3. Режисура тематичного вечора

Організація тематичного вечора — трудомісткий і складний процес. Начальнику військового клубу, навіть за допомогою завідуючого бібліотеки і кіномеханіка, не завжди під силу "підняти" такий великий клубний захід, який за своєю формою належить до складних комплексних масових заходів. Потрібна допомога офіцерів органів соціально-психологічної виховної роботи, фахівців з культурно-виховної, просвітницької роботи будинку офіцерів, активістів клубної роботи, до числа яких передусім потрібно віднести членів ради клубу, бібліотеки, колективи художньої самодіяльності та виконавці.

З прийняттям рішення про проведення вечора, організатор заходу спільно з активом повинен обговорити тему вечора, його назву, план підготовки і проведення, створити ініціативну групу, розподілити обов'язки по підготовці вечора, призначити відповідальних за кожну частину програми. Задачі, що стоять перед ініціативною групою, досить широкі і складні. Необхідно написати сценарій, підготувати виступаючих на вечорі, створити і поставити художню програму, оформити зал для глядачів, сцену, фойє, дати рекламу тощо.

Кожний учасник підготовчої групи отримує конкретне завдання, яке відповідає його творчим і організаторським здібностям та можливостям: відбір і монтаж кінофрагментів, підготовка музичного оформлення, шумових ефектів, репетиції з учасниками, режисерська постановка заходу, підготовка декоративного оформлення.

Розглянемо детально питання діяльності організатор заходу як режисера-постановника масових, клубних заходів.

Робота режисера по підготовці тематичного вечора починається з розробки режисерської документації.

До основних документів режисера-постановника відносяться:

- літературний сценарій;

- сценарно-постановочний план;

- сценарно-режисерський монтажний лист

- репетиційний план.

Літературний сценарій є основою для розробки всіх режисерських документів. Тому до складання режисерської документації треба приступати тільки після затвердження сценарію.

Сценарно-постановочний план визначає основну схему тематичного вечора, яка потім послужить матеріалом для монтажу всього заходу. У цьому плані стисло викладаються основні компоненти майбутнього заходу, визначається послідовність номерів в епізодах і послідовність епізодів. Тут визначається також характеристика прологу, продумуються "містки" між епізодами і уточнюється епілог. У цьому плані бажано також розробити характер мізансцен. У сценарно-постановочному плані повинні бути намічені також і основні виконавці.

Сценарно-режисерський монтажний лист - це графічний виклад режисерського плану постановки. У ньому точно розписуються всі компоненти вечора, кожного номера, всі засоби його забезпечення. Створення такої режисерської партитури допоможе постановнику нічого не упустити в підготовчий період, полегшить роботу на репетиціях, дасть можливість узгоджено провести сам захід. Він виконується у вигляді таблиці, де передбачаються наступні графи:

Перша — номер по порядку. Нумерація необхідна при проведенні монтувальних репетицій, коли всі служби постановочної частини користуються в спілкуванні між собою цифровими позначеннями.

Друга — епізод, його назва точно відповідає сценарію і режисерському плану.

Третя — назва номера і його виконавець. Тут вказується: автор, назва твору, виписуються виконавці: виступаючі, гості, солісти, художні колективи.

Четверта — музичне оформлення. У цій графі фіксується, кому доручається акомпанемент. .Якщо номер йде під фонограму, то треба дати порядковий номер фонограми.

П’ята — заносяться всі тексти, що виконуються на сцені. Сюди ж вписуються дикторські тексти.

Шоста — записується потреба в кіноматеріалі. У цій же графі необхідно вказати наявність на звуковій доріжці фонограми або відсутність її.

Сьома — вказується, в якому оформленні проходить номер.

Восьма — світло. Тут записується світлове рішення кожного номера: світлова апаратура, промені, прожектори, загальні тональні колірні рішення або світлові ефекти (блискавка, хмари, сонце, зірки, місяць, вибух, дощ, сніг і т.п.). У цій же графі записуються постановочні ефекти: дим, вітер, знамено що колишеться, багаття, тощо.

Дев'ята — бутафорія, реквізит, костюми. У цю графу заносяться костюми для виконавців, а також аксесуари костюма: кобура, портупея і бутафорія і реквізит, та інше

Такий варіант монтажного листа характерний передусім для великих театралізованих тематичних вечорів що організовуються будинками офіцерів. Але він цілком може бути прийнятий за основу в роботі над будь-яким тематичним вечором у військовому клубі .

