47. Види контролю

Попередній контроль здійснюється до початку трансформаційного процесу і спрямований на перевірку кількості та якості усіх вхідних ресурсів у організацію (фізичних, людських, інформаційних, фінансових тощо), перш ніж вони стануть частиною організації.

Поточний контроль здійснюється безпосередньо впродовж трансформаційного процесу. Він ґрунтується на вимірюванні фактичних результатів діяльності і оперативному реагуванні на відхилення, що виникають.

Заключний контроль відбувається після завершення трансформаційного процесу, його об’єктом є виходи із організації.

48. Основні етапи процесу контролю

В межах процесу контролю, модель якого наведена на, можна виокремити три основні етапи:

1) вимірювання реальних процесів, що здійснюються в організації;

2) порівняння результатів реального виконання із заздалегідь встановленими стандартами;

3) реакція на порівняння (коригуючі дії).

Етап 1. Вимірювання реальних процесів, що здійснюються в організації.

Вимірювання – це процес отримання даних про стан функціонування об'єкта управління..

У процесі вимірювання реального виконання робіт в організації виникає два ключових запитання: як вимірювати і що вимірювати ?

Менеджери зазвичай використовують чотири основних методи вимірювання

1) особисті спостереження;

2) статистичні звіти;

3) усні звіти підлеглих;

Етап 2. Порівняння результатів реального виконання із встановленими стандартами.

На цьому етапі встановлюється ступінь відхилення реального виконання від стандарту. Відхилення реального виконання, що перевищують допустимий рівень, і стають об'єктом діяльності менеджера. Принципово важливим є визначення прийнятного рівня відхилень, адже саме випадки його перевищення є об’єктами діяльності менеджера.

Етап 3. Реакція на порівняння.

На цьому етапі процесу контролю менеджер має обрати один з трьох варіантів дій як реакцію на результати порівняння:

а) нічого не робити;

б) коригувати діяльність підлеглих;

в) коригувати стандарти діяльності.

49. Поведінкові аспекти контролю

Поведінка, орієнтована на контроль. Багатьма дослідженнями підтверджується тенденція співробітників організацій підкреслювати свою приналежність до тих сфер, де проводяться виміри, і виконувати тільки ті стандарти, які контролюються. Такий тип поведінки отримав назву поведінки, орієнтованої на контроль. Односторонній контроль може забезпечити ефективне досягнення певної мети організації, але в довгостроковому плані він буде перешкоджати досягненню загальних цілей організації в багатьох важливих галузях.

Отримання неякісної інформації. Іншим негативним поведінкавим аспектом контролю є те, що він може спонукати людей видавати організації неякісну інформацію.

Є сiм так званих помилок контролю, що викликають роздратування.

1. Контроль не повинен обмежуватися iнцидентами.

2. Тотальний контроль породжує недбалість

3. Прихований контроль викликає тiльки досаду

4. Контролювати слід не тiльки одну улюблену керівником дiльницю.

5. Контроль – не проформа

6. Не контролюйте через недовiру

7. Не варто тримати висновки при собі

50. Інформація, її види та роль в менеджменті

У загальному розумінні інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. При цьому інформація відображає стан та його зміни в певній системі.

Роль інформації неоднакова для різних етапів або стадій процесу управління. На одних стадіях управління важливий обсяг інформації, її види, можливості одержання нової, додаткової інформації, на других – її рух, на третіх – можливості її обробки.

Інформацію, що використовується в процесі управління можна класифікувати за багатьма ознаками.

1) за сферою застосування – науково-технічна, економічна, правова, метеорологічна, агробіологічна, соціально-політична, ідеологічна та ін.

2) за формою відображення – візуальна (текст, графіки, таблиці, табло та ін.), аудіо інформація (сприймається на слух завдяки звукозапису), аудіовізуальна (поєднує інформацію у формі зображення і звуку);

3) за формою подання – цифрова, буквена і кодована;

4) за порядком виникнення – первинна і похідна;

5) за характером носіїв інформації – документована і недокументована;

6) за призначенням інформацію поділяють на планову, обліково-бухгалтерську, звітну, статистичну, виробничо-оперативну, розпорядчу, довідкову, нормативну;

7) за напрямом руху – вхідна і вихідна;

8) за способом передачі: ту, що передається усно, поштою, телефоном, телетайпом, факсом;

9) за періодичністю – на систематизовану (змінну, добову, декадну, квартальну та ін.) і ймовірну, обумовлену зовнішніми і внутрішніми виробничими подіями (вихід з ладу техніки, затримка з поставкою пального, насіння та ін.);

10) за стабільністю – умовно-перемінна, умовно-постійна;

11) за способом обробки – що піддається і що не піддається механізованій обробці.

12) За місцем виникнення розрізняють зовнішню інформацію, що надходить від вищих органів, а також підприємств, організацій і установ, які підтримують з об’єктом управління господарські зв’язки, і внутрішню – виникає на підприємстві (в об’єднанні).