Наталя Бугера

▲Мене приємно в разила гостинність учнів Новоградського колегіуму. На даний момент мене переповнюють емоції, як теплосердечно нас приймають у свої сім’ї Новоградські люди. Особливо приємно мене вразив сам колегіум своїми пишно прикрашеними коридорами, старанними учнями, своєю красою і тим, в якому мальовничому місті він розташований. Мою увагу привернула історія виникнення таких тісних відносин між Стриєм та Новоградом-Волинським. Мені запам’яталися презентації, підготовлені учнями колегіуму, яких уважно слухали учні Стрийської гімназії. Мені припали до душі розповіді про створення власної газети і відео-новин, у яких зображувалося повсякденне життя колегіантів, їхня співпраця з науковими установами, взаємозв’язок з іншими школами України, в тому числі гімназією імені А. Шептицького. Велике враження, я впевнений, справлять олімпіади, в яких учні перевірятимуть свої знання з різних предметів, і церемонія нагородження учнів, які проявлять свої знання з найкращого боку. Враження від цієї, для мене однієї з найкращих поїздок у моєму житті, залишаться в моїй душі на все життя. І мене буде тягнути до цього місця. Novograd the best!

Ярослав Бурак

▲Хм, з чого б почати? Навіть не знаю… Описувати шалене потрясіння, яке охоплює мене щоразу, коли переступаю поріг Колегіуму, чи просто відверте захоплення зробленою роботою Едварда Ільгамовича та учнів колегіуму…? Почну з першого. Я справді щиро захоплений Новоград-Волинським колегіумом. Тяжко передати захват, який панував усередині мене, коли вперше завітав до цього навчального закладу. Тут все на найвищому рівні: обладнання, організація, дисципліна, сама будівля колегіуму загалом. Можливо мене вартувало б засудити за те, що так відверто вихваляю не свою Alma mater, а школу – партнера. Та повірте мені, те, що є у вас, з’явиться в Стрийській гімназії не скоро…ой як не скоро…і то, взагалі, якщо з’явиться. Будівля вашої школи – мрія. Навіть побувавши тут втретє, я все одно в шоці…, і в захваті… Окремо вартує виділити організацію роботи учнів, особливо в позакласній діяльності. Різноманітні численні клуби, регулярні поїздки… Ну просто ідеальне місце для самовираження і розвитку. Та ви штабелями маєте випускати креативних, розумних людей… Напевно, так і є, хоча маленьким ступором може виступати наша рідна непоступлива українська ментальність, яка не позволяє середньостатистичному учневі з головою поринати у шкільну та позакласну діяльність. Безперечно, вся ця самореалізація не може відбуватися без значної і вагомої підтримки вчителів. Адже побачене мною вражає. Об’єм роботи, виконаний паном Зіннуровим, просто–таки колосальний… Нам, щоб вийти на такий ж рівень діяльності як ви, любі друзі, не вистачає відчуття колективності… Не думаю, що пан Едвард думає про заробіток, працюючи з учнями в клубах… На мою думку, він – справжній, істинний педагог, який виконує свою роботу лише заради роботи, а не заради зиску. Не вистачає нам такого різнопланового організатора, та й ентузіастів малувато… І на далі учнів відгороджує від стремління до вищого наша ріднесенька ментальність. Егоїзм і небажання контактувати з довкіллям – ось що не дає нам вийти на один рівень з вами. Хоча варто зауважити, що не така вже й бідна на розумних креативних учнів гімназія, просто немає організатора, на жаль.. Ну ось так, мав написати враження від дня, проведеного в колегіуму, а вийшли роздуми… Та на завершення хочу сказати, що я надзвичайно ціную співпрацю між нашими закладами, надзвичайно жалію, що тут останній раз. Щиро вдячний за можливість провести час з Новоградцями і з нетерпінням чекаю на нові зустрічі… ДЯКУЮ!

