32. Департаменталізація

Департаменталізація – процес групування робіт і видів діяльності в окремі підрозділи організації (бригади, групи, сектори, відділи, цехи, виробництва тощо).

Виділяють наступні види департаменталізації (рис. 3): функціональна, продуктова, територіальна, та орієнтована на споживача.

Функціональна департаменталізація пердбачає групування робіт за основними функціями управління. Це процес розподілу на групи видів діяльності таким чином, щоб працівники, виконуючі однакові або схожі види діяльності, були об’єднані в один підрозділ.

Продуктова департаменталізація – групування робіт за окремими продуктами, що виготовляються в організації

Територіальна департаменталізація – групування робіт за географією розташування підрозділів.

Департаменталізація за споживачами – групувагння робіт за більш значущими споживачами.

33. Делегування повноважень

Повноваження — це обмежене право використовувати ресурси організації і спрямовувати зусилля деяких її співробітників на виконання певних завдань.

Масштаби повноважень, які сконцентровані у того чи іншого співробітника, визначаються низкою факторів. Насамперед, це складність, важливість і різноманітність вирішуваних проблем. Так, чим вони складніші, тим значніше повинні бути повноваження

Розподіл та кооперація управлінської праці послужила основою делегування повноважень.

Делегування повноважень – процес передачі керівником частини своєї роботи та повноважень підлеглому, який приймає на себе відповідальність за її виконання.

Необхідність делегування повноважень є наслідком обмеженості можливостей та здібностей керівника та необхідності спеціалізації в управлінні

Відповідальність – це обов'язок виконувати поставлені завдання і відповідати за їх задовільне виконання

34. Встановлення діапазону контролю

Встановлення діапазону контролю - визначення кількості працівників, безпосередньо підлеглих даному менеджерові.

На практиці ця складова організаційної діяльності реалізується шляхом встановлення норми керованості

Норма керованості виражає кількість працівників, підпорядкована даному керівникові, при якій трудомісткість виконуваних функцій наближалась би до нормативної трудомісткості.

На основі даних досліджень В. Грейкунас прийшов до висновку, що з огляду на психофізіологічні та інтелектуальні можливості пересічного керівника чисельність безпосередньо підпорядкованих йому підлеглих не повинна перевищувати 5-7 чоловік. Це і вважається оптимальною нормою керованості.

35. Координація робіт

Координація робіт – процес узгодження дій усіх підсистем організації для досягнення її цілей.

Координація роботи здійснюється: (рис. 5):

1) шляхом підпорядкування (вертикальна координація);

2) шляхом встановлення зв’язків між підрозділами одного організаційного рівня (горизонтальна координація).

Вертикальна координація передбачає детальну регламентацію обов’язків кожного структурного підрозділу та його керівників, чіткое визначення кола завдань, критеріїв соціальної ефективності їх використання, повноважень та відповідальності окремих працівників.

При горизонтальній координації специфічні обов’язки керівників структурних підрозділів визначаються тільки в загальних рисах. Головним їх обов’язком є турбота про ефективну роботу усього колективу, а потім вже специфічні обов’язки, пов’язані з конкретною службою, дільницею, бригадою.