17.Єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Економічний лад суспільства.

Вони завжди перебувають у тісному взаємозв'язку і діалектичній єдності. Слід зазначити, що виробничі відносини похідні, вторинні щодо продуктивних сил. Нові продуктивні сили зароджуються в надрах старого устрою. Продуктивні сили — це результат практичної енергії попередніх поколінь людей. Продуктивні сили вимагають лише певної, а не довільної форми виробничих відносин, яка найбільш повно відповідала б наявним продуктивним силам. Так, надзвичайно низький рівень розвитку знарядь праці первісно-родового устрою спричиняв формування колективістських відносин. Виробничі відносини, перебуваючи в діалектичній єдності з продуктивними силами, не пасивні щодо останніх, а впливають на розвиток продуктивних сил. Більше того, нові, прогресивні виробничі відносини, що відповідають у певний момент часу характерові та рівневі розвитку продуктивних сил, виступають головним джерелом і вирішальним рушієм матеріального виробництва. Якщо ж виробничі відносини застаріли, не відповідають рівневі розвитку продуктивних сил, то вони уповільнюють, а то й гальмують, значною мірою розвиток останніх. Ця сторона взаємозв'язку між продуктивними силами і виробничими відносинами відображається в загальносоціологічній тенденції — відповідності виробничих відносин характерові та рівневі розвитку продуктивних сил.

Сукупність виробничих відносин складає

економічний лад суспільства. Економічний лад суспільства формується переважно вільною ініціативою громадян.

18. Сутність, зміст і типи економічних систем. Визначальні риси традиційної економічної системи, чистого капіталізму, змішаної, адміністративно-командної економіки. Економічна система — це особливим чином впорядкована система зв'язків між виробниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ і послуг. Це означає, що в економічній системі господарська діяльність людей завжди є організованою, скоординованою тим чи іншим чином. Сучасний світ характеризується наявністю різних економічних систем, які, виникнувши у тому чи іншому історичному періоді, не залишались незмінними, а постійно розвивались. Найбільше розповсюдження в світовій економічній літературі отримала класифікація економічних систем за двома ознаками: 1) формою власності на засоби виробництва; 2) способом координації (регулювання) економічної діяльності. На основі цих ознак виділяють такі економічні системи: 1) традиційна (натуральна) економіка; 2) централізовано-планова економіка; 3) ринкова економіка вільної конкуренції; 4) регульована ринкова (змішана) економіка. Визначальні риси традиційної (натуральної) економіки:• натуральна форма виробництва;• переважно общинна власність на засоби виробництва;• нерозвинений поділ праці; • патріархальна, родоплемінна організація суспільного життя; • визначальна роль природних ресурсів, переважання ручної праці; • безпосередній зв'язок виробництва і споживання, переважно зрівняльний розподіл виробленого продукту. Визначальні риси централізованої (планової, тоталітарної, командно-адміністративної) економічної системи: • товарна форма виробництва; • державна власність на засоби виробництва; • розвинена системи суспільного поділу праці; • продуктивні сили індустріального типу; • відсутність вільного підприємництва, придушення ринкових відносин; • жорстке державне керівництво економікою на основі директивного плану або планових нормативів. Основні ознаки ринкової економічної системи( чистий капіталізм):• товарна форма виробництва; • приватна власність як основа вільного підприємництва і вільної конкуренції; • розвинена система суспільного поділу праці; • продуктивні сили індустріального типу;

• ринок як система саморегулювання економіки на основі об'єктивного співставлення попиту і пропозиції, як механізм ціноутворення. Визначальні риси соціальне орієнтованої (регульованої) ринкової економічної системи: • товарна форма виробництва; • розвинена система суспільного поділу праці; • продуктивні сили постіндустріального типу; • антимонопольне регулювання і стимулювання недосконалої конкуренції; • економічний механізм побудовано на взаємодії вільного і державного регулювання; • соціальний захист населення.

19. Економічний зміст перехідного періоду. Особливу роль в сучасних умовах має перехідна економіка, тобто економіка, яка знаходився у стані докорінних змін переходу від одного стану до іншого, як в межах одного типу господарства до іншого. Економіка України знаходиться в стані перехідної економіки. Перехідна економіка України пов'язана із радикальним реформуванням централізовано-планової сис-ми й перетворення у ринкову. Серед завдань реформування цієї економічної системи є наступні: - зміни відносин власності, роздержавлення і приватизація; - створення умов для підприємств; - структура перебудови економіки; - розвиток ринкової інфраструктури; - створення правової і соціальної бази; - підвищення рівня життя і соціального захисту населення.

