- •Ментальність – основа відмінностей культур
- •Періодизація української культури
- •Евристичні питання і творчі завдання для самостійної роботи студентів
- •Тема 2 витоки української культури
- •Тема 3 культура дохристиянської русі
- •Тема 4 вплив християнства на культуру київської русі
- •Тема 5 українська культура після монголо-татарської навали (культура галицько-волинської русі)
- •Тема 6 ідеї ренесансу і реформації в україні. ( українська культура XIV – XVII ст.)
- •Тема 7 українська культура у XVII – XVIII ст.
- •Тема 8 національно-культурне відродження в україні у XIX ст.
- •Євген Гребінка
- •Григорій Квітка-Основ’яненко
- •Микола Костомаров
- •Іван Карпенко-Карий, Марко Кропивницький, Михайло Старицький – драматурги.
- •Українська культура кінця хіх – поч. Хх ст.
- •Тема 9 українська культура хх ст.
- •Тема 10 усна народна творчість як складник української культури
- •Обрядовий фольклор Календарно-обрядовий родинно-обрядовий
- •Власне обрядові пісні
- •Перелік тем для самостійного опрацювання
- •Тема 1 Витоки української культури
- •Література
- •Тема 2 Слов’янська міфологія
- •Література
- •Тема 3 Українська культура XIV-XVII століття
- •Література
- •Тема 4 Українська культура XVII-XVIII століття.
- •Література
- •Тема 5 Національно-культурне відродження в Україні у хіх столітті
- •Література
- •Тема 6 Українська культура хх століття
- •Література
- •Тема 8 Діячі української культури в еміграції
- •Література
- •Розподіл балів, що присвоюються студентам
- •Рейтинг
- •Плани практичних занять Практичне заняття 1 Витоки української культури
- •Література
- •Практичне заняття 2 Культура Київської Русі
- •Література
- •Практичне заняття 3 Українська культура XIV-XVII століття
- •Література
- •Практичне заняття 4 Українська культура XVII-XVIII століття.
- •Література
- •Практичне заняття 5 Національно-культурне відродження в Україні у хіх столітті
- •Література
- •Практичне заняття 6 Українська культура хх століття
- •Література
- •Практичне заняття 7 Розвиток культури в незалежній Україні
- •Література
- •Теми для доповідей та презентацій (самостійна робота)
- •V. Українська культура хх – ххі століття
- •Vі. Звичаї, обряди та вірування українців
- •Контрольні питання
- •Орієнтовний план доповіді:
- •Термінологічний мінімум
- •І. Основні різновиди мистецтва
- •Іі. Мистецькі напрями, течії, стилі
- •Література
Тема 10 усна народна творчість як складник української культури
“Усна народна творчість” і “фольклор” – близькі, але не тотожні поняття. Саме поняття “фольклор” введено у науковий обіг у другій половині ХІХ ст.
Фольклор – це синкретичний вид мистецтва (слово, музика, дійство).
На початковому етапі фольклор (в значенні “наука”) розглядався як старовина, з часом зміст поняття уточнюється: фольклор – все, створене народом і про народ; з ХІХ ст. фольклор тлумачиться як ділянка народного мистецтва, в якій художнє відображення дійсності здійснюється у словесних, музичних і драматичних формах.
Ознаки фольклору:
-
колективна творчість (твір “відривається” від конкретного автора);
-
варіантність (може мати стільки варіантів, скільки разів виконується);
-
анонімність;
-
традиційність.
Класифікація фольклору.
Існує три роди фольклору (як і в літературі):
-
лірика (як правило, почуття; без сюжету);
-
епос (розповідь про події, факти тощо);
-
драма.
Існує ще поняття жанру (пісня, казка, переказ тощо).
Лірика: обрядова творчість, голосіння, родинно-побутова лірика (кохання, родинне життя), громадська лірика, суспільна лірика (козацька, чумацька, солдатська).
Обрядовий фольклор Календарно-обрядовий родинно-обрядовий
Календарно-обрядовий фольклор складається з творів (пісень), що виконують протягом року з приводу релігійних свят, трудових процесів тощо.
Трудові пісні виконуються під час роботи з метою організації трудового ритму чи для полегшення процесу праці. Можуть виконуватись до роботи, під час або після роботи. Під час роботи – не стільки пісні, скільки умовні сигнали команди.
Найпоширеніші трудові пісні: жнивні, косовицькі, гребовецькі.
Власне обрядові пісні
1. Колядки і щедрівки – новорічні пісні; причому колядки відомі ще з язичництва, уславлюють господарів, а коляди мають християнську тематику; щедрівки – побажання до Щедрого вечора. Цей цикл пісень має конкретного адресата, супроводжується діями (наприклад, коза, Маланка); вони складаються із заспіву і приспіву (приспів – побажання, звертання).
2. Веснянки – ще дохристиянські пісні. Конкретної дати зустрічі весни не було (спочатку – день весняного рівнодення, згодом – Благовіщення). У цих піснях відбито двовір’я, причому переважає язичництво. Тематика: заклики весни, аграрна, любовна.
