2.1Підготовка оборони, що вона включає.

Підготовка оборони починається з одержанням бойового завдання від старшого командира.

Вона включає:

- організацію бою;

- підготовку батальйону (роти) до виконання бойового завдання;

- зайняття оборони, створення бойового порядку і системи вогню;

- інженерне обладнання району оборони (опорного пункту);

- заходи морально-психологічного забезпечення;

- практичну роботу командира батальйону (роти), його заступників і штабу батальйону в підпорядкованих підрозділах та інші заходи. (Слайд№12)

організацію бою включає:

- прийняття рішення;

- постановку бойових завдань підрозділам;

- рекогносцировку;

- організацію взаємодії і системи вогню, всебічного забезпечення бою та управління;

- розробку схеми району оборони батальйону, опорного пункту роти)

2.2. Тривалість і порядок роботи командира щодо організації оборони

Тривалість і порядок роботи командира щодо організації оборони залежать від умов переходу до оборони, отриманого завдання, віддалення противника і можливих його дій, характеру місцевості та наявності часу. Підготовка оборони за наявністю часу проводиться з виконанням заходів у повному обсязі, а якщо не вистачає часу - у скороченому обсязі в короткий термін. У всіх випадках постановка завдань не повинна затримувати зайняття підрозділами оборони й організацію ними системи вогню.

Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності зіткнення з противником, командир батальйону (роти) приймає рішення, доводить його до своїх заступників і командирів підрозділів, проводить рекогносцировку, в ході якої уточнює своє рішення, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію і систему вогню, всебічне забезпечення бою і управління. В призначений час він виводить батальйон (роту) у зазначений район оборони (опорний пункт) і організовує його інженерне обладнання.

Під час отримання завдання на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир батальйону (роти) організовує захоплення і закріплення вказаного (вигідного) рубежу. У ході закріплення рубежу він приймає рішення, ставить завдання підрозділам, організовує взаємодію і систему вогню, управління, захист від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, дає вказівки з основних питань всебічного забезпечення бою, організовує інженерне обладнання району оборони (опорного пункту). У подальшому він проводить рекогносцировку, у ході якої уточнює завдання підрозділам, порядок взаємодії, а якщо необхідно, й інші питання.

(Слайд№13)

Рішення командира на бій включає:

1.Замисел бою:

- напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;

- способи відбиття наступу і знищення противника, який вклинився в оборону, (якого противника, де, у якій послідовності і як розгромити з указанням порядку вогневого ураження і заходів для введення його в оману);

- бойовий порядок і систему опорних пунктів і вогневих позицій.

2.Бойові завдання підрозділам.

3.Основні питання взаємодії.

4.Організацію управління.

5.Крім того, можуть вказуватися питання по видах забезпечення

Інженерне обладнання району оборони (опорного пункту) починається негайно після визначення позицій підрозділам і вогневим засобам та організації системи вогню. В умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником інженерне обладнання району оборони (опорного пункту) здійснюється з широким застосуванням засобів механізації.

У першу чергу обладнуються інженерні загородження перед позицією бойової охорони і переднім краєм оборони; розчищаються смуги огляду й обстрілу; відриваються окопи на механізовані відділення, окопи для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), позиції засобів протиповітряної оборони та інших вогневих засобів; будуються спорудження для командно-спостережних пунктів, пунктів технічного спостереження, медичних пунктів; улаштовуються перекриті щілини на кожне відділення, екіпаж або обслугу; створюються ділянки суцільних траншей у взводному і ротному опорному пунктах; маскуються озброєння і техніка; обладнуються інженерні загородження в проміжках між підрозділами, на флангах і в глибині оборони; обладнуються вогневі рубежі для танкового батальйону (роти) і механізованого батальйону (роти) на бойових машинах піхоти, які знаходяться в другому ешелоні (резерві), готуються шляхи висування до цих рубежів і рубежів розгортання для контратак; обладнуються пункти водопостачання (водозабірні пункти).

У другу чергу дообладнуються ротні та взводні опорні пункти; відриваються окопи для танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) та інших вогневих засобів на запасних (тимчасових) вогневих позиціях, вогневих рубежах і в районах зосередження бронегруп; створюється та удосконалюється в бойовому й господарському відношенні система траншей і ходів сполучення в батальйонному районі оборони; дообладнуються командно-спостережні пункти, пункти технічного спостереження, медичний пункт; улаштовуються бліндажі на кожне відділення (екіпаж, обслугу), сховище на кожну роту (батарею) і сховище на командно-спостережному пункті батальйону (роти), укриття для озброєння, техніки, ракет, боєприпасів й інших матеріальних засобів; обладнуються основні фальшиві об'єкти в батальйонному районі оборони (опорному пункті); додатково улаштовуються інженерні загородження перед переднім краєм, у проміжках між опорними пунктами і на флангах, а також підготовляються шляхи маневру.

У подальшому розвивається система траншей і ходів сполучення в районі оборони (опорному пункті); нарощується система інженерних загороджень; додатково розвивається мережа шляхів маневру підрозділів, підвозу та евакуації; обладнуються фальшиві опорні пункти, траншеї, вогневі позиції та інші об'єкти.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником інженерні загородження встановлюються в першу чергу перед переднім краєм на найважливішому напрямку. Під час обладнання позицій підрозділу спочатку відриваються окремі окопи, які потім з'єднуються в окоп на відділення і траншею на взвод.

Інженерне обладнання району оборони (опорних пунктів, позицій) здійснюється всіма підрозділами, у тому числі підрозділами бойового, технічного забезпечення і тилу. Придані підрозділи інженерних військ виконують найбільш складні завдання.

Командир батальйону (роти) розробляє схему району оборони батальйону (опорного пункту роти).

Так, наприклад, на схемі опорного пункту роти вказуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них; положення противника; смуга вогню роти; опорні пункти взводів, їх смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, протитанкових, зенітних засобів; вогневі позиції та сектори обстрілу вогневих засобів, які забезпечують фланги роти і проміжки між взводними опорними пунктами, а на схемі опорного пункту механізованої роти - і приданих танків; ділянки зосередженого вогню роти і кожного взводу; рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових ракетних комплексів та інших вогневих засобів; район зосередження та вогневі рубежі бронегрупи; позиції й шляхи маневру кочуючих вогневих засобів; місця обладнання вогневих засідок; інженерні загородження й фортифікаційні спорудження; проходи в інженерних загородженнях для кочуючих вогневих засобів або тих, які діють у вогневих засідках; місця розгортання пунктів технічного спостереження, бойового постачання та медичного поста роти; місця командно-спостережних пунктів роти і взводів, розташування автомобілів механізованої роти. На схемі опорного пункту (бойової позиції) танкової роти, крім того, вказуються позиції доданого механізованого підрозділу та система вогню його засобів.

Схема району оборони (опорного пункту) є планом ведення оборонного бою. Її копія представляється командиру бригади, полку (батальйону).

Трете навчальне питання лекції. Ведення оборони механізованим батальйоном (ротою). (Слайд №14 )