- •Історія кримінального права України.
- •Кримінальне право України, його предмет, завдання та система.
- •Джерела кримінального права України як галузі законодавства.
- •Поняття науки кримінального права та ї предмет.
- •Поняття загальної частини кримінального права України. Співвідношення Загальної та Особливої частини кримінального права України.
- •Загальна характеристика чинного законодавства України про кримінальну відповідальність (кримінального законодавства). Кримінальний кодекс України та його структура.
- •Поняття закону України про кримінальну відповідальність (кримінального закону) та його ознаки?
- •Кримінально-правові норми та їх структура.
- •Диспозиція і санкція кримінально-правової норми.
- •Тлумачення кримінального закону, його види та прийоми.
- •Аналогія в кримінальному праві.
- •Чинність кримінального закону України в просторі. (частино)
- •Територіальний принцип чинності кримінального закону.
- •Місце вчинення злочину.
- •Принцип громадянства як принцип чинності кримінального закону України в просторі.
- •Чинність кримінального закону України в часі.
- •Порядок прийняття та набуття чинності кримінальним законом України.
- •Втрата та призупинення чинності кримінального закону України.
- •Зворотня сила кримінального закону.
- •Поняття і ознаки злочину в кримінальному праві України.
- •Відмежування злочинів від інших правопорушень.
- •Класифікація злочинів.
- •Склад злочину, його елементи та ознаки.
- •Співвідношення понять «склад злочину» і «злочин».
- •Як же співвідносяться поняття «злочин» та «склад злочину»?
- •Обов’язкові і факультативні ознаки складу злочину.
- •Види складів злочину.
- •Об’єкт злочину та його види.
- •Родовий об’єкт злочину і його значення.
- •Безпосередній об’єкт злочину та його значення.
- •Види безпосередніх об’єктів злочину.
- •Предмет злочину і потерпілий від злочину та їх місце в структурі складу злочину.
- •Об’єктивна сторона злочину та її ознаки.
- •Суспільно небезпечне діяння.
- •Суспільно небезпечні наслідки та їх види.
- •Причинний зв’язок між діяннями та суспільно небезпечним наслідком.
- •Місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя вчинення злочину.
- •Види одиничних злочинів: прості, триваючі, продовжувані і складні злочини.
- •Суб’єкт злочину та його ознаки.
- •Неосудність та її критерії.
- •Відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння.
- •Вік кримінальної відповідальності.
- •Спеціальний суб’єкт злочину та його ознаки.
- •Обмежена осудність в кримінальному праві України.
- •Суб’эктивна сторона злочину та її ознаки.
- •Форми вини.
- •Умисел та його види.
- •Мета і мотив як ознаки суб’єективної сторони злочину.
- •Необережність та її види.
- •Змішана (подвійна) форма вини в кримінальному праві.
- •Казус в кримінальному праві.
- •Поняття та види помилок в кримінальному праві.
- •Юридична помилка та її види.
- •Фактична помилка та її види.
- •54. Кримінальна відповідальність та ії ознаки
- •55. Форми реалізації кримінальної відповідальності
- •56. Обставини, що виключають злочинність діяння в кримінальному праві України
- •57. Необхідна оборона та умови її правомірності
- •58. Уявна оборона та її кримінально-правові наслідки
- •59. Затримання особи, яка вчинила злочин
- •60. Крайня необхідність
- •61. Фізичний або психічний примус
- •62. Виконання наказу або розпорядження
- •63. Діяння, пов’язане з ризиком
- •64. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної організованої групи або злочинної організації
- •65. Стадії вчинення злочину
- •66. Готування до злочину
- •67. Замах на злочин та його види
- •68. Поняття закінченого злочину
- •69. Добровільна відмова від вчинення злочину та його відмінність від дійового каяття
- •70. Співучасть у злочині та його ознаки
- •71. Види співучасників
- •72. Ексцес виконавця та його види
- •73. Форми співучасті
- •74. Підстави та межі кримінальної відповідальності співучасників
- •75. Причетність до злочину та її види
- •76.Множинність злочинів та ії види. Одиничний злочин та множинність злочинів
- •77. Сукупність злочинів та її види
- •78. Повторність злочинів та її види
- •79. Рецидив злочинів та її види
- •Види рецидиву злочинів
- •80. Поняття, ознаки та цілі кримінального покарання
- •81. Система і види покарань за кримінальним правом України
- •82. Класифікація видів покарання та її значення
- •83. Загальні засади призначення покарання
- •84. Обставини, що пом’якшують покарання: поняття, значення, види
- •85. Обставини, що обтяжують покарання: поняття, значення, та види
- •86. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом
- •87. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •88. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •89. Поняття та види зміни покарання за кримінальним законодавством України
- •90. Звільнення від кримінальної відповідальності: поняття та види
- •91. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям
- •92. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим
- •93. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки
- •94. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки
- •95. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі закінченням строків давності
- •96. Звільнення від покарання та його відбування: поняття та види
- •97. Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності
- •98. Звільнення від покарання з випробуванням
- •99. Звільнення від набування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •100. Звільнення від набування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- •101. Звільнення від покарання за хворобою
- •102. Умовно-дострокове звільнення від набування покарання
- •103. Амністія і помилування
- •104. Поняття судимості. Погашення і зняття судимості
- •Судимість, відповідно із ст. 88 ч. 1, триває до моменту її погашення або зняття.
- •105. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
- •Дії щодо застосування примусових заходів
- •106. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
82. Класифікація видів покарання та її значення
Крім загальних ознак, про які зазначено вище, всі покарання, передбачені ст. 51 КК, мають специфічні риси, які дозволяють класифікувати їх за певними критеріями.
