3.5 Особливості дій батальйону (роти) під час ведення бригадою (полком) маневреної оборони

Батальйон під час ведення бригадою (полком) маневреної оборони (оборони смуги забезпечення) (Слайд №16)веде бій, як правило, на декількох рубежах, послідовно відходить з одного на інший, широко застосовує вогневі засади, влаштовує загородження і здійснює руйнування.

На кожному рубежі батальйон займає район оборони, в якому створюються окремі ротні і взводні опорні пункти, які перехоплюють найбільш імовірні напрямки наступу противника і забезпечують утримання вигідних ділянок місцевості.

Бойовий порядок батальйону будується в один або в два ешелони з виділенням резерву або бронегрупи. Більша частина штатних і приданих батальйону вогневих засобів придається ротам. Вогневі засоби розташовуються таким чином, щоб мати можливість вести вогонь перед фронтом більшістю вогневих засобів, починаючи з граничних дальностей, прострілювати проміжки з сусідніми опорними пунктами, прикривати відхід рот першого ешелону вогнем підрозділів прикриття і заздалегідь відведених у глибину передових підрозділів.

Маневр батальйону на новий рубіж здійснюється з дозволу командира, якій вислав передовий загін.

Під час організації оборони на рубежі (у смузі забезпечення), командир батальйону, крім звичайних питань, визначає: порядок вогневого ураження противника з граничних дальностей і заборони швидкого переходу в атаку його головних сил; можливі напрямки маневру підрозділами і вогнем з метою недопущення обходу району оборони батальйону (ротних опорних пунктів); порядок виходу з бою (склад підрозділів прикриття, район збору і послідовність виходу з нього підрозділів); порядок здійснення маневру на інший рубіж, місця вогневих засад і влаштування загороджень і зруйнувань.

Під час постановки завдань командир батальйону (роти) у бойовому наказі додатково вказує підлеглим порядок виходу з бою, район збору батальйону (роти) і шлях маневру на наступний рубіж.

У двох чеченських кампаніях з’явилась різновидність розосередженої оборони - оборона за принципом осередкових дій. Її суть полягає в тому, що вона будується на широкому фронті при відсутності чітко вираженої лінії зіткнення з противником. В оперативному масштабі така оборона базується на автономному утриманні життєво важливих районів на окремих напрямках у поєднанні з діями військових маневрових груп шляхом створення вогневих мішків, системи інженерних загороджень перед фронтом, на флангах і на стиках між частинами (підрозділами). В тактичній ланці така оборона опирається на систему опорних пунктів окремих бойових груп (з проміжками 3-5 км) з круговою системою вогню і загороджень, рухомих заслонів, засідок, вогневих мішків, пересувних вогневих точок, сторожових застав та блокпостів, основу яких складали мотострілкові підрозділи, підсилені танками, самохідною артилерією (мінометами), ЗСУ, вогнеметами, інженерними підрозділами (фронт оборони механізованого батальйону в таких умовах може складати від 7-8 до 12-14 км). Склад даних формувань в кожному конкретному випадку визначається особливостями обстановки, що склалася на той час.

Перевага розосередженої оборони за принципом осередкових дій полягає в тому, що війська мають можливість обмеженими силами забезпечити контроль над значною територією, прикривати державний (адміністративний) кордон, захищати комунікації, тилові бази, нафтопроводи, при цьому втрати серед особового складу та техніки знижуються за рахунок фортифікаційного обладнання позицій та створення фальшивих об’єктів.

Досить широке використання в такій обороні отримали засадні дії, створення рухомих загороджень та керованих мінних полів. При цьому командири та штаби мали можливість проявляти широку творчу ініціативу у створенні вузлів опору, системи вогню та загороджень (в тому числі і рухомих), влаштуванні засідок, пасток, здійсненні маневру силами та засобами з метою закриття прогалин, розривів та проміжків між опорними пунктами.

