Особливості та закономірності розвитку країн світу – сша, Великобританії, Японії, Франції, Німеччини

США

Як уже зазначалося, в умовах Другої світової війни найефек­тивнішою виявилася американська економічна система. Добре від­лагоджений виробничий механізм забезпечив величезні можливості для збуту продукції. 60 % світового промислового виробництва у перше повоєнне десятиліття забезпечували США (50 % видобутку вугілля, 64 % – нафти, 53 %  виробництва сталі, 17 % – зерна, 63 % – кукурудзи). Військові підряди оцінювалися в 175 млрд дол. Національний дохід країни подвоївся, а сума чистого доходу становила 70 млрд дол. На США припадало 1/3 світового експорту та 2/3 золотих запасів.

У перші повоєнні роки урядова політика спрямовувалася на активне здійснення конверсії та зменшення податків (на 6 млрд дол.). Це стало можливим за рахунок 129 млрд дол. ліквідних нако­пичень. У 1946 р. було прийнято закон про зайнятість. Створюється Рада економічних консультацій.

Характерною ознакою економічного розвитку США у повоєн­ний період стала реалізація тих чи інших економічних програм, які розроблялися президентськими адміністраціями.

Так, у 40–50 рр. реалізовувалися дві економічні програми – “Справедливий курс Трумена“ та програма Д. Ейзенхауера.

“Справедливий курс Трумена“ передбачав ряд заходів щодо подолання економічного спаду, що розпочався з 1949 року, та роз­ширення платоспроможного попиту. Відбулося підвищення заробітної плати (75 центів за годину робочого часу). Розпочато активне будівництво дешевого житла (передбачалося побудувати 800 тис. кв. м житла). Державні інвестиції спрямовуються на фінансуван­ня розвитку освіти в містах, підтримку фермерських господарств, впровадження системи медичного страхування.

Значний вплив на економічний розвиток країни мала війна з Кореєю (1950–1953 рр.). Фінансові вклади в промислове виробництво зросли на 30 млрд дол., в ядерну енергетику – на 5 млрд дол. Обсяги випуску промислової продукції зросли на 37 %, а виробництво військової техніки – у середньому в 5 разів.

Політика Д. Ейзенхауера характеризувалася лібералізацією економіки. Були зменшені кредитні ставки (з 3 до 1,75 %). Продовжувалося житлове будівництво (планувалося ввести 45 тис. квартир). Реалізовувалася програма будівництва нових шосейних доріг (близько 7,5 тис. км) тощо.

60 роки ознаменовані у світовому господарстві активними урбанізаційними процесами і розвитком науково-технічного прогресу. Швидкий хід відбудови господарства, інтеграція Європи зумовили різке зростання ВНП (у цілому 3,2 %) та його ролі у світовому господарстві (приріст ВНП у Франції становив 4,9 %, Німеччині – 8,6 %, Японії – 8,2 %). Перед США постала суттєва проблема модернізації економіки, для цього виділялося державою 73 млрд дол. Здійснювалася механізація та автоматизація виробництва на основі технологічно нових принципів. У 1960 р. уже застосовувалося 4 267 електронно-обчислювальних машин. Зростає концентрація та інтенсифікація виробництва (3 300 об’єд­нань підприємств та кількість фермерських господарств зменшилася з 5,3 до 3,7 млн). Збільшується використання робочої сили у сфері обслуговування.

Важливою складовою економічної політики цього періоду була реалізація програми “нових рубежів” президента Дж. Кенеді.

До основних її складових потрібно віднести:

– стабілізацію цін;

– стимулювання темпів економічного зростання та підтримку ринкової рівноваги;

– регулювання бюджетно-кредитної сфери;

– збільшення заробітної плати (з 1 до 1,75 дол. за годину);

– утримання безробіття на рівні 4 %;

– заплановане зростання ВНП не менше 5 % на рік.

