- •1.Ключові визначення теорії управління: «управління», «менеджмент», «адміністрування», «керування»
- •2. Необхідність управління організаціями
- •3. Менеджмент як наука і мистецтво управління
- •4. Менеджмент як вид професійної діяльності
- •5. Передумови виникнення науки управління
- •6. Класичний підхід до менеджменту
- •7. Поведінковий підхід до менеджменту
- •8. Кількісний підхід до менеджменту
- •9.Інтегровані підходи до управління: процесний, системний, ситуаційний
- •10. Перспективи розвитку менеджменту
- •11. Поняття організації. Роль організацій в сучасному суспільстві
- •12. Основні терміни, що використовуються для визначення організацій
- •13. Класифікація організацій
- •14. Внутрішнє середовище організації та його складові
- •15. Підсистеми внутрішнього середовища організації
- •16. Зовнішнє середовище організації
- •17. Поняття управлінського рішення. Управлінське рішення як комплексний акт.
- •18. Класифікація управлінських рішень
- •19. Вимоги до управлінських рішень
- •20. Фактори та умови прийняття управлінських рішень
- •21. Технології прийняття управлінських рішень
- •22. Класифікація методів обгрунтування управлінських рішень
- •23. Сутність планування як функції управління
- •24.Цілі управлінського планування. Класифікація цілей.
- •25. Стратегічне планування
- •26. Стратегія фірми та її основні складові
- •27. Види стратегій
- •28. Методи оцінки зовнішнього середовища організації
- •29. Методи оцінки внутрішнього середовища організації
- •30. Сутність функції організування та її місце в системі управління
- •31. Розподіл праці
- •32. Департаменталізація
- •33. Делегування повноважень
- •34. Встановлення діапазону контролю
- •35. Координація робіт
- •36. Поняття та основні складові організаційної структури управління
- •37. Бюрократичні організаційні структури
- •38. Адаптивні організаційні структури
- •39. Зміст поняття «мотивація» та її механізм
- •40. Теорія ієрархії потреб а. Маслоу
- •41. Теорія потреб Девіда МакКлеланда
- •42. Двофакторна теорія мотиваційної гігієни ф. Герцберга
- •43. Теорія очікування
- •44. Теорія справедливості
- •45. Комплексна теорія мотивації Портера-Лоулера
- •46. Сутність контролю та його функції
- •47. Види контролю
- •48. Основні етапи процесу контролю
- •49. Поведінкові аспекти контролю
- •50. Інформація, її види та роль в менеджменті
- •51. Вимоги, що пред`являються до інформації
- •52. Поняття комунікації, її основні цілі і функції
- •53. Комунікаційний процесс
- •54. Різновиди комунікацій
- •55. Неформальні комунікації
- •56. Управління комунікаційними процесами
- •57. Основи керівництва: повноваження, вплив, влада
- •58. Поняття та загальна характеристика керівництва та лідерства
- •59. Автократично-демократичний континуум стилів керування
- •60. Континіум стилів керування к. Леівна
- •61. Діапазон стилів керування л. Лайкерта
- •62. Двомірна трактовка стилів керування
- •63. Управлінська ришітка Блейка і Мутона
- •64. Інші поведінкові концепції лідерства
- •65. Ситуаційна модель керування ф. Фідлера
- •66. Теорія Життєвого циклу п. Херсі і к. Бланшера
- •67. Зміст категорії “ефективність управління”
- •68. Концепції визначення ефективності управління
- •69. Підходи до оцінки ефективності управління
- •70. Напрямки підвищення ефективності управлінської праці
4. Менеджмент як вид професійної діяльності
Менеджмент часто розглядається і як вид професійної діяльності. З цієї точки зору для розуміння сутності менеджменту важливо знати, хто такі менеджери і чим їх діяльність відрізняється від діяльності інших категорій робітників. Директор, керівник групи, начальник, завідувач тощо - всі ці слова позначають посади. Люди, які обіймають ці посади можуть бути об’єднані загальним поняттям «менеджер», оскільки можна визначити наступні спільні для них ознаки діяльності: менеджер керує роботою одного або декількох співробітників; менеджер управляє частиною або всією організацією в якій він працює; менеджер отримує певні повноваження та приймає в межах цих повноважень рішення, які будуть мати наслідки для інших співробітників.
Менеджер – це людина, яка займає постійну керуючу посаду і наділена повноваженнями і приймає рішення за певними видами діяльності організації, яка функціонує в ринкових умовах.
Розрізняють наступні сфери менеджменту: виробничий менеджмент; фінансовий менеджмент; управління персоналом; управління дослідженнями та розробками; фінансовий облік; маркетинг; загальна адміністрація.
В залежності від того, скількома компонентами організації управляє менеджер розрізняють три рівні менеджменту:
1. Вищий.До вищого рівня відноситься невелика група основних керівників організації. Це президент (директор), віце-президенти (заступники), головний виконавчий директор. На вищому рівні менеджменту формулюються місія та організаційні цілі, визначається загальнокорпоративна стратегія та основні задачі її реалізації, приймаються рішення щодо виходу на нові ринки, випуску нової продукції, залучення інвестицій тощо.
2.Середній рівень менеджменту є відповідальним за розробку та реалізацію оперативних планів та процедур впровадження тих рішень, які прийняті вищим керівництвом організації. Менеджери середнього рівня мають досить широку свободу дій щодо реалізації планів. Вони, наприклад, самостійно визначають: скільки необхідно найняти нових робітників; яке нове обладнання придбати; як використовувати засоби масової інформації для реклами тощо. До цього прошарку входять менеджери-керівники виробничих та функціональних підрозділів організацій.
Нижній. Менеджери нижчого рівня управляють та координують діяльність операційних виконавців. До цієї категорії зокрема відносяться керівники секторів, груп, майстри, бригадири тощо.
5. Передумови виникнення науки управління
Потреба в науці про менеджмент з'явилася наприкінці XIX — на початку XX ст., що було зумовлено появою машинного виробництва. Саме тоді почали формуватися великі підприємства, на яких працювали десятки, сотні, навіть тисячі людей. У зв'язку з цим виникли проблеми планування їх діяльності, організування робочих місць, створення ефективної системи стимулювання працівників, розроблення технологічних процесів, забезпечення точного обліку, контролю тощо. Саме розвиток -машинного виробництва зумовив необхідність дослідження економістами, соціологами, психологами та технологами закономірностей управління людьми, з'ясування тенденцій розвитку виробничо-господарської діяльності під дією управлінського впливу, розроблення стандартних положень, інструкцій тощо. У процесі цих наукових досліджень було сформульовано перші принципові положення, вироблено механізми та рекомендації щодо управління виробничо-господарською діяльністю.