106. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

За ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років.

Особи, які скоїли злочин у віці 14-16 років, підлягають кримінальній відповідальності, зокрема, за вбивство, умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров'я потерпілого, зґвалтування, крадіжку, грабіж, розбій, злісне або особливо злісне хуліганство, умисне знищення або пошкодження державного, колективного чи індивідуального майна громадян, що спричинилося до тяжких наслідків, за навмисні дії, що можуть викликати аварію поїзда.

Якщо суд визнає, що виправлення особи, яка у віці до 18 років вчинила злочин, не пов'язаний з великою суспільною небезпе­кою, можливе без застосування кримінального покарання, він може застосувати до такої особи примусові заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням (ст. 11 КК України). До таких заходів належать:

• передання винного під нагляд батькам чи особам, які їх замінюють;

• передання винного під нагляд педагогічного або трудового колективу за їх згодою, а також під нагляд окремих громадян на їх прохання;

• направлення винного до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків. До осіб, що не досягай 18 років, не може бути застосований такий захід покарання, як довічне ув'язнення, а строк позбавлення їх волі не може перевищувати 10 років. У ст. 40 КК України при визначенні покарання враховується, що неповнолітній вік злочинця є пом'якшуючою обставиною.