26. Грошова система і її структурні елементи.

Грошова система являє собою встановлену державою форму організації грошового обігу в країні. Ця форма грошового обігу в кожній країні закріплюється загальнодержавними законами. Формування грошових систем здійснюють центральні органи влади. Процес організації і функціонування грошової системи відбувається на базі банківської системи. Тому грошова система є складовою банківської системи. Її суть і структурні елементи відбивають рівень соціально-економічного розвитку країни. Грошова система — це складовий елемент господарського механізму. Сучасна грошова система складається з окремих елементів:

1. Грошова одиниця — це встановлений у законодавчому порядку грошовий знак. Вона служить засобом для вимірювання цін на товари та послуги.

2. Масштаб цін — це уособлення представницької вартості загальної маси товарів і послуг, які перебувають в обороті.

3. Емісійна система та форми грошей. Право емісії грошових знаків та відповідальність за їх забезпечення покладається на певний державний орган. Форма грошей являє собою матеріалізовану мінову вартість в її загальному еквіваленті. Вона забезпечує стабільність обороту товарів і виступає стабільним платіжним засобом у готівковому обігу.

4. Валютний курс — це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, яка визначена в грошовій одиниці іншої країни. Валютний курс використовується для обміну валют під час здійснення валютних та інших економічних операцій.

5. Регламентація готівкового та безготівкового грошового обігу включає:

— визначення сфери застосування готівкового і безготівкового розрахунків;

— встановлення режиму використання грошей на рахунках;

— застосування форм розрахунків;

— способи і порядок здійснення платежів та ін. Грошова система держави забезпечує правову і організаційну базу для розробки та реалізації грошово-кредитної політики.

27. Перетворення грошей в капітал. Загальна формула руху капіталу. Первісне нагромадження капіталу.

Однією з особливостей економічної системи з розвинутими ринковими відносинами є те, що гроші стають капіталом. Гроші і капітал – це два різні поняття. Гроші самі по собі не є капіталом, вони стають ними, коли власнику грошей приносять додаткові гроші, приносять дохід або прибуток. Перетворення грошей в капітал включає слідуючи моменти: 1.Вир-ик повинен вступати у відносини з ін.вир-ками з приводу купівлі засобів вир-ва. 2.При нестачі наявного капіталу йому довидеться звертатися до кредитних установ. 3.Він повинен найняти необхідну кіл-сть працівників, щоб забеспеч.ефективне функ-ня засобів вир-ва.

Найбільш загальною формулою руху грошей як капіталу є формула:

Г – Т – Г/ , де Г/ = Г + Т.

Загальна формула капіталу стверджує, що гроші можуть бути капіталом лише тоді, коли за них купують товар, який при його продажі, принесе більші гроші, тобто:

Г/ = Г + Т.

Наявність приросту грошей - Т і є свідченням того, що гроші – капітал. Класики, в т. ч. К. Маркс, приріст грошей - Т назвали додатковою вартістю.

Під первісним нагромадженням капіталу розуміють створення умов в економіці для одночасного виникнення як капіталу, так і найманої праці. Завдяки цим умовам з’являються суб’єкти – власники капіталу, з однієї сторони; і одночасно суб’єкти – власники ресурсу праця, з іншої сторони.

К. Маркс під первісним нагромадженням капіталу розумів історичний процес відокремлення виробника від засобів виробництва, зосередження засобів виробництва в руках небагатьох і перетворення їх в капітал. Таким чином, економічною основою первісного нагромадження капіталу явилась диференціація – розорення одних і збагачення інших дрібних товаровиробників міста і села.