Останній важливий документ, що розробляється організатор заходу як режисер-постановник, це репетиційний план. Від чіткого, продуманого у всіх дрібницях репетиційного плану залежить організованість і продуктивність самих репетицій.

Репетиція є основною формою підготовки клубного заходу. В практиці склалися наступні види репетицій:"застільні", репетиції у "вигородках", монтувальні, зведені, прогонні, генеральні.

Застільні репетиції — це детальний розбір драматургічної основи, клубного заходу загалом і кожного епізоду зокрема. Робота ця складається з ідейно, тематичного, художнього, дійового аналізу матеріалу.

Репетиції у "вигородках" — це репетиції, в яких використовуються не декорації, а вигородочні ширми або розсувні загородки.

У ході цих репетицій йде пошук і закріплення мізансцен (такого розташування дійових осіб на ігровому майданчику, яке виразить їх внутрішні відносини і дії). Пошук мізансцен, початий в репетиційній кімнаті, продовжується на сцені.

Монтувальні репетиції — це попередня перевірка всіх елементів декораційного оформлення клубного заходу. Під час монтувальної репетиції проводиться збиранні декорацій заходу по епізодах відповідно до авторських ескізів і технічного макету. Крім того, розробляються способи і засоби для швидкої зміни декорації, уточнюється розміщення предметів, оформлення заходу, перевіряються механізми для отримання сценічних ефектів, художнє освітлення декорацій. Останні монтувальні репетиції проводяться з участю виконавців в костюмах.

Зведені репетиції —репетиції з участю всіх виконавців при взаємодії всіх компонентів оформлення і елементів клубного заходу.

Прогонні репетиції — це перевірочний перегляд заходу загалом або окремих найбільш важливих ігрових епізодів.

Генеральна репетиція — остання репетиція перед випуском тематичного заходу в повному оформленні ігрових епізодів без зупинок і перерв в ході сценічної дії.

У більшості своїй репетиційний план являє собою послідовний ряд всіх видів репетицій, розписаних за часом, місцями проведення, з включенням в план зайнятих в репетиціях осіб.

Однак яких-небудь певних, встановлених форм репетиційного плану, як таких, не існує, бо кожний тематичний вечір диктує свою форму і свою методику складання і планування репетицій.

Репетиційний план повинен складатися після того, як складений план підготовчих робіт і намітилися всі терміни підготовки до репетиційному періоду; визначилися виконавці, терміни підготовки всіх елементів і атрибутів оформлення.

Розклад репетицій затверджується заступником командира з виховної роботи і доводиться до всіх учасників і їх командирів.

Розробивши всю режисерську документацію, режисер обговорює всі деталі майбутньої постановки з членами постановочної групи, розгортає безпосередню роботу щодо підготовки тематичного вечора. Робота ця багатопланова, в ній можна виділити цілий ряд окремих напрямів: репетиції ігрових епізодів, репетиції концертних номерів, робота з ведучими вечора, підготовка виступаючих, відбір і монтаж емоційно-виразних елементів, організація і підготовка глядачів.

Розглянемо кожне з цих напрямів роботи. Репетиції ігрових епізодів представляють найбільш складну задачу при підготовці театралізованого тематичного вечора.

Ігровий епізод — частина клубного заходу, що має відносну самостійність і закінченість, що створює на сцені за допомогою засобів акторської виразності (мова, міміка, жести, рухи) художньо-публіцистичний сценічний образ.

У практиці роботи склалися наступні різновиди ігрових епізодів: драматичні, спортивні, орнаментальні, ритуальні.

Драматичними ігровими епізодами можуть бути уривки з спектаклів, постановки фрагментів творів (наприклад, театралізована сценка з роману Олеся Гончара "Собор" стане своєрідним зачином в тематичному вечорі - портрети письменника), а також сцени, засновані на фактах біографії реальних людей. Спортивні ігрові епізоди – це виступи спортсменів, що мають сюжетно-композиційну будову. Так, в тематичному вечорі "На посту, як на війні, будь пильний подвійно" може бути використаний спортивний ігровий епізод "Напад на пост".

Орнаментальні ігрові епізоди, як правило, будуються на основі хореографічних елементів, а їх різновиди приводять до танцю.

