1.3 Побудова оборони батальйону (роти).

Батальйону призначається район оборони, роті – опорний пункт. Ширина району оборони батальйону 3-5 км по фронту, 2-2,5 км у глибину. Опорний пункт роти 1-1,5 км по фронту і до 1 км в глибину.

(Слайд №7-8 )

Побудова оборони батальйону (роти) включає:

- бойовий порядок батальйону (роти);

- систему опорних пунктів і вогневих позицій;

- систему вогню;

- систему інженерних загороджень.

Бойовий порядок батальйону будується в два або один ешелони. При побудові бойового порядку в один ешелон виділяється резерв у складі не меншому, ніж взвод.

Залежно від завдання, яке виконується, та характеру місцевості батальйон може мати різне розташування рот. Одна з рот може бути висунута вперед або назад, утворюючи вогневий мішок, а на відкритому фланзі розташовуватися уступом.

Рота першого ешелону батальйону підготовляє опорний пункт на першій і другій траншеях з метою завдати противнику ураження вогнем усіх засобів і не допустити прориву ним переднього краю.

Рота другого ешелону батальйону підготовляє опорний пункт на третій, а іноді і на четвертій траншеї з метою не допустити прориву противником першої позиції, а при сприятливих умовах і знищити контратакою його підрозділи, які прорвалися через першу і другу траншеї.

Танкова рота (механізована рота на бойових машинах піхоти), крім того, підготовляє один - два вогневих рубежі, які можуть співпадати з рубежами розгортання для контратаки.

Рота (взвод), яка виділена в резерв батальйону, займає район зосередження, в якому підготовляє для оборони опорний пункт і знаходиться в готовності до виконання раптово виникаючих завдань.

Мінометна (артилерійська) батарея і гранатометний підрозділ, як правило, залишаються в підпорядкуванні командира батальйону і використовуються, як правило, в повному складі для підтримки бою механізованих рот першого ешелону. Іноді гранатометний підрозділ у повному складі може придавитися механізованій роті, яка обороняється на напрямку зосередження основних зусиль батальйону, або по відділенням придавитися ротам першого ешелону.

Протитанковий підрозділ батальйону, як правило, залишається в підпорядкуванні командира батальйону, займає позиції в опорних пунктах механізованих рот, у проміжках між ними або район зосередження і використовується, як правило, у повному складі на танконебезпечному напрямку для відбиття атак танків та інших броньованих машин противника, прикриття відкритого флангу і забезпечення контратаки. На закритій і пересіченій місцевості підрозділ може придавитися ротам першого ешелону.

Зенітний підрозділ батальйону діючий в його бойових порядках, призначений для знищення повітряного противника на гранично малих і малих висотах.

Бойовий порядок роти будується в один або два ешелони.

Залежно від характеру місцевості підрозділи механізованої (танкової) роти в опорному пункті можуть розташовуватися кутом назад, уступом та мати інше розташування, яке забезпечує найкращу організацію системи вогню перед фронтом і на флангах опорного пункту.

Придані механізованому (танковому) батальйону танкові (механізовані) підрозділи, як правило, перепідпорядковуються ротам і займають оборону в опорних пунктах взводів. Танкові підрозділи та механізовані підрозділи на бойових машинах піхоти, крім того, можуть використовуватися для дій у вогневих засідках.

Протитанкове відділення роти придається, як правило, механізованим взводам по обслугам. Іноді воно в повному складі використовується на напрямку зосередження основних зусиль роти.

Автомобілі механізованих рот розташовуються за другим ешелоном (резервом) батальйону разом з підрозділами забезпечення.

У бойовий порядок батальйону (роти), залежно від обстановки, входить бронегрупа та вогневі засідки.

Бронегрупа батальйону (роти) створюється з метою підвищення активності оборони і своєчасного посилення її стійкості на найбільш загрозливих напрямках, закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих ударів противника, і вирішення інших завдань, які потребують стрімких, маневрених дій і ефективного вогневого ураження противника, а також більш повного використання бойових можливостей танків, бойових машин піхоти і бронетранспортерів. В її склад можуть входити декілька танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів (як правило, без десанту), які виділені із підрозділів першого і другого ешелонів, що обороняються поза напрямками зосередження основних зусиль.

Вогнева засідка виставляється з метою нанесення противнику максимального ураження несподіваним вогнем прямою наводкою, кинджальним вогнем і застосуванням мінно-вибухових загороджень.