У 1962–1964 рр. у США відбулася чергова циклічна криза. Спочатку було згорнуто ряд соціальних програм, але з 1964 року уряд країни здійснював заходи, спрямовані на боротьбу з бідністю (20 % населення – 36,4 млн осіб), страхування престарілих громадян, надання допомоги місцевим громадам та пільг медичного обслуговування, організацію професійної підготовки. Великі фінансові ресурси спрямовувалися на потреби військово-промис­лового комплексу у зв’язку з початком війни у В’єтнамі. Струк­турні диспропорції призвели до нової циклічної кризи, що розпочалася в 1969 році.

Після приходу до влади президента Р. Ніксона, влітку 1971 р., починається реалізація чотириступеневої “нової економічної програми“:

1) серпень – листопад 1971 р. – припинено всі операції з золо­том; на 90 днів заморожуються ціни та заробітна плата; вводиться 10 % податок на імпорт;

2) листопад 1971 р. – січень 1973 р. – проведено девальвацію долара та встановлено державний контроль над цінами та заробіт­ною платою;

3) січень – червень 1973 р. – знято державний контроль над ці­нами та заробітною платою; зменшуються асигнування на соціальні програми; заплановано підтримку темпів інфляції в межах 2,5 % (реально вона становила 8,2 %);

4) червень 1973 р. – 30 квітня 1974 р. – здійснення заходів щодо подолання циклічної енергетичної кризи 1974–1975 рр.

Щорічне зростання інфляційних процесів привело до часткової заміни кейнсіанської концепції консервативним варіантом державного регулювання економіки. В історію нова концепція ввійшла під назвою “Рейганоміка“ (президент Р. Рейган). Це була найбільш успішна повоєнна економічна програма, що призвела до семирічного підйому господарства (з 1981 до 1988 рр.).

В основі “Рейганоміки“ лежала лібералізація економічних процесів:

– на 25 % зменшилися корпоративні та особисті податки з громадян;

– зменшувалися бюджетні витрати та згорталися соціальні програми;

– відбувалося дерегулювання підприємництва;

– держава здійснювала жорстку кредитно-грошову політику, спрямовану проти інфляції;

– було чітко розмежовано функції центральної та місцевої влади в ході реалізації концепції нового федералізму.

Заходи уряду сприяли структурній перебудові економіки та обновленню основного капіталу. Позначилося стійке зростання платоспроможного попиту. Відбулася стабілізація кредитно-гро­шової системи за рахунок низького рівня долара порівняно з іншими валютами.

З жовтня 1990 до березня 1991 рр. розпочався десятимісячний економічний спад, промислове виробництво скоротилося на 2 %. Криза в автомобільній промисловості призвела до різкого падіння обсягів виробництва в металургійній промисловості (9,7 %). Зменшилися обсяги виробництва будівельних матеріалів, деревообробки, металоконструкцій, побутової техніки, меблів та ін. Дефіцит бюджету зріс до 290 млрд дол., державний борг – 4 млрд дол. У зв’язку з цим головним завданням демократичної адмініст­рації Б. Клінтона було оздоровлення економіки через стимулювання інвестиційного попиту.

План стабілізації економіки, розроблений президентською адміністрацією, складався з трьох основних програм, короткострокової, довгострокової та скорочення бюджетного дефіциту:

1) було виділено 30 млрд дол. для збільшення кількості робочих місць через розвиток системи освіти, професійної підготовки та перепідготовки, системи суспільних робіт;

2) чотирирічна інвестиційна програма (1993–1997 рр.) передбачала пільги для приватних інвесторів, цільові капіталовкладення у найважливіші галузі економіки. На її реалізацію виділялося 140 млрд дол.;

3) програма скорочення бюджетного дефіциту, що передбачала зменшення дефіциту державного бюджету в 1997 році до 140 млрд дол.

Таким чином, розвиток економіки США в повоєнний період залежав від потенційних можливостей адаптуватися до існування нових світогосподарських умов та вибору засобів економічної політики.