

Першим та дуже важливим етапом в залученні учнів середнього шкільного віку до занять фізичними вправами є проведення роз’яснювальних бесід з їх батьками. На батьківських зборах ми повідомили батькам стан фізичного розвитку дітей та результати роботи з ними. Батьки були здивовані та почали цікавитися даним питанням. Ми пояснили їм значущість фізичних вправ для організму, що розвивається, та пояснили, що важливим способом покращення фізичного розвитку дітей, профілактики захворювань, покращення їх стану взагалі та привчання до активного способу життя є заняття спортивно-оздоровчими роботами. Розповідаючи про зміст даних робіт ми наголосили, що важливим завданням батьків є заохочувальні бесіди з дітьми та проведення активного відпочинку з ними.

На другому етапі з дітьми проводилися естафети, конкурси та ігри, по проходженню яких записувалися результати (Додаток 2). В кінці тижня проводилося обговорення отриманих результатів.

На початку занять спортивно-оздоровчими роботами дітям було важко та вони швидко втомлювались. Але наприкінці дослідження стан їх фізичної витривалості та підготовленості значно покращився. Діти стали більш активними, зібраними, уважними, та почали проявляти інтерес до даного виду діяльності. Отже виконання спортивно-оздоровчих робіт пішло дітям на користь.

Звідси можна зробити висновок, що виконання спортивно-оздоровчих робіт є підвищенням витривалості та покращенням показників фізичного розвитку школярів.

Висновки до розділу 3

Заняття фізичною культурою зміцнює організм дитини та покращує фізичний розвиток. Це ми простежили під час проведення дослідження. Після закінчення дослідження школярі відчували себе на багато краще, стали більш активними та підвищили свій рівень витривалості. Також у залученні дітей до спорту важлива роль належить батькам, які повинні проводити бесіди з дітьми про важливість спорту в їхньому житті.

ВИСНОВКИ

Фізична активність є головним стимулятором практично всіх фізіологічних функцій організму, запорукою нормального розумового і фізичного вдосконалення людини. Фізичні вправи сприяють розвитку опорно-рухового апарату, центральної нервової системи і внутрішніх органів, збагачують дитину новими відчуттями, допомагають швидше та більш глибоко пізнати оточуючий світ. Вони укріплюють здоров'я і загартовують організм, роблять дітей більш організованими, вольовими та цілеспрямованими. Таким чином, достатня рухова активність є необхідною передумовою гармонійного розвитку організму і особистості дітей.

Рухова активність може давати найбільший ефект лише тоді, коли заняття фізичними вправами і іграми дозуються за часом і інтенсивністю, а також враховують вікові і індивідуальні особливості організму дітей та місце проведення.

Дитину необхідно з раннього віку привчати до активності. Помічниками в цьому стають вчителі та батьки. Вчителям необхідно оцінювати здібності та стан розвитку кожного учня та групи в цілому, щоб складати план на уроки. Батьки ж повинні пояснювати дітям зміст та значення заняття спортивно-оздоровчими роботами, проводити активний відпочинок з дітьми та привчати їх до активної позиції в житті.

Оптимальний руховий режим дітей повинен складатися з ранкової гімнастики, рухливих ігор на шкільних перервах, уроків фізичної культури, активного відпочинку на повітрі після обіду, занять в гуртках і спортивних секціях, організованих занять фізичними вправами і іграми в оздоровчо-фізкультурних комплексах за місцем проживання, прогулянок перед сном, активного відпочинку у вихідні дні і канікули. Тільки комплексне впровадження всіх вказаних вище заходів рухового режиму дітей може принести бажаний результат — виховання фізично і розумово розвинутих та здорових людей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонін В.І., Антонін І.П. Анатомія, фізіологія дітей основами гігієни та фізичної культури: Навч. пос. – К.: Професіонал, 2009. – 336 с.

2. Апанасенко Г.А. Физическое развитие у детей и подростков. – К.: Здоровье, 1985.

3. Волков М.В. Тренеру о подростке. – К.: Физкультура и спорт, 1980.

4. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена. – М.: Физкультура и спорт, 1970. – 200 с.

5. Жуков В.Л., Єжова О.О. Вікова фізіологія. - Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2004.

6. Коноротьева И.И., Арнольди И.А. Труд и здоровье подростков. - М.: Изд. «Медицина», 1972 - 64 с.

7. Матвеева Л.П. ТиМФК. – М.: Физкультура и спорт, 1991.

8. Наказ «Про систему організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи в дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладах» № 486 від 21 липня 2003 року.

9. Пермяков А.А. Внешкольное физическое воспитание подростков. - К.: Радянська школа, 1989. – 152 с.

10. Прокопова Л.І. Курс лекцій з теорії і методики фізичного виховання. - Суми.: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2001 - 206 с.

11. Сологуб Е.Б., Солодков А.С. Физиология человека. - М.: Учебник для ВНЗ, 2001. - 386с.

12. Інформаційно-методичне видання: Здоров’я та фізкультура, № 26 (194), 2010.

13. Фомин Н.А., Филин В.П. Основы юношеского спорта. - М.: Изд. «Физкультура и спорт», 1980 - 255 с.

14. Чусов Ю.Н. Закаливание школьников. - М.: Просвещение, 1985 -128 с.

15. Збірник наукових праць: Физическая культура и спорт Развитие физической культуры и спорта в современных условиях.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Анкета для учнів

1. Чи часто ти пропускаєш заняття через хворобу?

2. Чи робиш ти вранці фізичну зарядку?

3. Чи регулярно ти відвідуєш уроки фізичної культури?

4. Чи займаєшся ти на уроці фізичної культури з повною віддачею?

5. Чи займаєшся ти спортом?

6. Чи втомлюєшся ти на уроках фізичної культури?

7. Чи хворів ти хронічними захворюваннями?