Додатки Додаток 1 (до лр №1) Правила роботи із культурами мікроорганізмів

Основою бактеріологічної роботи є збереження чистоти культур мікроорганізмів. Мікроорганізми у лабораторних умовах вирощують, як правило, у пробірках, колбах, чашках Петрі у рідких і густих живильних середовищах.

Внесення кліток мікроорганізмів у стерильне середовище називають посівом чи інокуляцією. Спосіб посіву в середовище залежить від її консистенції, якості матеріалу, що засівається, і мети дослідження. Перед посівом необхідно написати на пробірці, колбі чи чашці Петрі назва мікроорганізму і дату посіву. Для запобігання забруднення культури частину мікробів із дотриманням правил асептики витягають із пробірки за допомогою попередньо простерилізованої у полум'ї пальника металевої (ніхромової, платинової) петлі чи стерильної піпетки.

За умов узяття мікрорганізмів петлею рідина повинна затягти петлю тонкою плівкою. Піпеткою користуються в тому випадку, коли матеріал засівають у великій кількості чи визначеному об’ємі.

Усі маніпуляції проводять біля полум'я пальника (у радіусі 15-20 см) за можливістю швидко, щоб не забруднити культуру сторонніми мікроорганізмами. Не рекомендується робити різкі рухи, ходити біля того, хто виконує посів мікроорганізмів, тому що рух повітря збільшує ймовірність випадкового забруднення культури.

Під час прожарювання петлю тримають у полум'ї пальника вертикально для того, щоб дріт був розжарений до червоності. Дотик до культури занадто гарячої петлі може зашкодити мікробам. Тому рекомендується остудити петлю, попередньо доторкнувшись нею до внутрішньої поверхні пробірки чи до живильного середовища, що вільне від бактеріального нальоту.

Техніка готування препаратів мікроорганізмів

Для витягу культури з метою готування мазка пробірку беруть у ліву руку між великим і вказівним пальцями в майже горизонтальному положенні. При цьому повинна бути добре видна вся поверхня живильного середовища з культурою мікроорганізму. Безіменним пальцем і мізинцем правої руки виймають ватну пробку із пробірки і так тримають її під час наступних маніпуляцій. Вийнявши пробку, стерилізують край пробірки, обпалюючи його у полум'ї пальника, потім занурюють петлю в пробірку. Остудивши петлю, беруть нею невелику кількість культури (надлишок культури небажаний) для готування мазка, намагаючись не захопити при цьому твердого живильного середовища. Вийнявши петлю, знову обпалюють край пробірки, а також злегка обпалюють і пробку, після чого закривають нею пробірку. Не випускаючи петлі з рук, ставлять пробірку в штатив і приступають до готування мазка. Після цього петлю негайно, не випускаючи з рук, пропалюють у полум'ї пальника для стерилізації, а піпетку опускають у дезинфікуючий розчин, не торкаючись нею навколишніх предметів. Прожарювання петлі починають із ділянки дроту, що примикає до кільця, щоб клітини, що залишилися на петлі, висохли і не утворили аерозоль, що забруднює повітря. Потім петлю переводять у вертикальне положення, прожарюють, доки не зачервоніє, і тільки після цього ставлять на місце.

Додаток 2 (до ЛР №4)

Рис. 2.15 - Схема будови бактеріальної клітини:

1 – капсула; 2 – плазматична мембрана; 3 – клітинна стінка; 4 – рибосоми; 5 – мезосоми; 6 – газові вакуолі (аеросоми); 7 – генофор (нуклеоїд); 8 – хроматофори, тилакоїди; 9 – хлоросоми, фікобілісоми; 10 – цитоплазма; 11 – плазміда; 12 – гранули включень (глікоген, гранульоза, волютін, жир, полі--оксибутират, сірка, магнітосоми і др.); 13 – джгутик.