Відмічаючи тактичні переваги такої оборони, неможливо не вказати і на деякі її недоліки. З часів війни французів в Індокитаї бандформування досить вміло використовують її уразливі сторони для проведення охоплень та обходів вузлів опору, проникнення у глибокий тил оборони, перекриття комунікацій, здійснення нальотів на місця розташування підрозділів, блокпостів, сторожових застав, пунктів управління, вогневих позицій артилерії, для влаштування засідок на дорогах. Лінійне розташування опорних баз, відсутність сильних резервів у ряді випадків робило таку оборону пасивною. Під час створення розосередженої оборони командири та штаби зіткнулись з багатьма труднощами в організації управління, взаємодії та всебічного забезпечення військ. Наприклад, командир не має можливості особисто спостерігати за ходом бою, проводити рекогносцировку традиційними методами, організовувати та здійснювати взаємодію одночасно з декількома роз’єднаними та виконуючими різні бойові завдання підрозділами.

Як показує досвід контртерористичної операції ЗС РФ в Чечні, оборона у ході операції застосовувалася, як, правило, у горах. Вона полягала в перехопленні найбільш важливих напрямків шляхів створення у вузлах доріг, дефіле вузлів опору і окремих опорних пунктів у поєднанні з розвинутою системою загороджень з метою створення умов, розчленовування угруповань противника і знищення їх вроздріб комплексною поразкою з різних (декількох) напрямків. Цей спосіб дій припускає відмову від лінійно зайнятих батальйонами позицій і перехід до оборони силами невеликих бойових груп в опорних пунктах, розосереджених по всьому просторі району оборони батальйону, що спираються на розвиту систему інженерних загороджень, шляхів маневру і запасних позицій вогневих засобів. У бойові групи можуть входити танки, БМП (БТР), ЗСУ, особовий склад зі стрілецькою зброєю. Склад груп визначається особливостями обстановки і дає можливість будувати бойовий порядок нетрадиційно.

Одним із ефективних способів оборонних дій було знищення противника з засад. Тому виникла необхідність створення в обороні принципово нової системи - системи засад – для забезпечення централізованого управління розвідкою, вогневою підтримкою підрозділів, які виділені для дій в засадах.

Система засад бригади, як показало дослідження, може складатися з 3-х районів (зон): передового, найближчого і району засад, які створюються в глибині смуги оборони.

Як варіант, передовий район засад – в смузі забезпечення в складі до трьох мв і одного –двох тв; найближчий район засад – у районах оборони батальйонів першого ешелону бригади до чотирьох – шести мв і одного-двох тв, і район засад в глибині оборони бригади до двох-трьох тв.

Результати досліджень, проведених російськими військовими, фахівцями показують, що система засад тільки передового району в смузі забезпечення дозволяє нанести до 15-20% втрат противнику, який долає смугу забезпечення, що складає до двох мпб.

На другому етапі операції, особливо в горах, широко застосовувалися не тільки одиночні і епізодичні вогневі засідки, але і системи районів засадних дій, такі способи, як засідка «виклик на себе», засідка з імітацією оточення противника, засідка на шляхах висування противника. До складу засідки, як правило, включався взвод (розвідувальний, мотострілковий, парашутно-десантний), посилений розрахунком 82-мм автоматичного міномета «Васильок», групою саперів, артилерійським коректувальником і авіанавідником.

Не менш раціональною по складу і можливостям є засідка у складі танка, БМП і 2-3 гранатометників, 2-3 кулеметників чи переносних установок ПТКР. Спосіб дій може бути наступним. На передбачуваних маршрутах висування противника сили і засоби засідки розташовуються так, щоб першими в бій вступали гранатометники. Зробивши 2-3 постріли по колоні, вони негайно відходять і сідають на БМП. Знищення частини бойовиків дезорганізує рух і створює труднощі у виході всієї колони з-під вогню. Крім того, частина сил противника змушена розгорнутися для знищення гранатометників, а в цей час з іншого напрямку відкриває вогонь БМП, що прикриває відхід гранатометників. Зробивши 1-2 пуски ПТКР і 5-7 черг із 30-мм пушки, БМП робить маневр на нову позицію. Її маневр прикриває танк вогнем з іншого напрямку. Після 5-6 пострілів він також робить маневр до нового місця засідки. Затримку руху противника командир підрозділу використовує для коректування вогню артилерії або наведення на ціль бойових вертольотів. Підрозділ, щоб виключити своє виявлення, під прикриттям артвогню, ударів авіації робить маневр до нового місця засідки.