20. Власність як економічна категорія. Типи, форми і види власності. Тенденції розвитку відносин власності в світі. Поняття власності є одним із центральних курсів п. е. Це е. категорія, яка відображає відносини між суб’єктами з приводу володіння, користування, розпорядження суб’єктами власності (СВ). СВ є домашні господарства, підприємства, фірми, держава, а об’єктами – виробничі ресурси (ф-ри виробництва) і створений продукт – суспільне багатство. Відносини власності в е. розумінні це дуже складні господарсько-правові відносини між людьми, які існують у вир-ві. Всяке вир-во матеріальних благ є не що інше як привласнення людьми для задоволення їх потреб речовинних та природно-енергетичних ресурсів. Але нічого не можна привласнити поза суспільними відносинами, які встановлюють певні пріоритети привласнення всіх природних і створених багатств. Саме тому відносини власності охоплюють: 1. привласнення; 2. господарське використання матеріальних засобів; 3. е. їх реалізація. Нерідко власник засобів вир-ва не займається господарською діяльністю, а надає можливість іншим особам користуватися об’єктами чужої власності (оренда). Економічно власність реалізується тоді, коли приносить дохід її власнику. Відносини власності охоплюють весь господарський процес і пронизують відносини по виробництву, розподілу, обміну і споживанню корисних благ і послуг. Власність існує на 3-х рівнях: матеріально-натуральний (заводи, ферми і т. д.); юридичний (правове оформлення володіння, розпорядження ним та його використання); політично-е., який відображає реальне присвоєння результатів е. діяльності. Людство знає 2 типи власності (суспільну і приватну). Різноманітність форм власності охоплює: державну власність (загальнонародна, комунальна (муніципальна)); колективну власність (корпоративна (акціонерна), партнерська приватна і власність громадських і релігійних організацій); індивідуально-трудова (індивідуально-приватна, сімейно-приватна); змішана (державно-колективна, державно-приватна, іноземного капіталу). Сучасне ринкове господарство з точки зору відносин власності є змішаною економікою, якій властиве поєднання багатьох форм власності при провідній ролі модифікованої приватної власності. У зв’язку з переходом України до ринкової економіки відбувається поступове реформування структури власності, яке має забезпечити перехід від монополії фактично державної власності до відносин, які передбачають наявність різноманітних ф-м власності та конкурентних відносин між ними. Багатоукладна економіка передбачає можливість рівноправного функціонування багатьох форм власності. Перехід до багатоукладної економіки має здійснюватися шляхом стимулювання процесів роздержавлення та приватизації та приватизації економіки державно-соціального типу. Сам прцес роздержавлення здійснюється на підставі положень відповідних законів, прийнятих ВРУ. Це перш за все закон України “Про приватизацію майна державних підприємств”, “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, “Про приватизаційні папери”, “Про приватизацію житла”. Згідно з Законом України “Про власність” передбачаються такі ф-ми власності: 1. державна (комунальна); 2. колективна; 3. приватна; 4. змішана.

21. Форми суспільного господарства. Натуральне господарство та його основні риси. В своєму розвитку сус-во виділяє 2 основні форми гос-ва: натуральне та товарне гос-во. Історично першою формою сус-го гос-ва, при якому результати вир-ва використовуються для задоволення особистих потреб безпосередніх виробників. Натуральне гос-во характеризується примітивним поділом сус-ї праці, низьким рівнем продуктивних сил, замкнутістю організаційно-економ. зв*язків. Натуральне гос-во більш ґрунтувалося на земельній власності, яка являлася основою з усіх відносин власності. З розвитком продуктивних сил зростає вплив на суспільне вир-во товарних зв*язків, в надрах натурального гос-ва виникають відносини обміну продуктами праці – товарне вир-во.