28. Інфляція: сутність, причини виникнення, види. Вимір інфляції. Соціально-економічні наслідки інфляції. Інфляція – це процес знецінення грошей (паперових), який супроводжується зростанням цін в результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою незабезпеченою матеріальними цінностями. Переповнення сфери обігу зайвими грошима або знецінення грошей відбувається через наступні причини: 1) грошова емісія, яка не забезпечена товарною масою; 2) надлишкова кредитна емісія; 3) зростання бюджетного дефіциту і держ. боргу; 4) диспропорції у народному гос-ві тощо. Відкрита інфляція розвивається вільно і ніким не стримується. Прихована інфляція — це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги. Повзуча інфляція — інфляція, що розвивається поступово, коли ціни зростають незначною мірою, але неухильно (до 10 % на рік). Помірна інфляція (3—5 % на рік) у розвинутих країнах Заходу не розглядається як негативний фактор. Навпаки, вважається, що вона стимулює розвиток економіки, надає їй необхідного динамізму. Галопуюча інфляція — інфляція, коли ціни зростають швидко — на 20—100 % щорічно. Гіперінфляція — інфляція, коли ціни зростають астрономічно — на 1—2 % щодня або на 500 % і більше на рік. Вона означає глибоку економічну і соціальну кризу в країні. Збалансована інфляція — інфляція, коли ціни товарів різних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підвищуються досить повільно й одночасно на більшість товарів та послуг. Незбалансована інфляція — інфляція, коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару. Очікувана інфляція — зазвичай помірна інфляція, яку можна спрогнозувати на будь-який період часу. Досить часто це є прямим результатом антиінфляційних дій уряду. Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари, товаровиробників — на сировину та засоби виробництва. Інфляція попиту — це порушення рівноваги між по­питом і пропозицією з боку попиту. Інфляція пропозиції — зростання цін внаслідок підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної пропозиції. Рівень інфляції можна обчислити за допомогою індексу цін за формулою:. Інфляція є результатом порушення макроеконом. рівноваги, водночас вона сама породжує низку соц. і економ. проблем і веде до наступних наслідків: - знецінення заощаджень; - зниження рівня поточного споживання; - зниження рівня до продуктивної д-сті; - послаблення майнової рівності; - веде до гальмування економ. розвитку.

29. Ринок як економічна категорія. Умови формування і розвитку ринку. Функції та типи ринку. Ринок- це сукупність економ. відносин, що виникають між суб*єктами економіки з приводу обміну результатами вир-ва, товарного та грошового обігу, розподілу виробничих факторів. Ринок – це сфери економ. інтересів суб*єктів економіки і ринок – це відношення між людьми, які проявляються через обмін, який функціонує на основі товарного вир-ва. Умови формування і розвитку ринку: суспільний поділ праці; економ. відокремленість товаровиробників, що виникає на грунті приватної власності; вільне підприємництво і вільна конкуренція; вільний вибір суб*єктами ринкових відносин будь-якого виду д-сті; вільний обіг товару, капіталу, праці; існування відповіднаї ринкової структури та інфраструк.; стимулююча сис-ма оподаткування, фінансування і кредитуваня; сис-ма соц. захисту населення; наявність правової бази.До найважливіших функцій ринку відносять такі: • саморегулювання ек-ки - передбачає узгодження вир-ва і споживання благ, збалансованость попиту і пропозиції за обсягом і ціною; • стимулююча - спонукає вир-ків до створення нової продукції з найменшими витратами і найбільшими її доходами; * інформаційна. В умовах ринку ціни, процентні ставки, курси цінни паперів постійно змінюються, тому ринок дає учасникам обміну інформацію відносно цих змін; * ціноутворююча. Полягає у формуванні цін благ на основі їх вартості через співвідношення попиту і пропозиції; * диференційна. Здійснюється у формі очищення економіки від нежиттєздатніх елементів. Таким чином, ринок є функціональною формою економічних зв'язків суб'єктів цілісної економічної системи. Це конкретна форма існування вільного підприємництва. Сучасна економічна теорія виділяє декілька типів ринків: нерозвинутий ринок, вільний ринок, деформований ринок, регульований ринок. Нерозвинутий ринок характеризується випадковими ринковими відносинами, як правило, безпосереднім бартерним товарним обміном. Вільний ринок характеризується наступними ознаками: безліч учасників ринкових відносин і вільна конкуренція між ними; необмежений доступ до будь-якої господарської діяльності; стихійність і об'єктивність ціноутворення; абсолютна мобільність, тобто вільне переміщення виробничих факторів; неможливість суб'єктивного впливу одних суб'єктів ринку на дію інших: відсутність монополізму, ринкової влади і державного врегулювання. Деформований ринок існує в економіці товарною попиту, де регулююча роль ринку відсутня, а ці функції бере на себе держава. 4- Сучасний ринок - це регульований ринок. Тобто сучасне ринкове господарство засноване на взаємодії ринковою механізму самоврегуллювання і державного впливу на економіку

30. Ек-на природа попиту. Закон попиту. Цінові і нецінові фак-ри, що його визначають. Еластичність попиту. Попит - це і готовність покупців придбати певний і товар. Це є потреба в товарі, яка реалізується за даного рівня цін. Попит – це сума грошей, яку покупці можуть заплатити за певний товар. Першим визначним чинником попиту є ціна. Попит знаходиться у зворотному зв'язку між ціною і величиною попиту. Цей зворотній зв'язок між ціною і величиною попиту називають законом попиту. Окрім ціни, на криву попиту, тобто на її рух впливають і цінові фактори, а саме зміни в доході споживачів, к-сть покупців нв ринку, якість товарів, споживчі смаки і споживчі сподівання.