Ритуальні ігрові епізоди — це масові дії виконавців, регламентовані традиціями і звичаями. На відміну від перших трьох різновидів ігрових епізодів, які не пов'язані традиційними формами, в ритуальних ігрових епізодах існують протягом тривалого часу одного разу знайдені прийоми, дії виконавців. Наприклад, внесення і винос прапорів, вручення символічного ключа до знань, вручення нагород, грамот, подяк тощо.

У всіх чотирьох різновидах ігрових епізодів клубних заходів режисер-постановник домагається спільно з виконавцями розкриття ідейного змісту і драматургічної основи, яскравого втілення художніх образів на сцені. Все це досягається в процесі репетицій.

У сучасних умовах в репетиційної практики при підготовці ігрових епізодів неодмінною умовою е успішна діяльності культпросвіт працівника , яка спирається на вчення К.С.Станіславського про роботу режисера і актора. Пошуки правдивого втілення ідеї кожного ігрового епізоду ведуться через створення образів дійових осіб, їх взаємодію.

В період репетицій за столом режисер разом з виконавцями, визначивши всі обставини, що пропонуються, виявивши головну подію, основний конфлікт ігрового епізоду, вивчаючи вчинки, дії героїв, заглиблюючись у логіку характерів, вибудовує лінію їх поведінки, взаємодії, шукає наскрізну дію і основну задачу.

Через магічне "якби" Станіславського, методом етюдної роботи виконавці під керівництвом режисера на репетиціях у «вигородках», потім на сцені створюють характери персонажів, їх сценічне життя.

Створення образу на місцевому матеріалі має свою особливість. Виконавці на сцені зображають людей, з якими живуть і служать в одній частині, підрозділі. Відповідальність перед глядачами від цього, природно, незмірно підвищується.

Звичайно ігровий епізод в тематичному вечорі займає не більш 10-15 хвилин, це дозволяє дати лише короткі розробки образів-персонажів.

Об'ємність, плакатність, гранична узагальненість — ось що є характерним для більшості образів в тематичному заході.

Основний принцип режисури ігрових епізодів клубного заходу — реалізація заходу у стислій формі, через яскраві персонажі, що запам'ятовуються, що виявляють себе через зіткнення в конфліктах, які вмить спалахують і швидко зникають.

У кінці кожної репетиції необхідно підвести висновок проробленій роботі: повідомити про результати досягнення, недоліки. Розмова повинна бути серйозною, професійною, тактовною, щоб, йдучи з репетиції, виконавці були готові до наступних репетицій, жили задумом заходу.

Репетиції концертних номерів йдуть паралельно з роботою над ігровими епізодами. Всі музичні і хореографічні номери починають готуватись відразу після затвердження сценарію, коли все обговорено з музичним керівником, диригентом, хормейстером і балетмейстером. Важливо звернути пильну увагу і на роботу з читцями.

Керівники художніх колективів займаються безпосередньо підготовкою доручених ї номерів. Однак ця робота істотно відрізняється від звичайних репетиційних занять в колективах. Кожний концертний номер на тематичному вечорі — це його драматургічно організований епізод. Отже, учасники номера не просто виконують його, а створюють образи, характери, виконуючи тим самим нову сценічну задачу, поставлену перед ними режисером клубного вечора. Ця задача може бути пов'язана як з внутрішньою лінією поведінки актора на сцені, так і з пошуком нової мізансцени. Так, в театралізованому тематичному вечорі "І в бою і в труді ми славим Україну" цілий ряд концертних номерів був зведений в ігровий епізод "На привалі".

Режисер також уточнює початок і кінець кожного номера, характер виходу виконавця на сцену. Персонаж може з'явитися на сцені заздалегідь, за закритою завісою, але він може вийти і на авансцену, іноді вихід виконавця вигідно поставити спокійно і рівномірно, а іноді — стрімко і схвильовано.

Всі номери відпрацьовуються у взаємодії і послідовності від початку до кінця, щоб виконавці могли розрахувати час на підготовку до виходу на сцену, знайти своє місце в загальному розвитку композиції тематичного заходу.

Підготовка виступаючих є одним з істотних моментів організаційної роботи над вечором. Чим яскравіша, масштабніша і значуща особистість героя або героїв тематичного вечора, тим більше виникає потреба в наслідуванні. При цьому треба завжди мати на увазі, що люди, які з'являться перед глядацькою аудиторією, повинні бути компетентними, цікавими і авторитетними. Це можуть бути безпосередні учасники подій, суспільно-політичні діячі, відмінники військового навчання і служби, класні фахівці, військовослужбовців з активною життєвою позицією.