22. Товарне вир-во – основа ринкової економіки. Умови і причини виникнення товарного вир-ва. Просте і розвинуте товарне вор-во. Обмін та його форми. Товарне вир-во – це форма сус-го вир-ва, яка заснована на вир-ві товарів і забезпечує взаємодію між виробником і споживачем через ринок (сфера обміну товару). Товарне вир-во – це такий тип організації економіки, при якому продукти праці використовуються для продажу на ринку або обміну. Товарне вир-во – ринкове вор-во. Товарне вир-во передбачає, що продукти вироблятимуться окремими приватними та відокремленими виробниками, кожен з яких спеціалізується на вир-ві одного певного товару. Товарне вир-во – це така форма організації сус-го вир-ва, яка зумовлена об*єктивними умовами: виникненням і поглибленням спеціалізації праці, розвитком сус-го поділу праці, дією закону економії часу, економічним відокремленням товаровиробників, самостійним рішенням питань гос-ї д-сті: що виробляти, якими засобами, які ресурси використовувати тощо. Виділяють наступні риси тов. вир-ва: 1) сус-ний поділ праці; 2) приватна власність на засоби вир-ва; 3) повна соц.-економічна відокремленість і самостійність товаровиробників; 4) економ. зв*язки між відокремленими виробниками здійснюються через обмін товарів; 5) товарне вир-во носить об*єктивний хар-р. В своєму розвитку товарне вир-во проходить 2 етапи, кожен з яких пов*язаний з існуванням двох типів товарного вир-ва: просте товарне вир-во та розвинуте товарне вир-во. Простому товарному вир-ву характерні такі рис: 1) суспільний поділ праці як основа тов. вир-ва; 2) приватна власність на засоби вир-ва і вироблений продукт; 3) економ. зв*язки між людьми починають носити економ. хар-р, так як вони здійснюються через ринок; 4) просте товарне вир-во має дуже обмежений хар-р. Розвинуте тов. вир-во є більш розвинутою формою тов. вир-ва. Йому характерні такі риси: 1) застосовується наймана праця, тобто товаром стає і роб. сила; 2) приватна власність на засоби вир-ва і продукту; 3) значне збільшення розмірів вир-ва і обсягу товару; 4) зростання суп. характеру вир-ва, яке працює на ринок; 5) тов. відносини носять всезагальний хар-р, тобто стає пануючим в економіці; 6) мета вир-ва: одержання прибутку власниками засобів вир-ва. Так як тов. вир-во – це така організація економіки, при якій продукт праці виробляється для ринку через обмін. Обмін – це відносини, які складаються між людьми з приводу купівлі-продажу товарів. Виділяють основні форми обміну: 1) проста форма обміну – один товар обмінюється на інший (); 2) розвинута форма обміну – один товар обмінюється на ряд інших товарів, але ця форма носить в собі суперечності і ускладнює сам процес обміну; 3) всезагальна форма обміну – багато товарів обмінюється на один товар, який є товаром еквівалентом по відношенню до цих товарів.

23. Товар та його властивості. Величина вартості товару: альтернативні теорії вартості. Товар – особлива форма продукту, коли він вироблений з метою обміну на інший продукт шляхом купівлі-продажу. Товаром може бути як речовий продукт, так і послуга, а також робоча сила, земля. Товар має дві властивості: 1. Задовольнити людську потребу; 2. Властивість обміну на інші товари. Перша називається корисністю, споживчою вартістю, а друга – міновою вартістю, або цінністю. Товар, як споживча вартість (корисність) – це річ (послуга), яка завдяки своїм властивостям, корисна для людей і може задовольнити якусь певну їх потребу. Суспільні потреби товар задовольняє через обмін на інші продукти. Мінова вартість – це властивість товару обмінюватися на інші товари в певних пропорціях у відповідності з кількістю суспільної праці, яка витрачена на його виробництво. Товар має цінність саме тому, що в ньому втілена праця, яка є субстанцією вартості. Величина вартості прямо зв’язана з кількістю праці, необхідної для його створення. Існує декілька теорій вартості. Теорія трудової вартості – висунута школою класичної політекономії, а потім завершена в економічному вченні К. Маркса. Ця теорія виходить з того, що зміст та величина вартості, як основа ціни, визначаються суспільно-необхідними витратами робочого часу на виробництво товару. Суспільно-необхідний робочий час – це час, який потрібен для виготовлення товару при даних суспільно-нормальних умовах виробництва і при середньому рівні вмілості та інтенсивності праці. Еволюція теорії трудової вартості привела до появи теорії грошової корисності. Вона сформована австрійською школою маржиналістів. Згідно цієї теорії вартість визначається мірою корисності блага, його корисного ефекту для споживача. Конкретним виразом суб’єктивної корисності блага є гранична корисність. З розвитком суспільного поділу праці з числа багатьох товарів, виділився особливий товар, який став еквівалентом для усіх інших. Так виникла загальна форма вартості, яка з часом замінена грошовою формою, тобто товаром-еквівалентом, усюди стають грошові метали, насамперед золото.