Критеріями класифікації покарань можуть виступати: а) їх юридична значущість; б) зв'язок з ізоляцією від суспільства; в) наявність чи відсутність обмежень майнового характеру; г) суб'єкт, до якого застосовується покарання; ґ) можливість чи неможливість призначення певного виду покарання у випадках, коли воно не передбачене санкцією статті Особливої частини КК, тощо.
За своєю юридичною значущістю покарання діляться на: 1) покарання, які можуть застосовуватися лише як основні (основні покарання); 2) покарання, які можуть застосовуватися лише як додаткові (додаткові покарання); 3) покарання, які можуть застосовуватися як основні і як додаткові. Така класифікація покарань має суттєве кримінально-правове значення, насамперед, для реалізації принципу індивідуалізації покарання.
За зв'язком з ізоляцією від суспільства покарання можна поділити на дві групи: 1) покарання, пов'язані з ізоляцією від суспільства (арешт, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі); 2) покарання, не пов'язані з ізоляцією від суспільства (усі інші, крім зазначених, види покарань). Ця класифікація покарань має першочергове значення для кримінально-виконавчого права.
За критерієм наявності чи відсутності обмежень майнового характеру виділяються: 1) покарання, пов'язані з обмеженнями майнового характеру (штраф, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, конфіскація майна); 2) покарання, не пов'язані з такими обмеженнями (усі інші, крім зазначених, види покарань).
Суб'єкт до якого застосовується покарання, виступає критерієм поділу покарань на: 1) загальні; 2) спеціальні.
При цьому серед загальних покарань виділяються покарання, які: а) можуть бути застосовані до будь-яких осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів; б) не можуть застосовуватися до певних категорій осіб.
83. Загальні засади призначення покарання
Призначення покарання фактично є підсумком всієї діяльності по кримінальній справі, яка здійснювалась тривалий час працівниками органів досудового слідства та суду. При цьому суд, зважаючи на всі зібрані по справі докази, з урахуванням всіх обставин, які характеризують вчинений злочин та особу винного, обирає покарання, яке повинно бути адекватним ступеню суспільної небезпеки діяння та особи, що його вчинила.
Отже виходячи з цього процес призначення покарання повинен базуватися на відповідних засадах, які його визначають.
Загальні засади призначення покарання - це встановлені кримінальним законом правила, якими керується суд, постановлюючи вироку кримінальній справі та обираючи винному міру покарання. Ці засади закріплені в ст. 65 КК України.
Частина перша цієї статті визначає три основні засади, якими повинен керуватись суд при обранні покарання.
«Суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання».
Зміст цих засад полягає у такому:
1. Суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Виходячи з виду санкцій кримінально-правових норм Особливої частини Кримінального кодексу, які, в більшості, належать за своєю характеристикою до відносно-визначених, суд, постановляючи обвинувальний вирок, правомочний обирати покарання, яке не перевищує вищої і не знаходиться нижче нижньої межі, яка передбачена санкцією відповідної норми
КК. Це загальне правило, яке, однак, потребує деякого тлумачення. У більшості випадків немає проблем із визначенням цих меж, тому що більшість санкцій прямо й передбачає і нижню і верхню межу покарання (див,, напр., санкцію ст. 336 КК «Ухилення від призову по мобілізації», яка передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років). Разом з цим норми КК містять санкції, які визначають лише верхню межу відповідного виду покарання (див., напр., санкцію ст. 146 ч. 1 «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини», яка передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк). У цих випадках нижня межа визначається відповідною нормою Загальної частини, яка регламентує даний вид покарання і вказує на його нижню межу. Скажімо, для виправних робіт (ст. 57 КК) вона становить шість місяців, для арешту (ст. 60 КК) - один місяць, для обмеження волі (ст. 61 КК) - один рік, для тримання в дисциплінарному батальйоні (ст. 62 КК) — шість місяців, для позбавлення волі на певний строк (ст. 63 КК) - один рік.
Чинне кримінальне законодавство знає два випадки, коли суд правомочний вийти за ці межі. Перший з них - це застосування ст. 69 КК - «Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом», другий - визначення загального строку покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК), коли суд має право вийти за верхню межу покарання. Ці випадки будуть розглянуті окремо при аналізі відповідних норм КК.
2. Суд визначає покарання відповідно до норм Загальної частини КК. Ця засада скеровує суди на необхідність глибокого аналізу норм Загальної частини КК при призначенні покарання. Це не стосується питання про наявність чи відсутність складу злочину і необхідності врахування кримінально-правових норм, які визначають його наявність у конкретному діянні. Йдеться про норми, які тим чи іншим чином визначають покарання. До них, зокрема, належать норми, що визначають правила призначення покарання при вчиненні незакінченого злочину, при вчиненні злочину в співучасті, при уявній обороні, при сукупності злочинів. Постановляючи обвинувальний вирок, суд повинен враховувати положення норм Загальної частини, які зобов'язують його, у відповідних випадках, застосувати правило про зворотну дію закону про кримінальну відповідальність у часі, надають права звільнити особу від покарання і т. ін.
3. Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність. Слід зазначити, що вид та розмір покарання, визначеного законодавцем при конструюванні відповідної норми Особливої частини КК, великою мірою вже враховує тяжкість вчиненого злочину, що знаходить свій прояв у тих видах покарання, які передбачаються за його вчинення та їх межах. Разом із цим індивідуальність кожного злочину вимагає відповідної конкретизації покарання у визначених межах. Це передбачає необхідність врахування рівня суспільної небезпеки конкретного злочинного діяння в сукупності з рівнем суспільної небезпеки особи, яка вчинила це діяння.