- •Структура і типи філософського знання: історія і сучасність.
- •Філософські ідеї в культурі Київської Русі.
- •Основні функції філософії: сучасні інтерпретації.
- •Проблема людини в філософії ф.Ніцше.
- •Світогляд як форма самоусвідомлення людини.
- •Філософські аспекти суспільно-політичного вчення н.Макіавеллі.
- •Філософські ідеї т.Г.Шевченка.
- •Історичні типи світогляду: межи взаємозв'язків.
- •Соціальні утопії епохи Відродження як ранні форми ненаукового прогнозування.
- •Соціально-філософські погляди м.Драгоманова і їх значення для формування національної самосвідомості українців.
- •Філософія і світогляд. Ідеалізм та матеріалізм.
- •Онтологическая сторона основного вопроса философии
- •Идеализм
- •Натурфілософія епохи Відродження і її світоглядне значення.
- •Д.Чижевський як історик української філософії.
- •Соціокультурні передумови виникнення і розвитку філософії.
- •Проблеми людини та її виховання у філософії Просвітництва.
- •К. Юнг про „колективне несвідоме” та психологічні типи.
- •Личное бессознательное
- •Коллективное бессознательное
- •Экстраверсия и интроверсия по Юнгу
- •Структура личности по Юнгу
- •Західна і Східна парадигми філософування: порівняльний аналіз.
- •Філософське вчення м.Монтеня і його культурно-світоглядне значення.
- •Значение философии Монтеня:
- •Структура психики за з. Фрейдом.
- •Філософія стародавньої Індії: її витоки та особливості.
- •Пять этических принципов, которые должны выполнять джайны
- •Проблема методу в філософії і науці Нового часу.
- •Філософія з.Фрейда і її еволюція.
- •Розвиток соціально-політичних вчень в філософії Давнього Китаю. Конфуцианство
- •Даосизм
- •Легализм
- •Проблема субстанції в філософії Нового часу.
- •1. Архаический (философия «ранней Греции»):
- •2. Классический (философия «классической Греции»):
- •Ф. Бекон: розробка індуктивного методу.
- •Космологізм досократичної філософії.
- •Р. Декарт. Ідея наукового методу.
- •Екзистенціалізм с. К’єркегора.
- •Епікур про сутність світу та людини.
- •Теория познания Эпикура – кратко
- •Представления Эпикура о богах – кратко
- •Этическая концепция Эпикура и его учение о счастье
- •Значение Эпикура в истории античной философии
- •Порівняльний аналіз соціально-політичних вчень т.Гоббса і Дж. Локка та їх культурно-світоглядне значення.
- •Трактат «Левиафан»
- •Сучасний екзистенціалізм: Сартр, Камю.
- •Софізм. Протагор.
- •Піфагорійська школа.
- •Гармония в пифагорейской философии
- •Пифагорейское учение о вселенной
- •Гармония сфер
- •Пифагорейское учение о переселении душ
- •"Філософія серця" г.С.Сковороди і її гуманістичне значення.
- •Атомізм. Демокрит.
- •Г. Лейбніц та його монадологія.
- •Елейська школа: Геракліт.
- •Філософія Ксенофана
- •Вчення Парменіда про буття
- •Апорії Зенона Елейського
- •Висновки:
- •Б. Спіноза: вчення про субстанцію.
- •Російській космізм.
- •Мілетська школа: Фалес, Анаксімандр, Анаксімен.
- •Філософсько-педагогічні ідеї і.Канта.
- •Проблеми людини в філософії Сократа.
- •Філософія Платона. Сущность философии по Платону
- •Платон о диалектическом методе философского познания
- •Мир вещей и мир идей у Платона – кратко
- •Учение Платона о душе – кратко
- •Учение Платона о государстве – кратко
- •Філософія Аристотеля.
- •Разделы философии Аристотеля
- •Логика Аристотеля – кратко
- •Метафизика Аристотеля
- •Физика Аристотеля – кратко
- •Аристотель о душе
- •Аристотель о природе
- •Этика Аристотеля
- •«Поэтическая философия» Аристотеля
- •Теорія ідей Платона та її критика Аристотелем.
- •Формы правления по Платону
- •«Идеальное государство» по Платону
- •Формы правления по Аристотелю
- •«Идеальное государство» по Аристотелю
- •Елліністична філософія.
