- •Структура і типи філософського знання: історія і сучасність.
- •Філософські ідеї в культурі Київської Русі.
- •Основні функції філософії: сучасні інтерпретації.
- •Проблема людини в філософії ф.Ніцше.
- •Світогляд як форма самоусвідомлення людини.
- •Філософські аспекти суспільно-політичного вчення н.Макіавеллі.
- •Філософські ідеї т.Г.Шевченка.
- •Історичні типи світогляду: межи взаємозв'язків.
- •Соціальні утопії епохи Відродження як ранні форми ненаукового прогнозування.
- •Соціально-філософські погляди м.Драгоманова і їх значення для формування національної самосвідомості українців.
- •Філософія і світогляд. Ідеалізм та матеріалізм.
- •Онтологическая сторона основного вопроса философии
- •Идеализм
- •Натурфілософія епохи Відродження і її світоглядне значення.
- •Д.Чижевський як історик української філософії.
- •Соціокультурні передумови виникнення і розвитку філософії.
- •Проблеми людини та її виховання у філософії Просвітництва.
- •К. Юнг про „колективне несвідоме” та психологічні типи.
- •Личное бессознательное
- •Коллективное бессознательное
- •Экстраверсия и интроверсия по Юнгу
- •Структура личности по Юнгу
- •Західна і Східна парадигми філософування: порівняльний аналіз.
- •Філософське вчення м.Монтеня і його культурно-світоглядне значення.
- •Значение философии Монтеня:
- •Структура психики за з. Фрейдом.
- •Філософія стародавньої Індії: її витоки та особливості.
- •Пять этических принципов, которые должны выполнять джайны
- •Проблема методу в філософії і науці Нового часу.
- •Філософія з.Фрейда і її еволюція.
- •Розвиток соціально-політичних вчень в філософії Давнього Китаю. Конфуцианство
- •Даосизм
- •Легализм
- •Проблема субстанції в філософії Нового часу.
- •1. Архаический (философия «ранней Греции»):
- •2. Классический (философия «классической Греции»):
- •Ф. Бекон: розробка індуктивного методу.
- •Космологізм досократичної філософії.
- •Р. Декарт. Ідея наукового методу.
- •Екзистенціалізм с. К’єркегора.
- •Епікур про сутність світу та людини.
- •Теория познания Эпикура – кратко
- •Представления Эпикура о богах – кратко
- •Этическая концепция Эпикура и его учение о счастье
- •Значение Эпикура в истории античной философии
- •Порівняльний аналіз соціально-політичних вчень т.Гоббса і Дж. Локка та їх культурно-світоглядне значення.
- •Трактат «Левиафан»
- •Сучасний екзистенціалізм: Сартр, Камю.
- •Софізм. Протагор.
- •Піфагорійська школа.
- •Гармония в пифагорейской философии
- •Пифагорейское учение о вселенной
- •Гармония сфер
- •Пифагорейское учение о переселении душ
- •"Філософія серця" г.С.Сковороди і її гуманістичне значення.
- •Атомізм. Демокрит.
- •Г. Лейбніц та його монадологія.
- •Елейська школа: Геракліт.
- •Філософія Ксенофана
- •Вчення Парменіда про буття
- •Апорії Зенона Елейського
- •Висновки:
- •Б. Спіноза: вчення про субстанцію.
- •Російській космізм.
- •Мілетська школа: Фалес, Анаксімандр, Анаксімен.
- •Філософсько-педагогічні ідеї і.Канта.
- •Проблеми людини в філософії Сократа.
- •Філософія Платона. Сущность философии по Платону
- •Платон о диалектическом методе философского познания
- •Мир вещей и мир идей у Платона – кратко
- •Учение Платона о душе – кратко
- •Учение Платона о государстве – кратко
- •Філософія Аристотеля.
- •Разделы философии Аристотеля
- •Логика Аристотеля – кратко
- •Метафизика Аристотеля
- •Физика Аристотеля – кратко
- •Аристотель о душе
- •Аристотель о природе
- •Этика Аристотеля
- •«Поэтическая философия» Аристотеля
- •Теорія ідей Платона та її критика Аристотелем.
- •Формы правления по Платону
- •«Идеальное государство» по Платону
- •Формы правления по Аристотелю
- •«Идеальное государство» по Аристотелю
- •Елліністична філософія.
- •Неоплатонізм і його значення для становлення і розвитку середньовічної філософії.
- •Система і методи філософії Гегеля.
- •Прагматизм і його методологічні орієнтації.
- •Антропологічний принцип в філософії л.Фейєрбаха.
- •Методологічні орієнтації нео- і постпозитивізму.
- •Західноєвропейська філософія середньовіччя: п. Абеляр, ф. Аквінський.