Степан Вовчина

▲Ми прибули на станцію Новоград Волинський о 3,11. Перше, що мене вразило, це чистота міста і дружні однолітки, які нас зустріли. Мене вразили розміри міста. Воно велике і гарне. Мені сподобалась приязнь, з якою мене зустріли. Рано мене підняли о пів на дев’яту. Ми ближче познайомилися, говорили про наші школи, міста. Ми добиралися до школи п’ятнадцять хвилин. За цей час я роздивився місто. Перше, що мене вразило, коли я побачив школу – це її великі розміри, прибране подвір’я. Коли ми зайшли до середини, то мені сподобалось те, що всюди є годинники, що є дуже зручно, також гарне оформлення класів. Аліна (так звали дівчину, у якої я проживав) ознайомила мене з колегіумом, показала три поверхи, що де розташовано. Мені сподобалось організованість школи. В ній все чітко, охайно, прибрано. Мене вразили два спортзали. Вони великі, а поділ на дві секції дає змогу і хлопцям, і дівчатам грати у різні ігри. Мені сподобалось те, що у школі діють різні гуртки з різних предметів, що школа робить нове, цінуючи старе, а саме всі історичні відомості є записані і зберігаються в одному місті…

Марко Вовчок

▲Звичайно, я люблю різні поїздки, проте для мене, думаю і для всіх, ця поїздка є особливою. Вона пройнята якоюсь незвичайною атмосферою. Спочатку п’ять годин веселого і цікавого перебування в поїзді, потім теплий прийом в Новограді. Коло зранку прокинувся, мене вже чекав смачний сніданок. Потім я зібрався і ми з Андрієм пішли в колегіум. Першим моїм враженням було наскільки він великий. Потім мене здивувала чистота, облаштування і організованість закладу. Звичайно, було б чудово, якби більшість шкіл були такими. А потім почалися уроки і презентації… Я був присутній на уроці біології в десятому класі. Він був дуже цікавим і я дізнався багато нового, оскільки в школі я багато пропустив. Особливо сподобався виступ учнів-колегіантів і презентація книжки “Stryi-Novohrad Forever!”. Також була цікавою розповідь про історію стосунків нашої гімназії і Новоград-Волинського колегіуму. Потім був невеличкий тест. Завдання не були важкі, але на них треба було знати відповідь. Як на мене, ця поїздка - хороший спосіб зустріти нових людей, побачити цікаві місця, навчитися чогось і просто гарно провести час!

Богдан Войтович

▲Отже, моя перша поїздка в Новоград, як давно я цього чекала! Потяг, друзі, гітара... Ляна, як вона переживала за цю дорогу, як її приймуть в колектив. Моя весела співрозмовниця, добре, що вона була... Як це приємно і водночас дивно. Ось я сиджу в кабінеті інформатики, вісім втомлених душ намагаються щось написати. Я напишу коротко... Перша зустріч була надзвичайною. Всі були щасливі, незважаючи на втому. Вечори у осінньому Новограді дивовижні. Трьохбарвні дерева дивували своїми тінями. Ось я вдома, почуваюсь, як у своєму рідному місті. Зелений чай зняв втому після тяжкої ночі... О восьмій ранку сонячне проміння пробивалось через вікно. І ось нарешті я побачу школу. Новоград-Волинський колегіум зовсім ще молодий порівняно з нашою гімназією, але такий величний!!! Надзвичайно гарний навчальний заклад. Хоча пробула лише тут невеликий проміжок часу, але дуже сподобалось. О, забула сказати, моя нова подруга Альона! Надзвичайно хороша дівчина, з якою легко знайти спільну мову, хоча в нас є різниця у віці. Допоможе, порадить... І ще, надзвичайно смачна «кавуся» з цукерками, веселий регіт Степана - це доводить, що ми є єдина і дружня сім’я. Надіюсь ми ще побачимось...

Олександра Гатайло

▲ЗВІСНО, МОЖНА РОЗКАЗУВАТИ БАГАТО І ДОВГО, АЛЕ ДЛЯ ЧОГО ВСЕ ЦЕ ? Щодо мене, то я люблю подорожувати, знайомитись з новими друзями, проводити час з однокласниками, набиратись нових вражень і просто приймати найкращі миті цього життя. Адже воно таке прекрасне, а особливо коли ти прокидаєшся о 8:00 в чужому домі і тебе мучить питання: «Чому я не поспала в поїзді хоч годину?» З таким пасивним настроєм ти, ще сплючи, ідеш в НВК, та тільки переступивши поріг цього престижного закладу ти забуваєш про все. Це - ніби заходиш у весняний сад, який тільки починає цвісти. Усміхнені, милі педагоги, привітні, охайні учні і атмосфера така, ніби це сон. Зайшовши, можна помітити чудові дитячі роботи, з яких випромінюється радість і тепло, наші державні символи. А...бібліотека - це просто пік культури та краси. Чергування та поведінка учнів на дуже високому рівні. Але засмучує те, що тут чується не українська, а російська мова. А ми що, росіяни? Задумаймось над цим...