- •Неоплатонізм і його значення для становлення і розвитку середньовічної філософії.
- •Система і методи філософії Гегеля.
- •Прагматизм і його методологічні орієнтації.
- •Антропологічний принцип в філософії л.Фейєрбаха.
- •Методологічні орієнтації нео- і постпозитивізму.
- •Західноєвропейська філософія середньовіччя: п. Абеляр, ф. Аквінський.
- •К. Маркс про відчуження. Проблема людини.
- •Фома Аквінський про людину та Бога
- •Філософія к. Маркса: методи та принципи.
- •Еволюція філософії марксизму у XX ст.: західні і східні концепції.
Філософські ідеї т.Г.Шевченка.
Після Г.Сковороди вперше з новою силою зазвучала філософія українського духу у творчості Великого Українця, Генія і Пророка Т.Г.Шевченка (1814-1861). Ця філософія глибоко індивідуальна, особиста і, разом з тим, ґрунтувалась на національній ідеї українського народу, його ментальності
У філософії Шевченка — відображення щирої і беззахисної у своїй відкритості душі мислителя, розвитку відтвореного розуму, інтелекту, що простежує життя людське у все об’ємності: і в конкретній долі сестри-кріпачки, і в історичній долі цілих народів. Філософія тому й є мудрістю, що вона здатна творити світоглядне диво: особистий, внутрішньо-мистецький світ Тараса Шевченка, переплавлений в литво філософських узагальнень, постав у таких образах, в яких сам народ упізнавав свою душу, прочитав свою історію, зазирнув у своє майбутнє.
Філософія Т.Шевченка виростає насамперед з конкретно-узагальненого ставлення до любові, надії і віри. Саме з любові до України виникає шевченківська філософія пробудження людської гідності, смутку-жалю знівеченого життя, сили протесту і бунтарства. Улюблений герой Шевченкових поезій і картин — лицар народний, повстанець-гайдамака, козак-запорожець, що виступає оборонцем рідного краю, носієм народної правди і честі. Гнів мислителя спрямований передовсім проти різних утискувачів, прийшлих і доморощених. Філософський подвиг Т.Шевченка, вся вибухова сила його творчості полягає в тому, що він зумів серед мертвої тиші, яка покірливо мовчала задухою страху, ненависті, підозри, загальної заціпенілості, посіяти надію.
Життя цієї надії починається з оспівування свободи. Шевченко показує, що нездоланність людського духу виявляється і в тому, що безстрашних співців свободи народжують най похмуріші часи, бунтівний голос покривджених соціальних низів. Вінець Шевченкової творчості — це спів свободі, уславлення свободи, цієї першої й неодмінної передумови людського поступу, добробуту й щастя. До най волелюбніших книг усіх часів належить "Кобзар", він наскрізь просякнутий прагненням свободи, передчуттям її неминучості. Шевченківська творчість пронизана вірою в незнищенність людини, вірою в те, що людина ніколи не змириться з безправством, рабство ніколи не визнає за норму існування.
Філософський характер творчості Т.Шевченка відображає її народність, коли кожне явище життя розглядається мовби очима народу, з позицій народу, кожна подія минувшини чи сьогодення вимірюється мірою народної моралі, чистотою й цнотливістю душі трудової людини. Завдяки народності виявляє себе оригінальність шевченківського бачення світу, інтенсивність його світосприймання. Для філософії Т.Шевченка характерне нове, мистецько-поетичне розуміння співвідношення стихійного і закономірного. Так, поезія Т.Шевченка багато в чому зобов'язана фольклорній стихії, в якій синтезувались в єдине ціле безпосередні враження життя і символіка народної пісні, буйна уява народної міфології і надбання світової культури, скарби знань, що відкрились художникові-професіоналові.
Шевченкова філософія багата емоційною наснагою образів, широтою і діяльністю асоціативного мислення. В ній крізь людський біль, крізь індивідуальне раз у раз проступає вселюдське: біблійна далеч історії тут мудро перегукується із сьогоденням, досвід минувшини — з сучасним життям і прагненням народів світу. У цьому розумінні філософія Т.Шевченка невичерпна. Нові, прийдешні покоління знаходитимуть у ній синтез народного і вселюдського досвіду, як ми знаходимо його в книгах древніх, що вік їхній вимірюється тисячоліттями.
№ 4