Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
___ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
04.11.2018
Размер:
3.39 Mб
Скачать

Тема 6.2. Основні напрями економічної думки в Україні (друга половина хіх ст. – початок хх ст.) План

1. Школа класичної політичної економії – В. Каразин, Т. Степанов, Й. Ланг, І. Вернадський, А. Антонович.

2. Ліберально-дворянська течія – А.О. Скальковський, Д.П. Журавський, Д.М. Струков.

3. Вплив на економічну думку в Україні наукової діяльності М. Зібера, С. Подолинського, М. Туган-Барановського, Є. Слуць­кого.

План семінарського заняття по темах “Господарство України у другій половині хіх – на початку хх ст.”. “Основні напрями економічної думки в Україні (друга половина хіх ст. – початок хх ст.)”

1. Особливості промислового розвитку України у ХІХ ст.

2. Основні положення та економічні наслідки реформи 1861 р.

3. Столипінська аграрна реформа в українських землях.

4. Промислове піднесення в Україні напередодні Першої світової війни.

5. Господарство України в 1914–1920 рр.

6. Економіка західноукраїнських земель. Колоніальний характер галузевої структури західноукраїнської промисловості.

7. Школа класичної політичної економії – В. Каразин, Т. Степанов, Й. Ланг, І. Вернадський, А. Антонович.

8. Революційно-демократична течія  Кирило-Мефодіївське товариство.

9. Ліберально-дворянська течія – А.О. Скальковський, Д.П. Журавський, Д.М. Струков.

10. Економічні погляди М. П. Драгоманова.

11. Вплив на економічну думку в Україні наукової діяльності – М. Зібера, С. Подолинського, М. Туган-Барановського, Є. Слуцького.

Завдання до індивідуальної роботи студентів під керівництвом викладача (у вигляді розширеного конспекту)

1. Революційно-демократична течія  Кирило-Мефодіївсь­ке товариство.

Перелік запитань до самостійної роботи студентів

(самостійна робота у вигляді конспекту)

1. Економічні погляди М.П. Драгоманова.

Школа класичної політичної економії – В. Каразін, Т. Степанов, Й. Ланг, І. Вернадський, А. Антонович

З початком у 20 роках ХІХ ст. промислового перевороту та поступової капіталізації господарства чітко простежується розвиток політичної економії в Україні у взаємозв’язку з досягненнями світової економічної науки.

Уперше в Україні ідеї А. Сміта розвивають О. Михалевич (перший український скорочений переклад у Львові “Багатства народів”), М. Плітковський (перший повний переклад російською мовою “Багатства народів“) та М.А. Балудянський, який першим з українських економістів у своїй “економічній системі” виклав теорію А. Сміта.

Харківський, Київський та Новоросійський університети стають опорними пунктами формування української школи класичної політичної економії. У розвитку ідей класичної школи в Україні помітно вирізняються два етапи – перший охоплював час до 60-х років ХІХ ст. і характеризувався впливом фізіократії та піз­ніших варіантів класичної політичної економії, на другому етапі центральною стала проблема капіталістичного розвитку економіки України у складі Російської імперії.

Найбільш відомим представником фізіократичної школи в Україні став Василь Каразін (1773–1842 рр.), ініціатор заснування Харківського університету та реформи освіти в Російській імперії. Український учений оригінально вирішував питання про взаємозв’язок народного добробуту, підприємництва та управлін­ня – “народна розкіш лише породжує і підтримує дух промисло­вості у державах”. Він розрізняє матеріальний, моральний та по­літичний добробут народу, ставить його в пряму залежність від зростання народонаселення та способу управління.

До фізіократів належали агрономи-економісти – Андрій Самборський (1732–1815), Михайло Ліванов (1751–1800), Антон Прокопович-Антонський (1762–1848).

Політичну економію було включено до навчальних планів університетів. Одними із перших розробили такий курс Йозеф Ланг та Т. Ф. Степанов у Харківському університеті.

Йозеф Ланг, розвиваючи теорію Ф. Кене, у праці “Про вищий принцип політичної економії” (1807 р.) формулює трисекторну модель народного господарства – сільське господарство, про­мисловість та грошовий сектори. Аналізуючи кругообіг в еконо­мічній системі за допомогою рівнянь та цифрових прикладів, по суті, створює статичну модель економічної рівно­ваги. У пра­ці “Основні напрями політичної арифметики” (1810 р.) Ланг визна­чає сектори як три класи – сільськогосподарський, промисловий та служилий. Між ними вирізняються потоки продуктів та послуг і розраховуються три баланси у вигляді системи лінійних рівнянь. На основі власної моделі Ланг зіставляє економіку Російської імперії з економікою європейських країн. За півтора століття до су­часного оформлення Ланг висунув ідею створення матричних таб­лиць у роботі “Що є гроші” (1815 р.). За оцінками сучасних уче-них, професор Й. Ланг посідає історичне місце між Ф. Кене та К. Марксом, а за рівнем економічного аналізу його теорія суспіль-ного відтворення або кругообігу суспільного капіталу не тільки зіс­тавна з теоріями Ф. Кене та К. Маркса, але й має певні переваги.

Т.Ф. Степанов широко та творчо використовує надбання світової економічної науки. У двотомнику “Записки про політичну економію” він аналізує питання предмета політичної економії, суті та джерел багатства, продуктивних і непродуктивних класів, продуктивної та непродуктивної праці, цінності, капіталу, заробітної плати, прибутку, ренти, процента, кредиту, національного доходу. У дусі Сміта визначає такі категорії, як цінність та багатство. Під капіталом він фактично розуміє засоби виробництва, хоча і застерігає від однобічного його тлумачення.

До української школи класичної політичної економії належав професор Київського університету Іван Вернадський (1821–1884 рр.), який був видавцем та редактором журналу “Экономический указатель”. У дореформений період він критикує кріпосництво, у пореформений захищає буржуазні відносини, стає прихильником великого виробництва та великого капіталу. Позитивно оцінюючи процес концентрації виробництва і капіталу, негативно ставиться до великої земельної власності, яка на той час була виключно поміщицькою, і пропонує пристосувати її до капіталістичних форм господарювання. Вернадський заперечував втру­чання держави в економічне життя, виступав проти ідей будів­ництва соціалізму.

Під значним впливом класичної політичної економії перебували М. Вольський, А. Антонович, Г. Цехановецький, М. Косовський.

М. Вольський намагався об’єднати всі відомі економічні теорії на основі їхньої спільності. Предметом політичної економії в нього є людина, її діяльність, спрямована на задоволення матеріальних і моральних потреб.

У праці “Основи політичної економії” (1879 р.) А. Антонович визначає політичну економію як науку “про суспільний елемент у діяльності людей, спрямований на задоволення як духовних, так і матеріальних потреб”. У власному визначенні цінності він намагається врахувати виробництво, розподіл і споживання. Цінність, на його думку, є уречевленим суспільно необхідним часом дії трьох факторів виробництва: природи, праці та капіталу.