Орієнтовний план доповіді:

1. Приналежність пам`ятки до певного виду мистецтва

2. До якого періоду належить пам`ятка

3. Ознаки якого стилю (напряму, течії) домінують у цій пам`ятці

4. Із історії створення пам`ятки

Термінологічний мінімум

Термінологічний мінімум подається у посібнику як додаток, ним варто користуватися на будь-якому етапі вивчення курсу, оскільки подані у словничку відомості стосуються усіх етапів розвитку української культури. Рівень засвоєння знань з цього розділу посібника не перевіряється окремо, однак без знання цих відомостей неможливе ґрунтовне засвоєння загального матеріалу курсу.

І. Основні різновиди мистецтва

Під мистецтвом розуміють специфічну форму суспільної свідомості і людської діяльності, що являє собою відбиття дійсності у художніх образах.

Мистецтво разом з релігією та наукою нерідко трактуються як три основні способи засвоєння дійсності, як три основні поняття культури.

Види мистецтва :

• часові (слухові): музика, художня література;

• просторові (зорові): живопис, скульптура, архітектура;

• просторово-часові: театр, кіно, опера, балет, цирк тощо.

Архітектура – вид мистецтва проектувати і будувати споруди, що створюють матеріально організоване середовище, необхідне людям для життєдіяльності.

Живопис – вид образотворчого мистецтва, продукти якого створюються з допомогою будь-яких фарб, що наносяться на певну поверхню.

Кіно – вид синтетичного мистецтва, що створює певні твори за допомогою кінозйомки реальних чи інсценізованих подій.

Музика – вид мистецтва, який відбиває дійсність у звукових образах і активно впливає на психіку людини.

Скульптура - вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об`ємну тривимірну форму і виконуються з твердих чи еластичних матеріалів.

Театр - вид мистецтва, в якому специфічним засобом для створення образів є сценічна дія, що виникає у процесі гри актора з публікою.

Художня література - вид мистецтва, що відтворює цілісність світу у літературному творі з допомогою слова.

Іі. Мистецькі напрями, течії, стилі

Авангардизм – культурний рух ХХ ст., що заперечує усталені норми і традиції.

Ампір - художній стиль ХІХ ст., який, окрім рис давньоантичного мистецтва, спирається і на давньоєгипетське. Основна ознака - монументальна виразність.

Бароко – стиль у мистецтві ХVІІІ ст., для якого характерні намагання поєднати непоєднане: ідеологію і чуттєвість, розум і природні сили, аскетизм з розкошами і т.д. Барокова людина – багатогранна особистість зі складним внутрішнім світом, вона може перебувати в конфлікті з оточенням. Бароко повертається до релігійності. Стилю притаманне тяжіння до прикрас, алегоричності тощо.

Готика – мистецький (найбільшою мірою – архітектурний) стиль часів Середньовіччя, для якого характерні передусім культові споруди. Основний тип будови - собор: величезний, високий, ніби прагне до неба. Ознаки: гострота ліній, шпильчастість будівель, стрільчастість вікон–вітражів, легкість тощо.

Декадентство - “мистецтво занепаду”. Мистецький напрям, що характеризується настроями безнадійності, неприйняття реальності, песимізму.

Екзистенціалізм – умовна назва ряду течій ХХ ст., що висувають на перший план абсолютну унікальність людського буття. Тяжіння до екзистенції вказує на пошуки шляху до себе самого як єдиної цінності у цьому світі.

Еклектика – довільне, механічне поєднання різнорідних поглядів, стилів, теорій.

Класицизм - напрям у мистецтві ХVІІІ - ХІХ ст., за основу якого взято зразки античної культури. Виявився у різних сферах мистецтва. В архітектурі притаманна симетрично-осьова композиція будівель, геометрично чітке і зручне планування приміщень, у літературі - культ розуму, раціоналізму, освіти.

Конструктивізм – напрям у мистецтві ХХ ст., найбільшою мірою виражений в архітектурі. Головна ідея – все, створене майстром, повинно мати прикладне значення. Основний принцип – зручність.

Модернізм – загальні тенденції розвитку мистецтва початку ХХ ст. Характеризується пошуками нових шляхів, побудовою художньої реальності, не пов`язаної з оточуючим світом, увагою до внутрішнього світу людини, формальним експериментаторством, оновленням застарілих художніх форм тощо. Виявився у ряді течій, серед яких в українському мистецтві найпоширеніші:

Експресіонізм - (лат. - вираження) - течія, для якої характерні підкреслена емоційність, напруга переживань, захоплення позасвідомим тощо.

Кубізм – течія, яка тяжіє до зображення предметів у вигляді геометричних фігур, прагнучи уникнути реальності.

Імпресіонізм (фр. враження) – мистецтво передачі безпосередніх вражень. Найбільш характерний для живопису, де стверджував красу повсякдення.

Неоромантизм - течія, що характеризується спробою подолати протистояння між ідеалом та реальністю, прагненням бажане зробити реальним.

Символізм – ґрунтується на постулаті, що реальний світ є символічним відображенням певних ідей. Символ постає як умовний знак, натяк на таємну сутність, що протиставлена об’єктивному світу.

Супрематизм – (лат. suprem – вищий) – течія, якій притаманний погляд на речі “зверху”, від чого вони втрачають чіткі обриси.

Футуризм (лат. – майбутнє) – течія, якій притаманні принципи ексцентричності, зламу традицій тощо.

Натуралізм – мистецький напрям кінця ХІХ ст., що вимагає змалювання неприкрашеної правди, відмови від заборон, уваги до природничого.

Просвітництво – епоха в культурному розвитку у ХVІІІ ст.,провідним філософським напрямком якої є раціоналізм (в основі останнього – віра в можливості людського розуму).

Реалізм – мистецький напрям ХІХ ст., для якого характерні правдиве відтворення існуючої дійсності, пізнання соціальних зв`язків особистості, відбиття у творах мистецтва реального життя шляхом типізації образів. Виділяють критичний реалізм (критичне ставлення до дійсності) та просвітительський (моральні аспекти).

Романтизм – напрям у мистецтві ХІХ ст., який є породженням розчарувань і революційних настроїв, для якого характерне тяжіння до інтуїтивного, позасвідомого, високого, екзотичного. Притаманні романтикам і пошуки ідеального світу на противагу жорстокій реальності.

Романський стиль - мистецький стиль часів Середньовіччя, що найповніше виявився в архітектурі. Будівлям (що найбільшою мірою мають кріпосний характер) притаманні масивні стіни, вузькі вікна, заглиблені портали. Споруда романського типу являє собою систему простих геометричних фігур.

Сентименталізм - напрям у мистецтві ХІХ ст., для якого характерні надмірна чутливість, сльозливість, культивування почуттів.

Соцреалізм (соціалістичний реалізм) – штучний творчий метод часів радянської влади, який певною мірою копіював командно-адміністративну систему, намагався поставити мистецтво в залежність від партійної ідеології.

Сюрреалізм - («над» реалізм) – напрям, який в основу ставить революцію свідомості. У центр мистецького твору тут поставлено підсвідомість.