Ярина Груба

▲Такий день, як 22 жовтня 2009 року, я не забуду: в Новограді-Волинському я вперше, а отже, вражень ПРЕДОСТАТНЬО!!! Навіть зовні будинок Колегіуму виглядає воістину шикарно, бракує хіба що словника під рукою Рівень дисципліни просто чудовий, тож нам є чому вчитись у своїх побратимів (без іронії)! Відчувається спорідненість між всіма учнями, з якими вже встигли познайомитись, ну і, звісно, подружитись (може, і колір форми зіграв певну роль). Трудяги такі активні, що в мене склалося враження, буцімто вони ніколи не змучуються. Ну, хіба коли зустрічали нас в аурі нічної темряви (незабаром наша черга!). Прийняли колегіанти стрийських друзяк по-королівськи: на підлозі килимки (майже Голлівуд!!!), тепла атмосфера незламної радості обох сторін, вчительські усмішки... А взагалі, повірте, ця воістину незабутня поїздка не залишила нікого байдужим. Просто SUPER!!! Зрештою, іноді є моменти, коли слова не передадуть усього, що хочеш висловити. А якщо лаконічно – дякую за можливість, дружбу, породжену багатьма роками поєднання доріг між Львівською та Житомирською областями! Ну, так, це найголовніше...

Уляна Журавська

▲Сьогодні четвер. І надворі, на диво, гарна погода. Новоград-Волинський прийняв нас дуже тепло.... Як добротою сердець, так і погодою. Хоча ми і приїхали вночі, майже не спали і виснажились, але настрій чудовий. Я познайомився з чудовими людьми, і мене здивувало їхнє добре ставлення до нас. Звісно, я люблю свою рідну гімназію, але мене не міг не вразити колегіум. Тут все зроблено на дуже високому рівні, в учнів є дуже хороші умови для навчання. Ми відвідали урок біології, і я побачив, що учні тут справді розумні і працьовиті. Мені важко передати словами моє приємне враження від цієї поїздки і від позитиву, який мене переповнює. Навесні учні з колегіуму приїдуть в наше прекрасне місто, яке я дуже люблю. Сподіваюсь, вони також будуть приємно вражені своєю поїздкою. З нетерпінням чекаємо на вас!

Микола Ковальчук

▲Уже багато років проводяться зустрічі «Новоград-Волинський – Стрий». Цього року теж наші гімназисти відправилися у це чудове місто. Що до мене, то це моя перша поїздка. Тому для мене усе нове і цікаве. Після прибуття в Новоград-Волинський нас одразу розселили по сім’ях. А от на другий день відбулася екскурсія в школі і презентація книги. Школа справді дуже гарна і велика. Мене вразила гостинність, з якою до нас поставилися як вчителі, так і учні. Було дуже цікаво і весело дізнатися про історію цього закладу і про найрізноманітніші гуртки і організації, які в ньому діють. Найбільше мені сподобалась газета колегіуму “No Сomments”, де описано події, які сталися у школі за останній час, а також онлайн газета, яка знаходиться на сайті Колегіуму. Ще мене дуже зацікавила вечірка “Halloween для стриян”, яка буде проводитись 23 жовтня. Я надіюсь, що ми повеселимося на повну і з нетерпінням чекатиму зустрічі у Стрию з учнями Колегіуму!

Ірина Лопатій

▲Цього року я вперше приїхала у місто Новоград-Волинський. Найперше, що випливає з пам’яті, це наша перша зустріч на вокзалі, коли радісні однолітки бігли вздовж перону і викрикували імена своїх, так би мовити, підопічних. Була темна ніч і ми, зморені дорогою, мало освітленими вулицями поплентались до своїх новоспечених домівок. Звичайно, там чекала ціла купа запитань і пояснень, хоча вкінці-кінців ми завалились спати… На наступний день, тобто сьогодні, прокинувшись і зробивши декілька звичних ранкових справ, попрямували до колегіуму. Загальний збір відбувся буденно, тобто без фраз “О, як я за тобою скучила”, адже ми всього декілька годин тому попрощались. Досить багато часу ми провели у 206 кабінеті, збагачуючи свої знання з історії співпраці наших навчальних закладів, хоча це було досить весело. У перервах між “навчанням” ми наминали цукерки і з награно серйозним виглядом попивали “кавусю”. Також нам роздали книжки-брошури “Stryi – Novohrad forever”. Не знаю чому, але ми буле дуже раді, а Саша Г. видала: “О, я прочитаю ту всю книжку і на наступний рік стану зіркою колегіуму” - незрозуміло чому. От і все … Зараз сиджу під веселий регіт тої ж таки Саші Г. пишу враження, хоч попереду ще півтора дні пригод у незнайомому місті з такими уже знайомими нам колегіантами… Буду чекати наступного року, проте не впевнена, що поїду ще раз (вчителі сердяться за наші “витівки”), тож зустрінемось у Стрию…