Виступаючий на тематичному вечорі оповідач, виступаючий несе основне ідейно-публіцистичне навантаження вечора. Наскільки б вдалі не були художні ілюстрації, наочне оформлення, саме людина, несуча людям слово, наповнене глибоким змістом і емоціями, покликана розкрити ідею вечора, ту проблему, яка складає його зміст.

Бути щирим, емоційно наповненим для успішного виступу на клубному вечорі - якості, надто необхідні для виступаючого. Однак не тільки глибоке знання теми, уміння говорити натхненно і схвильовано складають суть вимог, які для організатора клубного вечора е критерієм підбору виступаючих, але і їх здатність думати, розмірковувати, аналізувати, критично відноситись до подій і робити правильні висновки.

Виступаючі повинні уміти стисло, образно і дохідливо викладати свої думки, суворо дотримуватися регламенту, використати лише ті факти і події, які стосуються безпосередньо теми вечора. Для того щоб цього добитися, з кожним виступаючим необхідно поговорити про текст декілька разів, уточнити аспект його виступу і час, відведене йому в заході. Щоб не повторюватися, кожний учасник вечора повинен знати, хто і про що буде говорити до і після нього.

Публічний виступ на вечорі частіше за все приймає форму розповіді монологічного викладу яких-небудь відомостей, подій, фактів. Ефективність розповіді на тематичному вечорі підвищується від умілого відбору і з'єднання виступів з художніми компонентами (поезією, музикою). Подібний прийом дозволяє вистроїти цікаву композицію вечора навіть в тому випадку, коли запрошений лише один учасник— очевидець подій.

Цікаві результати дає і звернення до інтерв'ю, яке допомагає виступаючим подолати хвилювання, соромливість, несміливість. Інтерв'ю допомагає зняти всяку психологічну скутість і показати зі сцени людину, яка розмовляє природно і просто.

При цьому слід виділяти два основних методичних прийоми, направлених на забезпечення найбільшої змістовності виступу реального героя. Це. по-перше, чіткий аналіз і відбір матеріалів, що відносяться до його біографії: окремих фактів його життя, того або іншого кіно-, фото- і інших документів; по-друге, побудова композиції епізоду і на основі психологічного розуміння стану реального героя конкретній дії. Все це повинно загострювати увагу і активізувати учасників вечора.

Задача режисера підвищити виразність і привабливість кожного виступу. А це можливе тільки в одному випадку: якщо індивідуальність виступаючого не буде принесена в жертву шаблону і штампу, якщо йому не будуть нав'язувати чужі думки, фрази і пози. Тому потрібно категорично заперечити проведення таких репетицій, коли виступаючого на вечорі неодноразово примушують "промовити" все те, що він має "намір доповісти" глядачеві.

На репетиціях потрібно лише уточнити характер епізодів, їх звучання, зв'язок з художніми компонентами. У іншому випадку може скластися така ситуація, коли виступаючий "виплескує" всю свою чарівність і безпосередність на репетиції, нічого не залишаючи для вечірньої прем'єри.

Підготовка ведучих вечора. Як правило, зв'язок окремих епізодів тематичного вечора в єдине ціле, в ході заходу, здійснюється ведучим вечора, який повинен стати генератором, що задає тон всій дії. Звідси і особлива відповідальність при виборі і підготовці ведучого, їх може бути один або два. Не секрет, що від уміння ведучого вести діалог, спілкуватися з глядачами багато в чому залежить успіх вечора.

Ведучий повинен уміти професіонально використовувати елементи мовної виразності - голос, інтонацію, паузу, ритм, жест тощо.

Голосом можна передати найтонші відтінки людських почуттів: радість і горе, захоплення і смуток, патріотичний порив, здивування і жах і т.п.

Особливості поведінки ведучого зумовлені словесною дією, тобто, такою дією, коли вся увага ведучого і аудиторії зосереджено на слові. Всі інші компоненти виступу (жест, поза) покликані лише підкреслити слово, зробити його особливо чітким. Словесна дія, таким чином, є підсумком роботи над текстом виступу, суть якого у виявленні логіки звучної мови, знаходженні єдино правильного її темпоритму.

