Директорія імперії Наполеона

Здійснювалася протекціоністська політика щодо розвитку промисловості. Створено ради – торгівлі, у справах фабрик і заводів. Зростає виробництво чавуну – на 1/3; видобуток залізної руди – у 2 рази. Разом з тим континентальна блокада Англії заш­кодила економічним інтересам Франції, яка на довгі роки була позбавлена англійських машин, металовиробів та вугілля, необхідних для механізації виробничих процесів. Формується власна технічна думка (Л. Жаккар – гардинне виробництво, Ф. Жирар – хіміко-механічна обробка льону, Бертоллі – відкрив метод прискореного вибілювання тканини за допомогою хлору і способи її фарбування, технологію промислового консервування продуктів).

Бурбони та липнева монархія 1820–1848 рр.

Притаманні повільні темпи промислового розвитку. Із 1818 р. формується металургія (379 дом. печей). Прогрес відбувається лише у текстильній промисловості. Використовується велика час­тка ручної праці (усього 3 600 механічних веретен, 853 парових двигуни). Переважають мануфактури розсіяного типу та кустарні дрібні майстерні. Такий стан пояснюється антикапіталістич­ною атмосферою французького суспільства, характером підприємця: дрібного ділка, людини консервативної, обережної. Торгово-про­мислова буржуазія не мала достатнього впливу на формування державної політики.

Особливістю економічного розвитку Франції у другій половині XІX ст. були повільні темпи зростання населення, попит на товари та продукти залишався низьким, тому швидкого розвитку набуває фінансовий капітал, який переважав над промисловим: 1800 р. – створено Французький банк; 1818 р. – перші ощадні каси; 1815–1830 рр. – в обігу зростає кількість цінних паперів (41–234 млн фр.). Поширюється грюндерство – масова гарячка заснування банківських установ.

Створюється перша в Європі розгалужена кредитна система:

1852 р. – товариство рухомого кредиту;

1850 р. – товариство земельного кредиту;

1854 р. – національна облікова контора;

1864 р. – Ліонський кредит.

Позичковий капітал за кордоном оцінювався у 10 млн франків. Велику роль у розвитку банківської кредитної сфери відіграла Паризька біржа, сума цінних паперів якої з 1851 до 1869 р. зросла у 3 рази і становила 33 млрд франків. Франція стає світовим центром облігаційної торгівлі, світовим лихварем.

Тільки у кінці 60-х років фабрично-заводське виробництво охопило більшість галузей промисловості. Загальний обсяг промислової продукції зріс майже вдвічі. Кількість парових двигунів у промисловості та на транспорті зросла з 7,7 до 27,8 тис. Протяжність залізниць досягла 17,4 тис. км. На прикладі Англії було проголошено свободу торгівлі.

Промисловий переворот у Німеччині

Промисловий переворот у Німеччині розпочався із запізнен­ням у 30–50-х рр. ХІХ ст. і завершився у 1850–1871 рр. Основними причинами сповільненого розвитку економіки були:

– політична роздробленість німецьких земель;

– наявність юнкерства;

– відсутність сильного торговельного флоту;

– ізольованість від атлантичних торговельних шляхів;

– збереження цехового устрою ремісничого виробництва.

У першій половині ХІХ ст. Німеччина залишалася аграрним придатком промислово розвинених країн – Англії та Франції.

У 30-х роках, на початку промислового перевороту, створю­ються основні промислові регіони. У 1833 р. Пруссія домоглася організації Митного союзу, що об’єднав 18 держав Північної Ні­меччини, територія яких становила 77 тис. кв. км, де проживало 23 млн осіб. Легка промисловість концентрується у Саксонії. Суконна, гірнича, хімічна – у Пруссії. У Рейнсько-Вестфальському промисловому районі зосереджувалася 4 частина робітників. На основі англійської техніки та технології поступово формується власна машинна індустрія:

1822 р. – 2 парових двигуни;

1847 р. – 1 139 двигунів;

1835 р. – 12 км залізниць;

1848 р. – 2,5 тис. км залізниць.

Після успішного завершення франко-прусської війни, включення до складу Німецької імперії французьких промислових районів Ельзасу та Лотарінгії випереджаючими темпами розвивається залізничний транспорт (2,5 тис. км залізниць), важка промисловість, хімія. У 1867 році створено союзну митну раду та митний парламент. Важливого значення набувають в умовах мілітаризації рейнські металургійні та військові заводи Круппа. Виробництво двигунів зросло в 4 рази і сягнуло 1 139 шт. щорічно. Част­ка у світовому промисловому виробництві становила 13 %.

У сільському господарстві Німеччина сформувала власний шлях інтенсивного розвитку (прусський, або німецький). Сут­ність його полягала в тому, що значні маєтки перетворювалися в ”агрофабрики”, де централізовано впроваджувалися новітні досягнення науки, агротехніки та агрохімії. Механізація праці, використання парових тракторів, культиваторів, молотарок, застосування вільнонайманої робочої сили зумовили вихід Німеччини на перше місце в Європі з виробництва цукру, крохмалу, спирту, збору картоплі та буряків.

Промисловий переворот у Німеччині базувався на вітчизняному машинобудуванні, на власних інженерно-технічних досягненнях. Будувалися величезні машинобудівні підприємства, осна­щені найновішим обладнанням. Успішно розвивалася хімічна про­мисловість. Становлення нового типу суспільства в Німеччині від­бувалося не революційним, а еволюційним шляхом.