Різновиди: 1) драматичні дії, ігри; 2) водіння танків; 3) закличні пісні. Весна виступає як одухотворений, “олюднений” образ. Згадуються Лада, Лель (Леля, Льоля). Танці: круговий (сонце), кривий; гра у коструба – уособлення природи, що на зиму завмирає, а весною оживає.
3. Русальні і царинні пісні. Русальні – культ русалок, берегинь (ранні берегині – русалки). Відзначали при переході весни в літо, згодом злилося зі святом Трійці. Обряд “клечання” (прикрашання зеленню) іде саме від русалок, звідси поняття “клечальна неділя”, четвер – русалчин Великдень.
Зі святом пов’язаний обряд куста – водіння дівчини по селу.
Царинні пісні пов’язані із звичаєм обходити громадою поля. При цьому звертались до природи, просили милостей.
4. Петрівчані пісні – після Зелених свят (друга назва – Петрівки). Співають їх дівчата і жінки; тема кохання, цим вони ніби продовжують веснянки. Це період найдовших днів і найкоротших ночей, закінчується перед часом свята Івана Купала.
5. Купальні пісні присвячені святу Купала (язичництво), згодом – Іоанна Хрестителя Різдво. Мотиви купальських пісень: купання, ворожіння; пізніше – кохання, сватання, сатирична тематика. Літнє сонцестояння.
6. Жнивні пісні: початок і кінець жнив, а під час самого процесу пісень немає. Тематика пісень величальна (господар і господиня). Перший сніп стояв на покуті до Різдва; наявні обряди завивання бороди, обжинковий вінок. Тематика: тяжка праця, похвала “золотій ниві”, уславлення женців.
Родинно-обрядовий фольклор присвячений основним моментам життя людини: народження, весілля, похорон. Найбільше пісень пов’язано з весіллям.
Народження дитини мало такі складові: регулювання поведінки майбутньої матері, перші дні життя (вибір імені, вибір кумів, відвідини породілі); хрещення, очищення породілі і повитухи, перше постриження дитини (рік).
Таких пісень збереглося мало. Наявні також заклинально-обрядові пісні.
Весілля має багато місцевих відмінностей. Найбільше діючих осіб (свати, бояри, дружки тощо), фактично кожен гість виконував певну роль. Етапи весілля:
-
передвесілля (сватання, заручини);
-
власне весілля (запросини, випікання короваю, дівич-вечір, вінчання, перехід молодої до хати чоловіка);
-
післявесілля.
Похорон в першу чергу представлений голосіннями (хоча голосити могли з будь-якого приводу). Найдавніші голосіння мали дві частини:
-
лірична – незмінна, висловлено тугу за померлим;
-
епічна – імпровізаційна, перераховані добрі справи небіжчика (згодом від епічних частин утворено думи).
Серед ліричних творів виділяють ще замовляння (заговори, закляття) – поетичні твори, яким приписувалась чудодійна сила впливу на природу, людину, її соціальне оточення тощо.
Замовляння супроводжується елементами дії; більшість із них має діалогічну форму, це можуть бути замовляння-звертання, замовляння-описи, замовляння-молитви. Первісні замовляння мали господарський характер, пізніше додались лікувальні.
Народний епос передбачає розгорнутий сюжет розповіді про події чи факти, при цьому оповідач не втручається у події. Сюди належать анекдоти, казки, легенди, перекази; думи, історичні пісні, балади, пісні-хроніки.
Думи поділяються на
-
історичні (боротьба з турками, татарами, поляками);
-
моралізаторські (змальовують родинне життя);
-
гумористично-пародійні.
Мають таку структуру:
-
заплачка (це своєрідний вступ, привертання уваги);
-
виклад подій;
-
славословіє.
Виконувалися кобзарями, бандуристами, лірниками.
Історичні пісні – пісні про конкретних історичних героїв чи історичні події. Вони супроводжували всі основні події у житті народу, причому події, змальовані в них, часто неадекватні історичним.
Співанки-хроніки передають події у хронологічному порядку. Будь-яка подія могла стати хронікою. Ці пісні позбавлені метафоричності, яскравої образності.
Балади – віршовані ліро-епічні твори про виняткову родинно-побутову, соціально-побутову чи легендарну подію (відомі з ХV - ХVІ ст.).
Казки – епічне оповідання чарівно-фантастичного, алегоричного і соціально-побутового характеру. Відповідно казки поділяють на казки про тварин, чарівні (героїко-фантастичні) та соціально-побутові.
Легенди – казковий чи фантастичний переказ про якусь визначну подію чи особистість. Виділяють апокрифічні, міфологічні та історичні легенди.
Анекдоти – короткі жартівливі оповідання про незвичайну смішну подію, пригоду чи ситуацію, рису людського характеру чи вчинок.
Окремо виділяють фольклорні твори, що не належать ні до епосу, ні до лірики.
Заклички – вид дитячого фольклору, пісенне звертання до природи із проханням допомоги, сприяння.
Прислів’я та приказки – стислі і влучні афористичні вислови, в яких у художній формі виражено судження народу про життєві явища.
Загадки – переважно метафоричні вислови розповідного або питального характеру, розраховані на кмітливість того, хто має відгадати загадане.
Народна драма. Драматичне дійство супроводжувало будь-які звичаї та обряди. Один із різновидів власне народної драми – це вертеп.