Особливості східного рабства

1. Основна сфера економічного життя (сільське господарство) залишалося поза рабовласницьким виробництвом. Праця рабів в обробітку землі використовувалася частково в царських і храмових господарствах.

2. Основною продуктивною силою в первинній галузі виробництва (сільському господарстві) виступали селяни-общинни­ки. Між державою і общинниками-землеробами склалися відно­сини підданства. Було навіть “відомство постачальника людей“ із ув’язненням – з числа тих, хто ухилявся від повинностей.

3. Раби, як правило, належали державі. Джерелами рабства були: війни та борги.

4. Використання рабської праці мало малопродуктивний характер. Це обслуговування рабовласників, будівництво пірамід, палаців та грандіозних іригаційно-зрошувальних систем.

5. Східне рабство не було класичним. Тут перепліталися общинні та рабовласницькі елементи.

6. Формується традиційне господарство (первинна галузь – сільське господарство), яке існувало до с. XVI ст.

7. Поступово складався так званий азійський спосіб виробництва, з безперечною участю держави в економічних процесах, на основі тотожності, неподільності влади та власності (т.з. схід­ний тоталітаризм).

Іслам

Це одна зі світових релігій, викладена в Корані, в основі якої одкровення Аллаха, які тривали 33 роки і які слухав пророк Мухамед, котрий не знав грамоти (а це – інтуїція).

Батьківщина ісламу – Аравійський півострів, який посідав стратегічно важливе місце у зв’язках Індії і Китаю з Європою та Африкою. Це великий торговий шлях, де переплелися найважливіші родоплемінні звичаї, традиції ізольованої пустелі (звідси ідея єдинобожжя – Аллах єдиний). Тут немає уряду, не існує законів – лише племінні звичаї і традиції. Кровопролиття, убивство невинних людей – звичайне явище. Потреби щоденного життя (нормальна їжа, одяг, ласощі) мешканцям тих місць були невідомі.

Раціоналізм ісламу найефективніше виявився у вченні про загробне життя. Лише там ти можеш реалізувати справедливість, чесність, доброту, там тобі гарантоване вічне життя, сповнене радощами і насолодою. То чи варто ризикувати вічністю заради коротких миттєвостей земного життя?

У перекладі з арабської “іслам” означає підкорення, слухня­ність. Звідси цілковита покірність перед Аллахом. Бог – творець і правитель Всесвіту. Людина, яка визнає творця, вбачає в ньому господаря, чесно й добросовісно підкоряється його законам і приписам і є істинним мусульманином. Аллах великий, Аллах дав, Аллах узяв. Людина, котра заперечує існування Бога, неспромож­на бачити очевидне, дане йому від природи, – Бога. Аллах забороняє лихварство, тому склалася “ісламська економіка”, банківсь­ка кредитна діяльність із власними особливостями.

У світі повинні панувати мир, справедливість, добро, тут не­має місця для експлуатації та рабства, тут панує священна довіра до Бога. І водночас існує ісламський фундаменталізм – відображення агресивного ісламського світу в його прагненні до всесвітнього Халіфату [58].

Історико-економічне значення трипільської культури

Людина з’являється на теренах України майже 1,5 млн р. до н. е. Найдавнішими палеолітичними стоянками є: Королеве, Рокосів на Закарпатті, Лука-Врублевецька на Дністрі, Амвросіївка на Донбасі.

Від VI – до III тис. до н. е. в умовах неолітичної революції на Українських землях формується могутня трипільська культура, носіями якої були осідлі землеробські племена індоіранської групи народів. Територія, яку вони займали, – це Карпати, П. Буг, Подніпров’я, Волинь, Степове Причорномор’я. Проживали в сільсь­ких городищах (1,5 тис. в Україні), протомістах з колорадіаль­ною системою забудови (20 таких міст, найбільше Майданецьке поселення до 400 га).

Господарство носить відтворювальний характер. Основними галузями господарства були: хліборобство, тваринництво, гончарство, ткацтво. Формується наземний транспорт (віз, сани, лижі, волокуша). У виробництві використовували вдосконалені знаряддя праці сучасного типу, зокрема: дерев’яні мотики з крем’яними наконечниками; рало, кістяні й крем’яні сокири, серпи, коси; сверла, пили; застосовували шліфування; для виготовлення борошна використовували зернотерки (просорушка). Три­пільські племена першими на території України вступили в добу використання металів.

Високого рівня досягли мистецтво оздоблення, вимальовування приміщень, писанок, а також гончарство, килимарство, різьбярство.

На основі господарської діяльності сформувалася духовна культура та релігійні уявлення.

Розвиток спеціалізованого будівництва та землеробської діяль­ності забезпечував високий рівень математичних та астрономіч­них знань. Трипільці першими створили чіткий сонячний календар з відповідними циклами землеробських робіт.

Наслідком неолітичної революції стала досить розвинена сис­тема товарообміну. Торгували з остготськими племенами, народами Балкано-Дунайського регіону. В обмін на продукти сільського господарства трипільці отримували коней, кераміку, мідну руду.

Із входженням у добу використання металів у праслов’янсь­ких племен зростає продуктивність сільського господарства, використовуються мідно-бронзові, а згодом і залізні знаряддя праці. Відбувається остаточний поділ: від сільського господарства ві­докремилося громадське ремесло. Утверджується відтворюваль­ний характер життєдіяльності: хліборобство, придомне стійлове та кочове тваринництво, птахівництво, залізоробне ремесло, гончарство на основі використання гончарного круга. Зміцнюються еко­номічні зв’язки з іншими цивілізаціями (Ближній Схід, Єги­пет, Греція, Візантія, Гольштатська культура на території Австрії).

Трипільська культура заклала господарсько-економічні та технологічні традиції виробничої діяльності, етнокультурні особ­ливості, філософсько-релігійні уявлення майбутнього слов’янсь­кого світу, саме в цьому полягає її історико-економічне значення.