Коеф-т еластичності Е(d),який розраховується за ф-лою: Коеф-єнт Е(d) показує на ск. Змін-ся обсяг попіту при зміні ціни на 1%. Попит буде еластичним, якщо Е(d) > 1, а нееластичним – Е(d) <1. Якщо зміна попиту і ціни відбуваеться в одинаковій пропорції, такий випуск пр-ціїї наз. одинаковою еластичністю (Е(d) = 1). Коеф. Е(d) визначає ринкову поведінку вир-ків товарів. Це відбув-ся тому що, якщо попит некластичний, то зростання ціни приведе до зниження доходу, а при нееластичному – навпаки.

31. Економічна природа пропозиції. Закон пропозиції. Фактори, що визначають пропозицію. Еластичність пропозиції. Пропозиція - це готовність виробників продавати товар або це кількість товару, яку продавці готові продати, за даного рівня цін. Пропозиція завжди розглядається з точки зору встановлення цін. Дая виробника дуже важливо,. які ціни існують на ринку на той чи інший, товар, тобто ціна стимулює товаровиробника більш виробляти і більш продавати певного товару. Між пропозицією і ціною існує пряма залежність: чим вище ціна, тим більше пропозиція. І чим нижча ціна, тим менша пропознція. Цю пряму залежність між ціною і величиною пропозиції називають законом пропозиції. Звкон пропозиції показує, що внробникн будуть виробляти і продавати більшу кількість свого товару по високий цінам, тому що вони несуть визначні витрати на виробництво товарів і для них ціна являє собою виручку за кожну одиницю продукції, а також служить стимулом для виробництва більшої кількості продукту. На криву пропозиції окрім ціні впливають і не цінові фактори, а саме ціни на ресурси, ціни на інші товари, кількість продавців на ринку певного товару, технологія виробництва, а також система оподаткування і дотації держави.

Ступінь зміну пропозиції під впливом зміни ціни наз.ціновою еластичністю пропозиції. Коеф-нт цінової еластичності пропозиції Е(s) розраховується:.

32. Ціна рівноваги та механізм її формування Ринк. попит залежить від кількох чинників (від ціни одного товару, цін на ін. товари , грошов. доходів покупців та їх смаків). Зміна цих чинників зумовлює зміну обсягів попиту. Якщо всі чинники попиту крім ціни данного товару залиш-ся незмінними тоді кожн. рівню ціни буде відповідати певний обсяг попиту. Така залежність наз. фун-єю попиту від ціни. Графічне зображення данної ф-ції наз. кривою попиту, яка відображає дії закону попиту (чим вище ціна товару тим меньший на нього попит і навпаки). На проп-цію також впливають кілька чинників (ціна товару, ціна на фактори вир-ва , кіль-кість вир-ків конкур-і т. д.) Осн. чинником проп-ції є ціна. Залеж-ть пропз-ції від ціни фун-цію пропозиції від ціни. Графічне зображ-ня данної ф-ції утворює криву проп-ції, яка відібражає дію закону проп-ції (чим вища ціна товару, тим більша проп-ія). Графічна зміна обсягу по-питу або проп-ції відображається у русі по кривій попиту або по кривій пропції у той чи ін.бік. На ринку конкурентне співвідно-шення попиту і проп-ції може бути у 3-х варіантах: 1)перевищ-я проп-ції товару над попитом покупців; 2)переваж-я попиту над проп-цією товару; 3)відповідність попиту і проп-ції, тобто їх рівновага. За умов ринк. ек-ки конкурентні сили здержцють сін-хронизацію цін, попиту і проп-ції, що веде до вирів-нювання обсягу попиту і проп-ції. Така ціна наз. ціною ринкової рівноваги. Лінії S i D перетинаються у т. Е ,яка є точкою рівноваги попиту і проп-ції. Обсяги поиту і проп-ції визнач-ся ціною рівно-ваги. За данного рівня цін кількість товару, які прагнуть придбати покупці дорівнюють кількості товару, яку пропонують продавці. Такий ринок знах-ся у стані рівноваги.

33. Сукупний попит і фактори, що його визначають. Сукупний попит (AD) – це сума витрат усіх макроеконом. агентів (дом. гос-ств, фірм, держави й іноземного сектору) на кінцеві товари й послуги протягом року. Величина сукупного попиту – це величина сукупних витрат макроеконом. агентів, які вони мають намір здійснити за кожного рівня цін. Вирішальними для попиту є ек-ні фак-ри: рівень розв-ку вир-ва, середній рівень грошов. доходів нас-ня, стр-ра та рівень рик. цін, принципи розподілу доходів; та соц. фак-ри: похід-ні класово-прфесійної струк-тури сус-ва , стан культури та освіти.

