- •2.Конкретні цілі
- •3. Базовий рівень підготовки
- •4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття
- •Загальна класифікація:
- •Ізосексуальний:
- •Справжній передчасний статевий розвиток
- •1. Гіпергонадотропний гіпогонадизм:
- •Незрілий, хибний гіпогонадизм:
- •1. Стан гіпергонадотропізму:
- •2. Нормальний чи низький вміст гонадотропінів:
- •Генетичні порушення ендокринної функції яєчників
- •Ембріологія Мюллерової системи
- •Класифікація мюллерових аномалій
- •Запальні захворювання статевих органів у дівчат Класифікація запальних захворювань статевих органів (за мкх 10):
- •№76.2 Гострий вульвіт
- •Принципи обстеження дівчаток. Передусім, у батьків уточнюють скарги, анамнез захворювання дитини, оглядають зовнішні статеві органи, промежину, ділянку заднього проходу.
- •Хламідіоз
- •Інтерпретація серологічних даних при дослідженні на с.Trachomatis
- •Профілактика урогенітального хламідіозу
- •Гарднерелльоз
- •Урогенітальний уреаплазмоз
- •Класифікація пухлин яєчника по патогенетичному принципу
- •Ситуаційні завдання
- •Контрольні питання
Хламідіоз
Захворювання хламідійної етіології характеризуються тривалістю протікання, схильністю до рецидивів. Клінічні симптоми схожі з симптомами захворювань, які викликані іншими м/о.
Діагноз хламідіоза підтверджується бактеріоскопічно. В зішкрібах слизової шийки матки хламідії виявляються методом прямої іф (утворення правильної округлої форми, які флюоресціюють яскравим зеленувато-жовтим кольором на оранжевому фоні і розташовані внутрішньоклітинно).
Клініка. Інкубаційний період 20-30 днів. Локалізація – зовнішні статеві органи і піхва, рідше – шийка матки і маткові труби. Клінічні симптоми генітального хламідіозу, який протікає з ураженням зсо, не відрізняється від клініки неспецифічних вульвовагінітів (виділення з статевих шляхів більше 6 місяців і неефективність проведеної терапії з приводу неспецифічного вульвовагініту).
У дівчаток із загостренням хронічного хламідійного вульвовагініту виявляють гіперемію слизових зсо різного ступеню вираженості; слизистого, слизисто-гнійного або гноєвидного характеру виділення із піхви, які при дослідженні per rectum і надавлюванні на задню стінку піхви посилюються.
При обстеженні матерів дівчаток виявляється, що у 60% пацієнток мами страждали хронічними запальними захворюваннями омт. У 41% матерів в зішкрібах із цервікального каналу виявлені хламідії.
Таким чином, генітальний хламідіоз схильний до довготривалого торпідного протікання і може являтись причиною непліддя в майбутньому.
Лікування.
-
Етіотропна терапія (тетрациклін, окситетрациклін, рондоміцин, вібраміцин, моноциклін, олеандоміцин, еритроміцин, сульфаніламіди).
-
Комплексний метод (антибіотикотерапія + місцева дія): рифампіцин + еритроміцин в поєднанні з спринцюванням.
-
Патогенетична терапія (біогенні стимулятори, лактотерапія, аутогемотерапія, гіпосенсибілізуючі).
-
Вітамінотерапія.
-
Місцева терапія (дотримання особистої гігієни, сидячі ванночки, електрофорез з антибіотиками, увч, спринцювання антисептиками).
Критеріями вилікованості є: зникнення клінічних симптомів захворювання, елімінація збудника. Вилікованими вважаються тільки ті дівчата, у яких клінічне виздоровлення поєднується з етіологічним виздоровленням.
-
Інтерпретація серологічних даних при дослідженні на с.Trachomatis
-
Профілактика урогенітального хламідіозу
-
Обстеження на хламідії всіх жінок, яким проводиться переривання вагітності або перед пологами.
-
Обстеження пар, які звертаються в центри планування сім’ї.
-
Пропаганда використання презервативів.
-
Створення ряду діагностичних лабораторій по всій країні.
-
Організація безкоштовного лікування.
-
Підвищення моральної відповідальності за розповсюдження хламідійної інфекції.
-
Роз’яснювальна робота серед лікарів, учнів шкіл, вузів та ін. Про необхідність обстеження і лікування хламідійної інфекції.
-
Гарднерелльоз
Збудник сечостатевого гарднерелльоза – піхвова гарднерелла – паразитує тільки в організмі людини.
Основними органами захворювання є сечовивідний канал, піхва, цервікальний канал, а при висхідній інфекції – сечовий міхур, матка, маткові труби. Нерідко виникає висхідна інфекція сечостатевих органів у вигляді циститів, ендометриту у жінок і дівчат.
Як і інші захворювання, які передаються статевим шляхом, гарднерельоз часто зустрічається з захворюваннями іншої етіології - гонореєю, трихомоніазом, уреаплазмою, мікоплазмозом, захворюваннями, які викликані неспорогенними анаеробами.
Клініка. Інкубаційний період 7-10 днів. Скарги на виділення з неприємним запахом (риби) у великій кількості, свербіж, печіння. Колір виділень сірий, інколи з жовтим чи зеленкуватим відтінком. У дівчаток прилипає до стінок піхви і накопичується в її передвір`ї. Однак наявність значних виділень не є постійною ознакою захворювання, можлива наявність запалення із незначними виділеннями або їх відсутністю.
При об’єктивному огляді виявляється набряк і гіперемія вульви, еритема піхви з мілкопетехіальною висипкою. Слизова сечовидільного каналу набрякла, гіперемована. Сечовиділення часте, болюче. Патологічні зміни шийки матки: ендоцервіцити, ерозії, кісти, поліпи.
Разом з тим в 15-30% випадків у дівчаток і підлітків зустрічається безсимптомне протікання гарднерельоза. У дівчаток частіше захворювання протікає гостро.
Діагноз базується на даних анамнезу, клінічного обстеження і результатів лабораторних досліджень і підтверджується виявленням “ключових клітин” в мазках виділень, забарвлених по Граму і виділенню гарднерелли в культурі.
При обстеженні дівчаток і підлітків обов’язково беруть виділення піхви, сечовипускного каналу, шийки матки, з великих вестибулярних залоз матеріал забирають по показах. З цервікального каналу беруть обережно зтікаючі слизово-гнійні виділення без вводу пінцета в канал (у дівчаток під контролем вагіноскопії).
Лікування.
-
Препарати нітроімідазолового ряду (метронідазол, трихопол, тривазол, орвагіл, вагімід).
-
Місцеве лікування (сидячі ванночки з настоєм ромашки чи шалфею або спринцювання цими ж розчинами).
-
Комбінована методика (метронідазол всередину + амінокапронова кислота + спринцювання антисептиками).
Необхідною умовою профілактики гарднерелльозу є обов`язкове обстеження і лікування всіх партнерів які були в контакті з хворим після його зв`язку з джерелом зараження.