Роксолана Матвіїв

▲Вечірній вокзал Львова, і ось наш потяг «Ужгород-Київ». Кілька годин кумедно-сонної дороги і за туманними вікнами нашого транспорту з’явився надпис «Новоград-Волинський». Безперечно, це викликало на наших устах довгоочікувану посмішку. Після виходу із потягу нас мали посилити в родини. Ось і я зустріла свою дівчинку – Аліну. Вона дуже мила і привітна, цікава і приємний співрозмовник. Також вона познайомила мене зі своєю мамою. На наступний день ми пішли до Новоградського колегіуму. Саме приміщення є дуже чистим і акуратним, а учні – вихованими. Я побувала на уроці математики у дев’ятому класі. Мені дуже сподобався цей урок, а особливо цікавий підхід вчителя до учнів, викладення матеріалу. Чесно кажучи, нічого нового я не дізналася, тому що в нас в гімназії ми це вже проходили. Потім в нас була смачненька перерва, де ми смакували чаєм або кавою і частувалися солоденькими цукерками. Це було дуже приємно, але ще не кінець. На нас чекає ще половина дня і наступний день!

Зоряна Мірчук

▲Чесно кажучи, я не горіла бажанням їхати в Новоград, але переконала себе, що це все ж таки краще, ніж буденне життя, треба ж щось міняти. Приїхавши сюди, я зрозуміла, що зробила правильний вибір. Я потрапила до дуже гарної, привітної та милої дівчинки Іри Осадчук. Вона мене добре зустріла, а також у нас багато спільного, є про що поговорити. Щодо самого Колегіуму, то це надзвичайно красивий, модерний навчальний заклад, я давно мріяла навчатись у такому ж. Всі колегіанти добрі та дружелюбні діти, їхні лагідні погляди залишаться у моєму серці надовго. Також у вашій їдальні смачно готують! Хотілося б більше розважаючих моментів, різних конкурсів. але, я думаю, що в Стрию ми це надолужимо. Я дуже рада, що приїхала сюди, і надіюсь відвідати це чудове місто ще не раз. Спогади про вас мерехкотітимуть у моїй душі маленьким полум’ям ще дуже довго…

Оксана Хар

▲Ось уже третій рік підряд я знаходжуся у цій атмосфері веселощів та захоплення, радощів та щасливого сміху... Я знаходжуся у Новограді-Волинському, На жаль, це останній мій рік тут, поряд з такими рідними людьми, яких я так люблю. Правду кажучи, ці 3 роки співпраці з Новоград-Волинським колегіумом залишили дуже помітний слід в моєму житті. Адже я ніколи не могла подумати, що за такий короткий час люди можуть стати такими близькими. Проте, такий недовгий, однак, такий незабутній досвід, в змозі це довести. З першого мого приїзду сюди і до сьогоднішнього дня наче нічого й не змінилося. Все ті ж чисті і просторі коридори колегіуму, розкішні вазони, привітні люди... І головне, ті ж найближчі друзі, без яких уже, мабуть, не уявляю свого життя. От сиджу зараз і думаю, як все-таки круто, що наша школа організовує такі поїздки. Адже ми самі не усвідомлюємо того, що новоградці, як і, надіюсь, ми для них, давно стали невід’ємною частинкою нашого життя. Я бачила сьогодні щире захоплення з боку тих учнів нашої гімназії, які побували тут вперше. Чесно кажучи, я абсолютно розділяю їхню думку, адже таку школу, як Новоград-Волинський колегіум, ще треба пошукати. Цю школу по праву можна назвати ледь не казковою. Я уявляю, яке ж це задоволення для дітей навчатися тут. Тільки той, хто так, як і я, приїжджає сюди втретє, може зрозуміти, наскільки приємно кожного року повертатися сюди і спостерігати за тим, як змінилися наші друзі. Той підріс, той змужнів, а той залишився таким, як і був... Але ми любимо цих людей такими, які вони є, і я більш ніж впевнена, що це взаємно. Кожного року хтось іде, хтось залишається. Однак, ті люди, з якими я знайома від самого початку, це щось! Це море позитиву, драйву і таких ЕМОЦІЙ, які важко передати словами. Такі люди, як Альонка Воробієвська, Алінка Якусік мене зрозуміють Окреме “дякую” хотілось би висловити, звичайно, Лілі Камінській, випускниці минулого року, в якої я гостювала 2 роки підряд, та Сніжанці Павлюк, в якої я зупинилася цього року. Взагалі ж, я була б безмежно щаслива спілкуватися з вами всіма і в подальшому майбутньому. Так, Новоград-Волинський можна сміливо називати казкою. На жаль, для мене вона закінчується цього року... Але спогади та море тих емоцій, які я одержала тут, залишаться назавжди.