34. Ринок економічних ресурсів (факторів виробництва). Попит і пропозиція економ. ресурсів. Попит на ресурси с похідним від попиту на готові товари та послуги, які виготовляються за допомогою цих ресурсів (факторів виробництва). Ресурси задовольняють потреби споживача не прямо, а побічно, через виробництво товарів та послуг. Домогосподарства бажають споживати різні продукти споживання, або продукти, виготовлені за допомогою ресурсів, а не самі ресурси. Стійкість попиту на будь-який ресурс буде залежати : 1. від продуктивності ресурсу при створені товару; 2.від ринкової вартості або ціни товару, виготовленого з допомогою даного ресурсу. Зміни в попиті на продукцію. Так як попит на ресурси є похідним, то не дивно, що будь-які зміни в попиті на продукт будуть впливати на ціну продукту, а отже і на граничні витрати (МRС) цього ресурсу. Отже, при інших рівних умовах, зміни в попиті на продукти, які виготовляються певним видом праці, приведе до певних зрушень в попиті на працю в тому ж самому напрямку. 2.3міни продуктивності. При стабільності інших факторів, зміни в продуктивності праці ведуть до аналогічних змін в попиті на працю. Зміни в цінах на інші ресурси можуть змінити попит на який-небудь конкретний ресурс.

В цьому випадку можуть діяти два протилежних ефекти: ефект заміщення і ефект обсягу продукції.

1. у випадку падіння ціни на машинне обладнання діє реакція пристосування - щоб забезпечити виготовлення певної кількості продукції при найменших витратах, фірма буде заміщати ручну працю машинною і таким чином падає попит на працю; 2. при падінні цін на машини знижуються витрати виробництва при виготовлені різних обсягів продукції.

Фірмі із скороченням витрат вигідно реалізувати більшу кількість продукції, а це веде до зростання попиту на всі ресурси, в т.ч. і працю. Цей ефект обсягу продукції веде за собою ріст попиту на працю. Якщо ефект заміщення переважає ефект обсягу продукції, то зміни в ціні ресурсозамінника викликають односпрямовану зміну в попиті на працю. Якщо ефект обсягу продукції переважає ефект заміщення, то зміни в ціні ресурсозамінника викликають різноспрямовану зміну в попиті на працю.

Зміна в ціні взаємо-доповнюваного ресурсу веде до різноспрямованої зміни попиту на працю.

Крива попиту на працю підвищується коли: 1/ збільшується попит (а відповідно і ціна) на продукт, виготовлений цією працею; 2/ зростає продуктивність праці (МР); 3/ зменшується ціна на ресурсозамінника при умові, якщо ефект обсягу продукції сильніший ефекту заміщення; 4/ збільшується ціна на ресурсозамінника при умові, якщо ефект заміщення перевищує ефект обсягу продукції; 5/ знижується ціна на взаємодоповнюючий ресурс.

4.Еластичність попиту на ресурс

Еластичний попит - це попит для якого коефіцієнт еластичності (здатність купівельного попиту змінюватися в певних межах під впливом таких факторів як прибутки, ціни) більший ніж одиниця, процент зміни величини попиту більший процента зміни ціни товару.

Що ж визначає еластичність попиту на ресурс? Еластичність попиту на ресурс буде тим вищою: 1/ чим більше коефіцієнт зниження граничного продукту даного ресурсу; 2/ чим більше кількість названих ресурсозамінників (великовантажні автомобілі і кількість водіїв); 3/ чим вища еластичність попиту та пропозиції, тим більша ціна на ресурс; 4/ чим більша частка цього ресурсу в сукупних витратах виробництва.

34. Сукупна пропозиція та її детермінанти. Сукупна пропозиція (AS) – це вартість тієї к-сті кінцевих товарів і послуг, які пропонують на ринок (до продажу) усі виробники (приватні фірми й держ. підприємства) протягом року. Величина сукупної пропозиції – це величина сукупного випуску, яку всі виробники мають намір виробити й поставити на ринок (запропонувати до продажу на ринку) за кожного рівня цін. Чим вищий рівень цін, тим більша величина сукупної пропозиції. Вирішальними для проп-ції є ек-ні фак-ри: рівень технол. та вир-ва, здешевлення та заміна фак-ів вир-ва, дер-не стимул-ня ринк. конкур-ції; та соц. фак-ри: похід-ні класово-прфесійної струк-тури сус-ва , стан культури та освіти.