24. Походження, сутність і функції грошей. Теорії грошей. Гроші - це загальний еквівалент по відношенню до інших товарів, це також товар. Сутність грошей проявляється в їх функціях: міра вартості. засіб обігу, засіб нагромадження, засіб платежу, світові гроші. Сучасна економічна теорія виділяє перші три функції. Сутність міри вартості полягає в тому, що гроші є загальним втіленням і мірилом вартості, яка виражає вартість товару через її ціну. Ціна - це грошовий вираз вар-ті. Ціна товару залежить від вартості товару і від вартості золота. Чим більша вар-ть золота, тим менша ціна товару, тому що вона буде визначатися меншою ваговою кількістю золота. Вагову кількість золота в грошовій одиниці називають масштабом цін. Засіб обігу. Гроші виконують ф-ю засобу обігу, коли стають посередником при обміні, тобто купівлі-продажу (Т-Г-Т’). Засіб нагромадження. Золоті монети, паперові гроші випадають з обігу якщо услід за продавцем товару не здійснюється купівлі іншого товару, тобто немає проходження далі (Т-Г). Нагромадження грошей - це необхідний момент виробництва і його відтворення. Засіб платежу. Із виникненням кредитних відносин гроші стали виконувати ф-ю засобу платежу. Цю функцію гроші виконують також при сплаті боргів, податків, виплаті заробітної плати, дивідендів тощо. Світові гроші. Поява міжнародної торгівлі стала умовою для появи ще однієї функції грошей - світових грошей. Спочатку функцію світових грошей виконували повноцінні гроші – золото. На сучасному стані ф-ю світових грошей виконують грошові одиниці економічно розвинутих країн.

25. Закони грошового обігу. Гроші- це товар особливого роду, що виступає заг.еквівалентом вартості для усіх ін.товарів. Однією з ф-цій грошей є засіб обігу, коли гроші стають посередником у реалізації товару при їх обміні. При цьому поряд з обігом товарів існує і грошовий обіг. Суч.грошовий обіг утворює сукупність грошових засобів, які існують у 2-х формах: готівки і безготівкових грошей. За обсягом готівка (банкнота і розмінна монета) значно уступає безготівковим грошам (чекам та ін.грошовим засобамна банківських рахунках) . В суч. ек-ці функ-є велика різноманітність грошових засобів, що породжує проблему виміру грошової маси (сукупність усіх грошових засобів, які знах-ся в ек-ці в готівко-вій та безготівковій формах, забеспеч. Обіг товарів і послуг в маштабах всієї країнни, відібражає проп-цію грошей в ек-ці. Закон грошового обігу полягає у дотримуванні обігу необхідної кіль-ті грошей. Раніше користува-лися ф-лою, яка визнач. Необхідну кіль-ть готівки: КГ=(СЦ - (К+П) – ВР)/О, де КГ-необхідна кіль-ть готівки, забеспеч. товарний обіг; СЦ- сума цін реалізованих за рік товарів; К- річна сума цін товарів, проданих в кредит; П- сума платежів, що взаємно погашається не вимогаючи використання готівки; ВР- взаємопогасаючі розрахунки; О- швидкість обігу готівки. Ця ф-ла відображає закон обігу повноцінних (золотих грошей) або їх готівкових знаків (банкнот і розмінної монети) , але т. я. готівка складає 10%-15%, то більшість товарі і послуг реаліз-ся черезбезготівковий обіг, що явл. спеціфікою сис-ми нерозмінних кредитних грошей.Зростання значення безготівкого юбміну робить не придатним застосування описаного методу визначення необхідної кіл-ті грошей. Тепер для цього ширико викор-ють рівняння Фішера: MV=PQ, де М-готівка і безготівкові гроші; V-швидкість обігу грошей; Р-ціни товарів і коштів; Q- обсяг товарної маси (кіль-ть товарів і послуг). Звідси знаходимо необхідну для обігу грошову масу: M=(PQ)/V.