Юлія Шевчук

▲Ніч з середи на четвер… 3:11 ночі на другий перон вокзалу Новограда-Волинського прибув поїзд Ужгород-Київ. З 3 вагону, тяжко перебираючи ногами, але з бадьорим настроєм, виходять 18 учнів Стрийської гімназії ім. А. Шептицького та 3 вчителі. Зустрічають нас учні Новоград-Волинського колегіуму. Розподілили нас по своїх сім’ях. І ось я вже на місці… Зустрічає мене біля будинку блідолиця, з світлим волоссям дівчинка Катя. Напоїла вона мене чаєм, а потім ми почали теревенити про дні, проведені в МДЦ «Артек» та про наші школи. На наступний день ми пішли до школи… пардон, до колегіуму! Будівля надзвичайно гарна як ззовні так і зсередини. Подвір’я прибране, охайне, акуратне, аж око милується. Всі тут такі привітні, так добре нас зустріли: і чаєм напоїли, борщем і бульбою нагодували, на уроки відкриті запросили… класно. Найбільше сподобалось який тут dress-code. Всі без винятку в строгих чорних костюмах, які роблять колегіантів дорослими та серйозними. Та якщо познайомитись з ними ближче, то це добрі та привітні люди. Дуже мене також вразило презентації діяльності Ради колегіумних класів, Наукового товариства учнів та колегіантів «АСТРА», газети “ No Comments”, відео новини “Gaudeamus”, проекту “People to people”. Інформація була викладена у дуже цікавий спосіб. Я тут перший раз, проте змогла дізнатись дещо з історії співпраці навчальних закладів. Сподіваюсь, що подальше перебування тут буде ще цікавішим. І я сподіваюсь, що приїду сюди ще раз…to be continued=)

Софія Юрків

▲Magnifico!!! Це просто неповторно! В мене немає слів... Ця поїздка однозначно запам’ятається мені на все життя!!! Перше враження залишило такий слід в моїй пам’яті, що навіть промайнула думка залишитись тут ще на “пару-трійку” днів... Оскільки я тут вперше і, мабуть, востаннє, то можу з впевненістю сказати, що при першій же можливості потрапити сюди ще разок, хоча б один разок, я спробую не проґавити цей шанс і відвідати своїх “новознайдених” друзів... Не можу не відзначити надзвичайні старання з боку Едуарда Ільгамовича зробити все можливе для того, щоб ці дні запам’ятались нам з їх кращої сторони, щоб ми не залишились байдужими, щоб в нас залишились лише приємні враження... Я надзвичайно ціную його поривання та прагнення, комунікативність... Це просто “Wow…!”, просто «Ухты…»!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Я шкодую, що потрапив сюди будучи аж в 11 класі... Нові знайомства, “цікавезні” презентації, ігри, турніри... Чудові люди... Таке враження, що я потрапив у зовсім інакший світ... Не можу не відмитити наших доблесних вчителів, які з немалими зусиллями “транспортували” нас сюди... Дякуємо!!! Дуже сильно відчувається різниця між людьми, культурою, порядками... Приємно, надзвичайно приємно було побувати тут, побачити ЦЕ... Thank you very much!

