- •Історія кримінального права України.
- •Кримінальне право України, його предмет, завдання та система.
- •Джерела кримінального права України як галузі законодавства.
- •Поняття науки кримінального права та ї предмет.
- •Поняття загальної частини кримінального права України. Співвідношення Загальної та Особливої частини кримінального права України.
- •Загальна характеристика чинного законодавства України про кримінальну відповідальність (кримінального законодавства). Кримінальний кодекс України та його структура.
- •Поняття закону України про кримінальну відповідальність (кримінального закону) та його ознаки?
- •Кримінально-правові норми та їх структура.
- •Диспозиція і санкція кримінально-правової норми.
- •Тлумачення кримінального закону, його види та прийоми.
- •Аналогія в кримінальному праві.
- •Чинність кримінального закону України в просторі. (частино)
- •Територіальний принцип чинності кримінального закону.
- •Місце вчинення злочину.
- •Принцип громадянства як принцип чинності кримінального закону України в просторі.
- •Чинність кримінального закону України в часі.
- •Порядок прийняття та набуття чинності кримінальним законом України.
- •Втрата та призупинення чинності кримінального закону України.
- •Зворотня сила кримінального закону.
- •Поняття і ознаки злочину в кримінальному праві України.
- •Відмежування злочинів від інших правопорушень.
- •Класифікація злочинів.
- •Склад злочину, його елементи та ознаки.
- •Співвідношення понять «склад злочину» і «злочин».
- •Як же співвідносяться поняття «злочин» та «склад злочину»?
- •Обов’язкові і факультативні ознаки складу злочину.
- •Види складів злочину.
- •Об’єкт злочину та його види.
- •Родовий об’єкт злочину і його значення.
- •Безпосередній об’єкт злочину та його значення.
- •Види безпосередніх об’єктів злочину.
- •Предмет злочину і потерпілий від злочину та їх місце в структурі складу злочину.
- •Об’єктивна сторона злочину та її ознаки.
- •Суспільно небезпечне діяння.
- •Суспільно небезпечні наслідки та їх види.
- •Причинний зв’язок між діяннями та суспільно небезпечним наслідком.
- •Місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя вчинення злочину.
- •Види одиничних злочинів: прості, триваючі, продовжувані і складні злочини.
- •Суб’єкт злочину та його ознаки.
- •Неосудність та її критерії.
- •Відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння.
- •Вік кримінальної відповідальності.
- •Спеціальний суб’єкт злочину та його ознаки.
- •Обмежена осудність в кримінальному праві України.
- •Суб’эктивна сторона злочину та її ознаки.
- •Форми вини.
- •Умисел та його види.
- •Мета і мотив як ознаки суб’єективної сторони злочину.
- •Необережність та її види.
- •Змішана (подвійна) форма вини в кримінальному праві.
- •Казус в кримінальному праві.
- •Поняття та види помилок в кримінальному праві.
- •Юридична помилка та її види.
- •Фактична помилка та її види.
- •54. Кримінальна відповідальність та ії ознаки
- •55. Форми реалізації кримінальної відповідальності
- •56. Обставини, що виключають злочинність діяння в кримінальному праві України
- •57. Необхідна оборона та умови її правомірності
- •58. Уявна оборона та її кримінально-правові наслідки
- •59. Затримання особи, яка вчинила злочин
- •60. Крайня необхідність
- •61. Фізичний або психічний примус
- •62. Виконання наказу або розпорядження
- •63. Діяння, пов’язане з ризиком
- •64. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної організованої групи або злочинної організації
- •65. Стадії вчинення злочину
- •66. Готування до злочину
- •67. Замах на злочин та його види
- •68. Поняття закінченого злочину
- •69. Добровільна відмова від вчинення злочину та його відмінність від дійового каяття
- •70. Співучасть у злочині та його ознаки
- •71. Види співучасників
- •72. Ексцес виконавця та його види
- •73. Форми співучасті
- •74. Підстави та межі кримінальної відповідальності співучасників
- •75. Причетність до злочину та її види
- •76.Множинність злочинів та ії види. Одиничний злочин та множинність злочинів
- •77. Сукупність злочинів та її види
- •78. Повторність злочинів та її види
- •79. Рецидив злочинів та її види
- •Види рецидиву злочинів
- •80. Поняття, ознаки та цілі кримінального покарання
- •81. Система і види покарань за кримінальним правом України
- •82. Класифікація видів покарання та її значення
- •83. Загальні засади призначення покарання
- •84. Обставини, що пом’якшують покарання: поняття, значення, види
- •85. Обставини, що обтяжують покарання: поняття, значення, та види
- •86. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом
- •87. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •88. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •89. Поняття та види зміни покарання за кримінальним законодавством України
- •90. Звільнення від кримінальної відповідальності: поняття та види
- •91. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям
- •92. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим
- •93. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки
- •94. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки
- •95. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі закінченням строків давності
- •96. Звільнення від покарання та його відбування: поняття та види
- •97. Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності
- •98. Звільнення від покарання з випробуванням
- •99. Звільнення від набування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •100. Звільнення від набування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- •101. Звільнення від покарання за хворобою
- •102. Умовно-дострокове звільнення від набування покарання
- •103. Амністія і помилування
- •104. Поняття судимості. Погашення і зняття судимості
- •Судимість, відповідно із ст. 88 ч. 1, триває до моменту її погашення або зняття.