- •К. Маркс про відчуження. Проблема людини.
- •Фома Аквінський про людину та Бога
- •Філософія к. Маркса: методи та принципи.
- •Еволюція філософії марксизму у XX ст.: західні і східні концепції.
Соціально-філософські погляди м.Драгоманова і їх значення для формування національної самосвідомості українців.
М.Драгоманов. Особливу увагу М. Драгоманов приділяв гуманітарному знанню, яке, на його думку, є джерелом моральної обов'язковості, вважав, що кожний політичний діяч повинен мати гуманітарну освіту. Гуманітарне знання — космополітичне, воно передбачає пріоритетність загальнолюдського над класовим, інтернаціонального над національним.
У загальному розумінні для М. Драгоманова воно постає чимось близьким до історичного розуму Гегеля. Однак на відміну від останнього гуманітарне знання є відносним, бо його вияви у вигляді політики, правових, ідеологічних, моральних, художніх норм і принципів завжди оцінюються стосовно до гуманістичного самовідчуження особистості, до вимог розвитку живого життя.
Міра людського, гуманістичного, за Драгомановим, ніколи не дана наперед. Її мають завжди відкривати людська і суспільна індивідуальності заново. Еволюція людей є й еволюцією ідей, що структуруються соціальною та індивідуальною поведінкою людства.
Людину і суспільство М. Драгоманов розглядав як «річ дуже складну», розвиток яких зумовлюється багатьма чинниками. На думку вченого, якість процесу розвитку і особливо його представників у будь-якому історичному русі залежить від безлічі умов: характеру народу та його інстинктів, розвинених колишньою історією, ступеня його розумового розвитку, однорідності суспільства та зв'язку між його частинами, а також від ступеня і форм реакції старого порядку до нового.
Зрозуміло, що, звертаючись до реалій життя суспільства, М. Драгоманов не міг не помітити ролі та значення в ньому економіки. Саме в економіці він намагався знайти причини експлуатації трудящих, підкреслюючи, що збагачення панівних класів відбувалося через недоплату працюючим, і звідси доходив висновку про те, що експлуатація буде існувати доти, поки усі фабрики і заводи, земля не стануть власністю тих, хто працює.
Висновок, як бачимо, близький до марксистського, проте якщо для Маркса головним рушієм історії поставала боротьба класів, то для М. Драгоманова — властива людині як суспільній істоті потреба в самодіяльності, де боротьба класів, політичні та національні рухи є тільки похідними і змінними формами її історичного самовизначення, оскільки основою всього постає людська особистість у своєму прагненні до свободи та добробуту.
Визнаючи об'єктивність історичних закономірностей, М. Драгоманов не сприймав гегелівського розуміння та ототожнення історичної закономірності і доцільності, що вело до втрати особистості, привнесення її в жертву анонімній всезагальності історичного прогресу. Останнє, як відомо, знайшло свій відбиток і в марксизмі, який, зберігаючи провіденціалізм гегелівської схеми, надав їй лише нову форму — ідею гегемонії класів згідно зі ступенями соціально-економічних формацій.
Крім матеріально-економічних чинників у розвитку суспільства М. Драгоманов великого значення надавав і духовним, мислячи саму соціальну еволюцію як безперервний ряд спроб гуманістичного структурування суспільства, рівнодіючими якого виступали не тільки соціально-економічні відносини наявної формації, геополітичні чинники, а й рівень загальнолюдської культури, осягнутої його представниками на певний історичний момент розвитку, міра їх оволодіння історично-гуманістичними знаннями.
Не ставлячи «наперед ніяких громадських інтересів, ні культурних, ні політичних, ні економічних», а розглядаючи «всі нарівні — всі вкупі», все-таки наголошував, що прогрес цивілізації «виражається і в свою чергу зумовлюється головним чином силою свідомості наукової, політичної, моральної». Це положення, власне, й поставало основою пошуків ученим переходу до нового суспільного ладу, розв'язання національного питання, без якого він не мислив розвитку суспільства.
Виступаючи проти поділу народів на корінних і некорінних, М. Драгоманов підкреслював, що кожна громада в межах компактного проживання повинна мати умови для свого національно-культурного розвитку, національно-адміністративного самоврядування. У такій федеративній спілці спілок законним володарем України є не тільки українці, а й інші народи, що споконвіку працювали на ній, вносячи свій доробок у розвиток її матеріальної та духовної культури.
За оцінкою А. Круглашова, для М. Драгоманова завжди залишалася опора на загальнолюдські цінності як визнання пріоритету універсальної, всесвітньої єдності людської, в якій загальнолюдське не перекреслює національно-осібне. На нашу думку, така оцінка творчості Драгоманова має більше підстав для існування, ніж нападки на нього Д. Донцова.
№ 5