У вогневу засідку може виділятися взвод (відділення, танк), який посилений саперами.

Система опорних пунктів (бойових позицій) і вогневих позицій батальйону (роти) включає: позицію бойової охорони (створюється в батальйоні); опорні пункти рот (взводів), які об'єднані в район оборони батальйону (ротний опорний пункт); вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових ракетних комплексів та інших штатних і приданих вогневих засобів; траншеї і ходи сполучення. Система опорних пунктів і вогневих позицій готується в залежності від прийнятого рішення, бойових можливостей батальйону (роти), наявності часу і характеру місцевості.

Позиція бойової охорони створюється з метою недопущення раптового нападу противника і ведення ним наземної розвідки. У бойову охорону, як правило, висилається посилений взвод від батальйону першого ешелону, якому призначається позиція до 500 м по фронту на віддаленні до 2 км, яка готується до кругової оборони. Перед позицією взводу і на флангах влаштовуються загородження.

Управління бойовою охороною здійснює командир батальйону.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником бойова охорона не висилається. У цьому випадку завдання бойової охорони покладаються на підрозділи, які займають першу траншею.

Батальйонний район оборони обладнується трьома-чотирма траншеями і складається з опорних пунктів рот, позицій штатних і приданих вогневих засобів, пов'язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах району оборони.

Опорний пункт механізованої роти обладнується двома траншеями і включає опорні пункти механізованих взводів, позиції вогневих засобів роти і приданих підрозділів, пов'язані між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах опорного пункту роти.

Опорний пункт танкової роти включає опорні пункти танкових взводів і позицій приданих підрозділів. Придані танковій роті механізовані підрозділи займають позиції, як правило, попереду танків, а також у проміжках між танковими взводами і на флангах.

Проміжки між ротними опорними пунктами можуть бути до 1000 м, а між опорними пунктами взводів - до 300 м.

Перша траншея першої позиції є переднім краєм оборони. Перед нею створюються протитанкові і протипіхотні загородження. Передній край призначається старшим командиром і уточнюється на місцевості командиром батальйону.

Друга траншея обладнується на віддаленні 400 - 600 м від першої з таким розрахунком, щоб підрозділи, які її обороняють, могли своїм вогнем підтримувати підрозділи, що займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.

Третя (четверта) траншея обладнується на віддаленні 600 - 1000 м від другої (400 - 600 м від третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб підрозділи, які її обороняють, могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (третьою - четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони, а також використовувати її як вихідне положення для маневру на загрозливому напрямку.

Ходи сполучення використовуються для прихованого маневру підрозділів, ведення бою з противником, який вклинився в оборону, а також для евакуації поранених, подачі боєприпасів і продовольства. Ходи сполучення обладнуються окремими позиціями для вогневих засобів з таким розрахунком, щоб на кожен взвод було не менш одного ходу сполучення від першої траншеї до другої і на кожну роту не менш одного ходу сполучення від другої траншеї до третьої (четвертої), що дозволить у короткий термін організувати, в разі потреби, кругову оборону.

Вогневе ураження противника поділяється на загальне і безпосереднє.

Загальне вогневе ураження організується і здійснюється старшим начальником.

Безпосереднє вогневе ураження здійснюється в зоні відповідальності в інтересах дій рот першого ешелону під час вирішення окремих тактичних завдань в обмежений термін.

Слайд №9

Вогневе ураження противника здійснюється за наступними завданнями:

- вогнева заборона висування і розгортання;

- вогневе відбиття атаки підрозділами, які обороняються;

- вогневе ураження противника, який вклинився в оборону.

Вогнева заборона висування і розгортання здійснюється при зайнятті противником вихідного положення для наступу і починається з виявленням початку висування його підрозділів або досягненням встановленого рубежу, а при переході в наступ з положення безпосереднього зіткнення - з початком його вогневої підготовки атаки, але не пізніше початку висування танків з районів (позицій) очікування і продовжується до переходу в атаку. Вона має на меті затримати і дезорганізувати розгортання противника, порушити управління його підрозділами і зброєю, завдати втрат підрозділам його першого ешелону, знизити ефективність проведення ним вогневого супроводження.

