Змістовий модуль 2. Психофізіологічна характеристика функціональних станів організму

Тема 5. Роль аналітико-синтетичної діяльності мозку у формуванні функціональних станів

Залежність успішної праці, навчання, творчості, фізичного і психічного здоров’я від функціонального стану. Системні підходи до визначення функціональних станів організму. Нормальний, граничний і патологічний функціональні стани. Теорія функціональної системи за П.К.Анохіним: передбачуваний результат як системоутворюючий фактор функціональної системи. Визначення корисності подразників або їх шкідливості, порівняння діяльності аналізаторів із внутрішньою потребою, нагромадженим досвідом. Розвиток чуттєво-конкретних узагальнених уявлень. Цілісність сприйняття інформації, опосередкування її у вищих відділах і лімбічній системі. Синтез фізичних параметрів стимулу і його інформаційного значення, набуття певного життєвого досвіду.

Література:[1, 5, 9, 10, 18, 24, 29, 32,34].

Тема 6. Психофізіологічна характеристика станів функціонального напруження

Напруженість організму – інтегрований психофізіологічний стан.

Стомлення як стан і захисна реакція організму від виснаження. Спільність і відмінність функціонального напруження при фізичній і розумовій праці. Перенапруження як гранична межа між нормою і патологією. Перевтома як генералізований патофізіологічний процес, коли порушується оптимум взаємовідносин між фізіологічними системами.

Література:[6, 7, 11, 14, 17, 26, 29, 30, 40].

Тема 7. Психофізіологічна характеристика стану гіпокінезії

Гіпокінезія – чинник, який збіднює аферентну стимуляцію клітин головного мозку, знижує їх працездатність. Психофізіологічні зміни при гіпокінезії: астенізація функцій ЦНС, погіршення розумової працездатності, пам’яті, логічного мислення. Часткова гіпокінезія: зниження резистентності організму, формування нового його функціонального стану. Тривала гіпокінезія та її наслідки: виснаження і загибель.

Література:[6, 7, 11, 14, 17, 26, 29, 30, 40].

Змістовий модуль 3. Прикладні аспекти психофізіології

Тема 8. Психофізіологічний відбір

Психофізіологічний відбір – складова професійного відбору для виявлення здібностей і якостей, що відповідають вимогам певної діяльності. Взаємозв’язок відбору психофізіологічного з іншими видами професійного відбору (медичним, соціально-психологічним, освітнім, фізичним). Принципи психофізіологічного відбору (активність, практичність, надійність, валідність). Зміст професіограми діяльності. Вимоги до спеціаліста -психофізіолога на виробництві.

Література:[9, 15, 21, 22, 23, 24, 33, 34, 35, 39].

Тема 9. Психофізіологічна підготовка

Формування нових нервових зв’язків, створення динамічних спеціалізованих стереотипів, певних фізіологічних проявів – основа психофізіологічної підготовки. Її компоненти: сенсорний, розумовий, руховий та вегетативний.

Особливості конструювання психофізіологічної підготовки.

Література:[19, 24, 25, 36, 37].

Тема 10. Психофізіологічна реабілітація

Психофізіологічна реабілітація – комплексний процес застосування різних прийомів, метолів, засобів для забезпечення відновлення стану організму у разі його порушень або корекція при відхиленнях від оптимального рівня функціонування під впливом різноманітних виробничих факторів. Два основних напрямки реабілітації. Застосування зовнішніх впливів і використання різних допоміжних прийомів (психологічних, фізіотерапевтичних, кисневі коктейлі, інтервальне гіпоксичне тренування, фармакологічна корекція, масаж, термічні впливи, лікувальна фізкультура, заняття спортом тощо).

Література:[2, 7, 11, 14, 39, 40].