- •105. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
- •Дії щодо застосування примусових заходів
- •106. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
102. Умовно-дострокове звільнення від набування покарання
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою дострокове звільнення засудженого від подальшого відбування призначеного йому покарання за умови, що він своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Частина 1 ст. 81 КК встановлює вичерпний перелік покарань, при відбуванні яких можливе умовно-дострокове звільнення. Загальним для них є те, що всі вони є строковими. Умовно-дострокове звільнення можливе лише стосовно покарань у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі. Це звільнення умовне тому, що воно здійснюється під певною, встановленою у законі умовою, недодержання якої тягне за собою часткове або повне відбування тієї частини строку покарання, від якої особа була умовно-достроково звільнена.
Покарання в цьому разі не анулюється (не скасовується), проте його реальне виконання припиняється. Тільки після закінчення певного строку, який дорівнює невідбутій частині покарання, умовно-достроково звільнений, що не порушив установлених законом умов звільнення, вважається таким, що відбув покарання.
Застосування умовно-дострокового звільнення додатково підтверджує принцип кримінального права, згідно з яким покарання не є самоціллю, а призначається для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів. Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликані тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні нею покарання.
При умовно-достроковому звільненні, як зазначено в ч. 1 ст. 81 КК, засудженого може бути повністю або частково звільнено і від відбування додаткового покарання. Причому закон не встановлює яких-небудь обмежень щодо видів додаткових покарань, від яких може бути звільнений засуджений.
2. Підстави застосування умовно-дострокового звільнення. Як такі підстави кримінальний закон (ст. 81 КК) називає:
1) доведеність виправлення засудженого (матеріальна підстава);
2) фактичне відбуття ним не менше половини, двох третин, трьох чвертей встановленого вироком суду строку покарання (формалізована підстава).
Засуджений може бути достроково звільнений судом тільки у разі, якщо він довів своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Сумлінна поведінка - це зразкове виконання вимог режиму і свідоме додержання дисципліни, вказівок адміністрації, наявність подяк і відсутність стягнень, якщо особа відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі. При відбуванні інших видів покарання вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Показником виправлення можна вважати і систему вчинків, що здійснюються з мотивів, прямо протилежних тим, що штовхнули особу на вчинення злочину. Причому висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення.
Під сумлінним ставленням до праці звичайно розуміють чесне та повне виконання своїх трудових обов'язків, підвищення ділової кваліфікації, суворе додержання правил техніки безпеки тощо.
3. Якщо виправлення засудженого, як уже зазначалося, є матеріальною підставою умовно-дострокового звільнення, то фактичне відбуття зазначеного в законі строку покарання - це формалізована підстава.
Умовно-дострокове звільнення від покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Таким чином, законодавець чітко визначає мінімальний строк покарання, після відбуття якого особа може бути умовно-достроково звільнена від подальшого відбування покарання. Тому в судовій практиці питання про визначення мінімального строку, який повинен бути відбутий засудженим, виникає практично лише тоді, коли спочатку призначене покарання чи невідбута його частина скорочується актом амністії або помилування, а також у наглядовому порядку постановою судових органів.
Якщо покарання було призначене за сукупністю злочинів або вироків, то слід виходити із остаточного покарання, а той мінімальний строк покарання, що дозволяє умовно-достроково звільнити засудженого, визначається більш тяжким злочином, який входить у сукупність.