Ведучому, навіть самому досвідченому, не обійтися без режисера. Режисер перший його порадник і опонент, який об'єктивно висловить свою думку про нову роботу, що готується і допоможе вийти із складного положення. Крім того, ведучі часто є носіями конкретних образів: дружинник Київської Русі, козак, січовий стрілець, солдат ІІ Світової війни, солдат сьогоднішніх Збройних Сил України. У цьому випадку допомога режисера ведучому особливо необхідна.

Схеми розташування на сцені завжди змінюються. У залежності від загального задуму, технічних засобів і акустичних можливостей сцени ведучим відводиться місце на авансцені (праворуч або зліва) на першому, другому або третьому плані. Пози ведучих завжди стримані. Навіть мовчання ведучих на сцені осмислено, оскільки дія вечора продовжується, а постать ведучого є органічним компонентом режисури заходу.

Ведучий є головною дійовою особою. Його обов'язки: добре знати сценарій, послідовність виступів, прізвища, імена і по батькові запрошених на вечір гостей, їх звання і посади, про що вони будуть говорити. Ведучий несе основне ідейне навантаження всього вечора. Обов'язок режисера всебічно допомогти ведучому в підготовці до вечора, створити йому оптимальні умови роботи в ході вечора.

Відбір і монтаж емоційно-виразних засобів. Кажучи про режисуру тематичного вечора, потрібно підкреслити можливість синтезованого використання різноманітних засобів, методів і прийомів культурно-виховної просвітницької роботи. Причому акцент в їх використанні робиться передусім на художні виразні засоби, що впливають на людину. Чим яскравіше вони будуть використані в тематичному вечорі, тим виразніше будуть відтворені на сцені "картини героїчного минулого і теперішнього часу".

Розглянемо питання звукового оформлення тематичного вечора.

У практиці існують вирази "музичне оформлення", "звукове рішення", "шумовий супровід". Тобто, під загальним поняттям "звукове оформлення" мається на увазі музичне, шумове, і звукотехнічне оформлення.

До музичного оформлення відноситься включення в клубний захід музики всіх жанрів і форм (симфонічна, камерна, естрадна, народна).

Шумове оформлення, це включення б сценічну дію різних театральних шумів (таких звуків, як гарматні залпи, рушничний постріл, спів птахів, шум моря тощо.).

До звукотехнічного оформлення відноситься використання в заходах фонограм із запасом монологу, діалогу, мовних повідомлень, а також мікрофонної техніки. Сюди ж відносяться створення за ходом дії різних звукових ефектів.

Загальне звукове оформлення намічається ще в ході написання літературного сценарію. Режисер разом зі звукооформлювачем шукає ту єдино необхідну органічну сполуку сценічної дії з музикою, звуком, шумом, які витікають з ідейно-тематичного задуму заходу і допомагають розкриттю його надзавдання і дії.

Звукове оформлення здійснює звукооператор що призначається режисером з числа членів постановочної групи.

Звукова фонограма являє собою запис звукових сигналів на магнітному носії, призначених для подальшого відтворення по ходу розвитку дії в клубному заході.

Виходячи із загального ідейно-художнього задуму заходу і конкретних сценічних задач для кожного музичного або шумового фрагмента, звукооформлювач зобов'язаний:

• знайти логічно виправдані моменти початку звучання і включення фонограми; визначити відповідні командні репліки;

• знайти найбільш виразний звуковий план відтворення на сцені і в глядацькому залі;

• встановити оптимальний рівень звучання для кожного фрагмента і визначити умови регулювання в процесі відтворення.

Всі ці моменти є складовими частинами звукової партитури. У ній вказується:

• апаратура;

• кількість і тип мікрофонів і спосіб установки їх на сцені;

• список виконавців, з репліками яких пов'язані ті або інші музичні, шумові номери і звукові ефекти.

Все це вказується в режисерсько-монтажному листку.

Реплікою на включення може бути слово або рух виконавця, команда помічника режисера, зміна світла, початок і кінець кінофрагмента. У графах сценарно-режисерського монтажного листа проставляють міру гучності "дуже тихо", "тихо", "помірно", "голосно", "дуже голосно".

Робота режисера над звуковою партитурою являє собою творчий процес, органічно пов'язаний з всіма етапами його діяльності з підготовки і втілення масового клубного заходу.

У театралізованих тематичних вечорах широко використовуються твори кіномистецтва. Образна, художня природа кіно, що сполучилася з образним ладом живої усної мови, може створити сплав дивної сили. Засоби екранної виразності допомагають зробити його особливо переконливим, яскравим, емоційним, що запам'ятовується.

