3.3. Основна частина роботи

Ця частина роботи за обсягом є найбільша. Кількість і послідовність розділів залежить від характеру роботи (два-чотири розділи й декілька підрозділів).

В основній частині подається опис виявлених фактів, узагальнення вже відомих даних із урахуванням нових наукових позицій, акцентується увага на аспектах, які раніше не висвітлювалися тощо.

Матеріал тексту має містити дискусійні питання, пов’язані з переглядом усталених позицій та уявлень, оригінальні погляди автора на розв’язання проблеми, авторську аргументацію з тих чи інших міркувань.

Основна частина кваліфікаційної роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.

Кожний розділ починають з нової сторінки. Якщо текст основної частини ділиться на кілька складових, тоді маємо в назві "Розділ", а коли передбачаються ще й параграфи - тоді "Глава".

Наприкінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладом наведених у розділі наукових і практичних результатів (обсяг висновків до розділу – 0,5–1,5 сторінки тексту).

Рукопис основної частини роботи повинен здійснюватися аргументовано з посиланнями на першоджерела та літературу відповідно до сучасних правил ведення бібліографії.

3.4. Висновки

Висновки – це положення, що виносяться автором на захист. Заключні висновки, що вміщуються на 4-5 сторінках, є основним підсумком часткових узагальнень, зроблених у розділах роботи. Особливо важливо, щоб на ті питання, які були порушені студентом у вступній частині (у визначених завданнях), було дано аргументовані відповіді і щоб і мета, яку ставив перед собою автор, знайшла свою реалізацію у формі конкретних наукових положень і практичних рекомендацій.

Висновки наприкінці роботи не повинні підмінюватися механічним підсумуванням висновків, що наводилися наприкінці розділів, а мають містити підсумкові результати дослідження. Часто висновкові положення подаються у вигляді певної кількості пронумерованих абзаців.

3.5. Список джерел і літератури

Завершення написання кваліфікаційного дослідження закінчується складанням списку першоджерел і літератури. Приклад оформлення відомостей подано в Додатку 11.

Список використаних джерел і літератури може мати такі розділи:

І. Джерела, які розбиваються на дві групи:

а) неопубліковані джерела (матеріали судово-слідчих органів, архівні документи);

б) опубліковані джерела (публікації документів, літописи, хронічки, акти державного законодавства, соціально-економічні статистичні збірники, дипломатичні документи, матеріали періодичної преси, мемуари, тематичні збірники документів).

II. Література (складається в алфавітному порядку прізвищ авторів, а у випадку відсутності автора – за назвою книжки, збірників тощо). Список літератури можна згрупувати за таким принципом:

1) Монографії, збірники, брошури.

2) Матеріали наукової періодики (статті).

3.6. Додатки

Додатки не є обов’язковим елементом кваліфікаційної роботи, однак вони підвищують рівень довіри до результатів дослідження, свідчать про їхню достовірність.

За формою до додатків належать: таблиці допоміжних цифрових даних; схеми; графіки; карти; ілюстрації; зразки анкет; опитувальних листів; копії документів та ін.

Додатки подають після списку використаних джерел, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки та мати заголовок. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток ..." і велика літера. (Наприклад: «Додаток А», «Додаток Б»).