89. Поняття та види зміни покарання за кримінальним законодавством України

1. Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

2. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також І від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

3. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

4. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася

умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

5. До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу. 6. Якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить новий злочин, суд до покарання за знову вчинений злочин приєднує невідбуту частину більш м'якого покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.

90. Звільнення від кримінальної відповідальності: поняття та види

Особа, яка вчинила злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності виключно судом у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України або на основі закону України про амністію чи акту помилування. Порядок і підстави звільнення передбачаються законом (ст. 44 КК України).

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з каяттям відбувається за таких умов: вчинення злочину невеликої тяжкості; щире покаяння після вчинення злочину; активне сприяння розкриттю злочину; повне відшкодування завданих злочином збитків або усунення заподіяної шкоди.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим здійснюється тоді, коли злочин невеликої тяжкості вчинено вперше; винний примирився з потерпілим; відшкодовано завдані злочином збитки або усунуто заподіяну шкоду.

До умов звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з переданням особи на поруки належать вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості вперше; щире покаяння після вчинення злочину; передання особи, яка вчинила злочин, на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їх клопотанням; дотримання протягом року з дня передання на поруки певних правил (виправдання довіри колективу, неухиляння від заходів виховного характеру, непорушення громадського порядку).

Особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки за умови вчинення злочину невеликої або середньої індивідуалізація покарання;

• гуманність покарання;

• визначеність покарання у вироку суду;

• обгрунтованість і обов'язковість мотивації покарання.

Поняття «система кримінальних покарань» є вторинним і похідним від поняття «покарання». Системою покарань є встановлений кримінальним законом, обов'язковий для суду вичерпний перелік покарань, розміщених у певному порядку за ступенем їх суворості. З цього визначення поняття системи покарань випливають певні їх характерні ознаки. Розглянемо основні з них.

Система покарань встановлюється тільки кримінальним законом. Ані система загалом, ані жодний з видів кримінальних покарань, що становлять цю систему, не можуть бути визначені інакше як кримінальним законом. Характер, зміст, розмір, порядок і підстави застосування покарання можуть бути встановлені й регламентовані виключно кримінальним законом.

Перелік покарань, що утворюють систему, є обов'язковим для суду, тобто суд, прерогативою якого згідно з Конституцією України є застосування покарання, за жодних обставин конкретної кримінальної справи не має права відступати від цього переліку, зобов'язаний суворо дотримуватися його і керуватися ним при здійсненні правосуддя.

Перелік покарань, що становлять систему, є вичерпним, отже, будь-яким змінам, доповненням чи скороченням не піддягає.

Система покарань побудована шляхом розміщення різних видів покарань у певному порядку (у чинному законодавстві — від менш суворого до суворішого). А послідовність, або так звана шкала міри покарань, дає можливість суддям правильно визначати, яке з покарань є більшою чи меншою мірою суворим, порівнювати різні види кримінальних покарань залежно від ступеня їх тяжкості, правильно тяжкості вперше; якщо на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене діяння втратило суспільну небезпечність або особа перестала бути суспільно небезпечною.

Звільнення від кримінальної відповідальності відбувається також у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.