Вогневе відбиття атаки підрозділами, які обороняються, починається з переходом противника в атаку і проводиться до завершення бою за утримання району оборони з метою заборони його прориву. Воно здійснюється з максимальним використанням можливостей артилерії та інших вогневих засобів шляхом нанесення противнику ударів і ведення усіх видів вогню, насамперед по танках, які атакують, і підтримуючих їх вогневих засобах, елементах систем управління підрозділами і зброєю, резервах та інших важливих об'єктах.

Вогневе ураження противника, який вклинився в оборону, проводиться з метою знищення його підрозділів, які прорвалися, рейдових загонів, повітряних (аеромобільних) десантів, диверсійно-розвідувальних формувань. Під час проведення контратак вогневе ураження противника здійснюється за періодами: вогнева підготовка контратаки і вогнева підтримка контратаки, які проводяться відповідно до загальних принципів вогневого ураження противника в наступі.

В оборонному бою під час вогневого ураження противника артилерія застосовує наступні види вогню:

вогонь по окремій цілі - вогонь батареї, взводу або гармати (міномету, бойової машини, установки протитанкових керованих ракет), який ведеться самостійно з закритої вогневої позиції, а також прямою наводкою, у тому числі високоточними боєприпасами;

зосереджений вогонь (ЗВ) - вогонь, який ведеться одночасно декількома батареями по одній цілі;

нерухомий загороджувальний вогонь (НЗВ) – суцільна вогнева завіса, яка створюється на одному (одинарний) або одночасно на декількох (глибокий НЗВ) рубежах перед фронтом противника, який атакує;

рухомий загороджувальний вогонь (РЗВ) - суцільна вогнева завіса, яка створюється на одному (одинарний НЗВ) або одночасно на двох (подвійний НЗВ) рубежах на шляху руху танків (бойових машин піхоти, бронетранспортерів) противника, яка послідовно переноситься на інші призначені рубежі по мірі виходу основної маси танків (бойових машин піхоти, бронетранспортерів), які атакують, із зони вогню.

Система вогню батальйону (роти) в обороні включає: ділянки зосередженого та рубежі загороджувального вогню артилерії і мінометів, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між ротними опорними пунктами й у глибині оборони; зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню усіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення, в першу чергу, танків і інших броньованих машин противника; підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження в короткий термін на будь-якому загрозливому напрямку або ділянці. Вона будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї батальйону (роти) і приданих вогневих засобів, засобів протиповітряної оборони у поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами.

Основу системи вогню батальйону складає протитанковий вогонь рот, штатних і приданих протитанкових засобів, артилерії прямою наводкою з урахуванням застосування на танконебезпечному напрямку протитанкового резерву і рухомого загону загороджень бригади.

Основу системи вогню роти складає вогонь танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів).

Бойові машини піхоти і танки розташовуються в опорному пункті роти (взводу) по фронту і в глибину на відстані до 200 м один від одного.

Бронетранспортери розташовуються на вогневих позиціях у глибині опорного пункту роти (взводу) у місцях, які забезпечують ведення вогню з кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.

Для вогневих засобів, крім основних, підготовляються запасні вогневі позиції, а для тих, які несуть чергування, танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів) - тимчасові вогневі позиції.

З метою введення противника в оману відносно системи вогню і розташування вогневих засобів можуть призначатися кочуючи гармати, танки і бойові машини піхоти, засоби протиповітряної оборони.

Готовність системи вогню визначається зайняттям вогневими засобами позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю ракет і боєприпасів.

Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали, інші протитанкові і протипіхотні перешкоди і підготовлені до зруйнування (мінування) об'єкти, які створюються перед позицією бойової охорони, переднім краєм, у проміжках і на флангах батальйону (роти) на всю глибину батальйонного району оборони відповідно до замислу бою в поєднанні з системою вогню, природними перешкодами і з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів.

Командно-спостережний пункт батальйону обладнується за ротами першого ешелону або в районі опорного пункту роти другого ешелону (резерву) батальйону на відстані до 2 км від переднього краю оборони батальйону.

Командно-спостережний пункт роти обладнується, як правило, в глибині опорного пункту на віддаленні до 800 м від свого переднього краю в такому місці, яке забезпечує спостереження за місцевістю перед фронтом і на флангах оборони роти, а також огляд, по можливості, всього опорного пункту й зручність управління підрозділами.

(Слайд№10)

Друге навчальне питання лекції. Підготовка оборони механізованого батальйону (роти).

(Слайд№11)