Перший етап війни (Лівонський, 1558—1561 рр.)

Основні битви:

1. Облога та захоплення лівонської фортеці Нарви (квітень — травень 1558 р.).

2. Облога та захоплення Дерпта (липень 1558 р.) російськими військами під проводом П. Шуйського.

3. Захоплення лівонської фортеці Нейгауз російським війсь­ком під проводом П. Шуйського (30 червня 1558 р.).

4. Облога та захоплення фортеці Ринген лівонським військом під командуванням магістра Г. Кеттелера (вересень — жовтень 1558 р.). Російський гарнізон мужньо відбивав атаки 5 тижнів, але німці все-таки захопили фортецю, всіх захисників було страчено. У відповідь через два місяці російське військо під проводом Івана Грозного здійснило каральний похід.

5. Битва біля м. Тірзен (17 січня 1559 р.) між військом Лівонського ордену під проводом Фелькензама та російським військом під проводом воєводи В. Серебряного. Німцям було завдано ніщівної поразки. Після цієї перемоги російське військо здійснило зимовий рейд землями Лівонського ордену до самої Риги й у лютому повернулося у Росію.

6. Невдала облога Дерпта лівонськими військами під проводом магістра Кеттелера (вересень 1559 р.). Місто захищав гарнізон під командуванням Катирєва-Ростовського. Цей напад змусив Івана Грозного поновити військові дії проти Лівонського ордену.

7. Невдала облога фортеці Лаїс лівонським військом (листопад 1559 р.).

8. Битва біля Віттенштейна (червень 1560 р.) між німецьким загоном під проводом Фірстенберга та російським загоном, на чолі з А. Курбський. Битва відбулася при світлі місяця, тривала дві години і завершилася повною поразкою німців.

9. Битва біля Єрмеса (2 серпня 1560 р.) між російськими військами та загоном німецьких лицарів. Останні несподівано напали на росіян, що відпочивали, але, отямившись, росіяни знищили загін німців (1 тис. осіб). У полон потрапило 120 лицарів, 11 командирів, у тому числі командувач Бель. Ця перемога відкрила росіянам шлях на Феллін.

10. Облога та захоплення м. Фелліна російськими військами під командуванням І. Мстиславського і П. Шуйського (серпень 1560 р.). Ця битва фактично визначила долю Лівонського ордену — він припинив існування.

Отже, сила удару російських військ Унаслідок наступу в травні — жовтні 1558 р., а також у січні — лютому 1559 р. була нищівною: було взято 20 міст-фортець, у тому числі Нарва, Везенберг, Тольбург, Нейгаузен, Варбек, Дерпт. Лівонія змушена була запросити перемир’я, під час якого почала шукати союзників у боротьбі з Росією, звернувшись до головних історичних супротивників Російської держави — Польщі та Литви.

Уже 31 серпня 1559 р. Готхард Кеттелер (магістр) й король Польщі і Литви Сигізмунд II Август підписали у м. Вільно угоду про взяття Лівонії під протекторат Польщі.

Угоду було доповнено 15 вересня 1559 р. договором про військову допомогу (захист) Лівонії Польщею і Литвою. Ці дипломатичні акції мали доволі важливе значення у Лівонській війні: війна Росії з Лівонією у зв’язку з несплатою данини перетворилася на боротьбу держав Східної Європи за лівонську спадщину.

Услід за Польщею в лівонські події втрутилася Данія — 26 вересня 1559 р., а в липні 1561 р. — Швеція. Втручання Польщі, Литви, Данії, Швеції різко ускладнило та заплутало боротьбу Російської держави в Прибалтиці, зробивши всі ці держави ворогами Росії.

Коли в листопаді 1559 р. закінчлося перемир’я, Кеттелер розпочав воєнні дії. 3 січня 1560 р. російська армія під командуванням князів Шуйського, Серебряного і Мстиславського захопила орденську фортецю Марієнбург і напала на Ризьке архієпископство і Курляндію (лютий 1560 р.).

Інша російська армія під керівництвом князя А.М. Курбського в травні 1560 р. напала на Естонію у напрямі Дерпт — Феллін, який було захоплено 30 серпня 1560 р. У полон потрапив колишній магістр ордену Вільгельм фон Фюрстенберг (1557—1559), якого було відправлено у Москву. Польське підкріплення, що запізнилося, теж не змінило становища: російські війська змусили їх відступити.

1561 р. був роком успіхів російської зброї: під Перновом було розбито польсько-литовське військо Радзіліла, в результаті чого орден припинив існування як організація і держава. Лівонію та Прибалтику було поділено на п’ять частин. Від колишньої Лівонії залишилася одна Курляндія. У поділі брали участь чотири держави: Польща, Швеція, Росія і Данія. Зокрема:

1. Польща отримала землі до південного (лівого) боку Західної Двіни — Південну Ліфляндію, Малі Іфлянти, м. Ригу.

2. Швеція здобула м. Ревель, провінції Гаррієн і західну частину Вірланду в Північній Естонії.

3. До Росії відійшли Дерптське єпископство з м. Дерптом, Ервенський повіт (між Дерптом і Фелліном Вільянді), Східний Вірланд і м. Нарва з навколишніми територіями, а також м. Везенберг із повітом у Центральній Естляндії.

4. Данія (в особі гольштейнського принца Магнуса) отримала Вікський округ в Естляндії і Пілтенський округ у Курляндії. Крім того, 14 березня 1562 р. Данія самовільно, до розв’язання цього питання іншими державами, зайняла Езель і весь Моозундський архіпелаг.

5. Курляндія виокремлювалася як герцогство під протекторатом Польщі, а герцогом було призначено останнього магістра Лівонського ордену Готхарда Кеттелера і його наступників.

Поділ Лівонії був зафіксований Віденським договором від 28 листопада 1561 р.