Постановник може широко використати як документальне, так і художнє кіно. Кінохроніка дає саме дорогоцінне - можливість опинитися всередині історичних подій, немовби стати їх учасником. Дуже часто кінофрагмент може символізувати певний історичний відрізок часу. Так за допомогою кіномонтажу можна в лічені хвилини показати бойовий шлях воїнів УПА, хід Великої Вітчизняної війни.

Треба пам'ятати, що кіноматеріал і особливо хроніка, засіб сильного емоційного впливу на глядача, але введення фрагментів з різних фільмів акт двоякий: він може допомогти розвитку дії, але може і зруйнувати його. Тому кіноматеріал потрібко використати тільки там, де він дійсно необхідний.

Процес підготовки і використання кінофрагментів включає ряд етапів.

Перший етап - відбір кінофільмів, ознайомлення з їх змістом.

Другий етап перегляд відібраних частин (фрагментів). Не треба прагнути до використання великої кількості кінофрагментів. Для тематичного вечора цілком досить 2-3 кінофрагменти, тривалістю 2-3 хвилини.

Третій етап - створення кіномонтажної композиції, коли окремі фрагменти, монтажні шматки при їх з'єднанні починають вступати у взаємодію, даючи могутній, якісно новий смисловий і емоційний ефект.

Четвертий етап - досягнення синтезу живого слова і екранного матеріалу.

У чому суть синтезу "словозображення" в клубному заході? Існують два методи використання кіно: послідовний і паралельний.

При послідовній побудові, слово або передує зображенню, або завершує його. У першому випадку зображення виступає як ілюстрація, що уточнює сказане: слово тут несе основне смислове навантаження. У другому випадку зображення покликано викликати попередню емоційну реакцію глядача. Слово в цьому випадку буде носити більше коментаторський характер.

Разом з тим синтез ряду кадрів, сукупність продуманого і вистроєного відеоряду може стати своєрідною емоційною увертюрою, що готує глядача до сприйняття виступу читця або ведучого.

При паралельній побудові слово і зображення змонтовані синхронно. У цьому випадку потрібно особливо ретельно відбирати фрагменти фільму або діапозитиви. Звук при демонстрації фрагмента доцільніше зменшити, якщо це музичний фон, або ж повністю прибрати текст диктора, не відповідний в даний момент дії.

Емоційний вплив цього методу вельми великий. Мабуть, вже не можна сказати, що зображення є або тільки ілюстрацією, або служить тільки для підготовки слухача до сприйняття тексту ведучого. Слово і зображення тут тісно взаємопов'язані. Проте вони володіють деякою самостійністю, смислове навантаження несе як слово, так і зображення (слайд, кінокадр).

Прив'язати кожний кінофрагмент і монтажну композицію загалом до тексту виконавців, освітлення на сцені, музичної фонограми, декорацій - турбота режисера-постановника. З цією метою розробляється кінодіапроекційна партитура.

Дуже велика роль наочного рішення тематичного вечора. Бажано, щоб декораційне оформлення було лаконічне і просте. Ретельно продумані окремі символічні деталі і елементи декораційного оформлення несуть особливе змістовне навантаження.

Небо, море і будь-яку декорацію третього плану можна створити діапозитивами, при цьому все освітлення сцени вимикається, а виконавці висвічуються прожекторами.

Значно розширює емоційне сприйняття сцен і епізодів уміле використання різних світлових ефектів. Світло часто буває майже єдиним з компонентів зовнішнього сценічного оформлення.

Всі світлові зміни і світлові ефекти фіксуються в світловій партитурі.

Специфіка тематичних вечорів полягає в тому, що багато що в режисерському рішенні залежить від майданчика на якому створюється майбутній захід, від його обладнання і технічної оснащеності.

У тематичних вечорах часто використовуються елементи військових ритуалів.

Велике поширення отримав вечір-ритуал. Як правило, це вечір, супроводжуючий ту або іншу важливу подію в житті воїнів що містить в собі елементи урочистого акту.

У будь-якому випадку творці тематичного вечора покликані виявити максимум творчої ініціативи і винахідливості, прагнуть до досягнення єдності музики, тексту, мізансцен, світла і кольору, кіно, домагаючись звуковиразової гармонії всього заходу. До цього результату приводить вірно побудована робота режисера з художньо-постановочною групою і всіма учасниками тематичного вечора.