Дмитро Яковенко

▲It has been written so much since our first visit to Novohrad-Volynskyi Collegium. It has been said so many pleasant words since we started the project “People to People”. It might seem to be boring either to write or say anything else, but that’s not the case. Every year we feel excited to come back to the collegium. Yes, I haven’t made a mistake writing “to come back” instead of “to go” because we really feel like coming back home. It doesn't matter that every year some new students and teachers join the project but they have heard as well as seen so much about our partner school that they can’t help trying to experience it. And it’s really worth it. This year while visiting the collegium we were presented with the book which had been just published by our partners. The book contains the full information of the history of the “People to People” project. Having read the book, I understood that our project is not a “project” any longer, it became a style of living and as a result it can’t stop, it is destined to be a success and I’m strongly convinced it will be. By the way, the title of the book is “Stryi—Novohrad Forever” but it’s not only the title, this is what we feel. So, let’s do it forever …………….

Myroslava Loboiko, a teacher of English

▲Thirteenth meeting……… It’s a pity that I’ve felt those emotions only once! So many impressions, I even don’t know what to begin with! Everything was so pleasant, wonderful, exciting, unforgettable, amazing and incredible! (Well, this list of adjectives can be continued till tomorrow :) The arrival to Novohrad-Volynskyi was a little bit standard; therefore, a good sleep was the only thing everyone wished after such a long travel. The situation changed immediately: we began to look around and searched for our friends. There’s no need of writing much about embracing, friendly greetings – it’s normal because many of us had got acquainted with each other and made friends long before. Concerning the building of the Collegium… it’s not a secret that we were shocked by both its exterior and interior: modern style, good light big classrooms, a great cloak-room and many other impressive things. But best of all I liked the glass roof – it was really cool! (By the way, a nice idea to change the interior in Stryi Gymnasium). The pupils’ behavior, traditions of the Collegium, the discipline – just WOW, let’s say “…another pair of shoes”. While we were participating in some Olympiads, our teachers were happy about two things: first – being able to relax far away from their real place of work, second – enjoying perfect Novohrad-Volynskyi pupils’ service (coffee was offered approximately every fifteen minutes, so it’s a high time to get accustomed to the teachers’ temporary “professional pleasure” or simply eternal habit of drinking coffee or tea during long breaks) Respect!!! Finally, I’m pleased with EVERYTHING, really. It was my best excursion. And I guess, in such occasions when I can’t express all impressions in short :) sometimes words become useless and unimportant …

Ulyana Zhuravska, Form 7FL

▲I was greatly impressed by the visit to Novohrad-Volynskyi Collegium. Though it was the third time I went there but I was still astonished by the superb organization of everything. When speaking about the brightest moment, I should say it was the Halloween Party. It was amazing. We all wore funny fancy dress. But I liked mostly when I danced D’n’B for my friends from Novohrad-Volynskyi. I think they liked it very much. They all made a circle for me to dance, screamed and clapped loudly. I’m not a selfish person but I really enjoyed this moment of the fame. I’ve quite forgotten to say that I danced with Sasha Hatailo and everybody liked our dancing.

Steve Vovchyna, Form 7FL

▲The best thing that really impressed me in Novohrad – Volynskyi was “Astrum Collegii” game. Initially it was very interesting and exciting game which gave us a chance to show our talents and to compete in different subjects. Moreover, the most impressive thing was the attitude of the collegiants to us. They supported us as much as their friends and I’d like to add that some of our pupils managed to get into the final of the game. It was really great experience for me. Now I am looking forward to seeing these friendly and hospitable people in my native town!!!!!))))

Roman Fok, Form 7FL

▲I can’t choose one moment which I liked best of all, because everything was great! I went to Novohrad-Volynskyi for the first time but I was really surprised by the pupils. They are happy being at school, they take part in school activities, and they like to go to school?!?! I made new friends there, got acquainted with new people. I would like our school to be the same. The Novohrad-Volynskyi collegiants have got the best headmaster of all over the world. He is very hard-working and wants to make the life of pupils interesting and exciting. The school looks very nice. The pupils are very gifted and talented. I dream of going to Novohrad-Volynskyi once again :)

Nataly Buhera, Form 6FL

▲I must say, I was really impressed by my trip to Novohrad-Volynskyi Collegium. Everything was great!!! But I think the most moving moment was at the railway station when our group was leaving for home. It was so difficult to say good-bye to our friends. … Camera shots, handshakes, the announcement of the arriving train, lack of words, crying girls and ………. we are running to catch our carriage…… We were very sorry but we knew that soon we would welcome our friends in Stryi.

Bohdan Voitovyvh, Form 6E